Якраз добре, вельмишановний Валентине, - що для дами фізкультура, те у пана до цюцюрки.

Ця "козацька" пісня, мабуть, з цього полку походить.
"Навітъ автор «Icтopiї pyciв», котрий негативно ставився до євреив, визнавав, що вони обймали високі посади в українській державі - Гстьманщиш
2-ї пол. XVII-XVIII ст. Українська генеалогічна традиція міцно пов'язує деякі українскі роди козацької старшини з протопластами єврейського походження (Марковичі, Борковські, Герцики та ін.)".

Передам ваші слова своїм знайомим - Дуніним-Борковським, вони, звичайно, на відміну від вас, ніяких претензій до євреїв (чи жидів) не мають, але за зневажливу згадку приїдуть до вашого Проскурова (а їх вельми багато), і за бороду вас візьмуть, чи за щось інше. У вас борода є? Чи тільки щось інше?

А чого б то їм так агресивно поводитися з людиною, яка знайшла їм такий славний козацький родовід? Де ви побачили зневажливцу згадку? Ніякої зневаги до козаків, якого б вони полку не були, у мене нема. А борода, звісно ж, є, як і щось інше. Як же з босою мордою ходити людині у моїх літах?

А вони, уявіть собі, вважають кардинально інакше, в них (аристократів) це хвора тема, так що краще не зачіпати.
А щодо обличчя, то найкраще - мудрість зморщок, бо за бороду вхоплять, а ще вона завше з брудом.

У зморшках теж бруд збирається, коли не митися, пане Нахмане. За вашою логікою я ще й маю лисим, як макогон, бути. Борода має корінь "бруд", але там йдеться, на скільки пригадую, не про гряязюку, а про властивість колотися. До речі, у мене був приятель латиш - Харіс Балсбарда (білобородий). Це слово ду-у-уже давнє...

Забув про ваших приятелів-аристократів. Щось вони мені Папанова нагадали з його шампанським. Втім, уся аристократія дуже любила гроші і на генеалогію мало зважала, а тому й вироджувалася. Я не вірю у те, що хтось із справжніх гербових дворян міг вижити в СССР. Це тепер колишні однодворці в шляхту пхаються, а таких було щось зо 300 тисяч на Правобережжі: Z czasem jednak i z napływem szlachty zagranicznej, zaczęło się pojawiać coraz głębsze zróżnicowanie ekonomiczne, pojawiły się rody arystokratyczne, średnia szlachta i drobna szlachta o różnym statusie społecznym, czasem różniąca się od chłopstwa jedynie kultywowaniem rodowej tradycji. Drobną szlachtę nazywano szlachtą:

szaraczkową (nazwa pochodzi od noszonych przez nią żupanów z szarej, niefarbowanej wełny),
zagrodową (ponieważ dysponowała niewielkimi gospodarstwami, zagrodą),
zagonową (od zagonu czyli niewielkiej ilości posiadanego pola),
cząstkową (od małej części posiadanej wsi),
zaściankową (od zaścianka oznaczającego wieś zamieszkiwaną przez szlachtę),
okoliczną (od okolicy czyli kolejnego określenia szlacheckiej wsi),
drążkową (nie starczało dla niej krzeseł i ław a zasiadała na wąskich niewygodnych ławkach, drążkach),
chodaczkową (od noszonych częstokroć chodaków z kory lipowej zamiast butów)
gołotą (jeżeli nie posiadała ziemi w ogóle),
a pogardliwie:

pankami (np. wśród szlachty kaszubskiej).
szlachtą brukową (od bruku miejskiego, szlachta, która mieszkała w mieście).

ЕНП, я тут начитався на якихось сайтах, що у вас подібних псевдо багато. Це правда? Не можу (не хочу) повірити що ви вдаєтеся до таких речей. Коли б знав, то не згадував би про макогона і босу морду... А так вже вибачайте.

Ви гадаєте, що наші те у ангійських псів запозичили?

Не в позі щастя, -
Усе то проза, Нато, -
Воно у ритмі.

Не в позі щастя.
Глибоку щирість темпу
Відчує Кліо.