Цікавий новий погляд. Звикли до порівняння: життя-поле. А тут поле мінне. Гарно, Ларо.
З теплом, Варця))

Чудові роздуми, Ларисо!

Життя прожить - не мінне поле перейти.

Вирішено: на 8 Березня дарую тобі міношукач :)))

Дякую, Варенько і Мирославо!

Пане Валентине, тре прибрати оте «не». :))

Любочко, це тепер для мене найпотрібніша річ. :)

Тоді, пані Лесю, занадто просто все буде з міношукачем: узяв собі міношукача і пішов гуляти! У житті все складніше, а особливо тоді, коли дружба - лише ілюзії, що пасуться на одному полі, а чиїсь ілюзії чомусь кращі й живіші за інші...

Ілюзії самі по собі не страшні: блукаєш собі небаченими луками та містами та й годі. А от реальність — самі міни, того й дивись, злетиш. Звичайно, хочеться якось соломки постелити...
:)

Ларисо, просто фантастичне фото на stihi.ru! Шкода, що на ПМ не можна завантажувати фото більшого розміру. :(

Дякую, Миросю!
Вже й не пам’ятаю, хто знімав. Хтось з наших. Дякувати пану Володимиру, що маємо можливість користуватися його сторінками: я всі наші фото зі Львова собі на Самвидаві насмикала. :)

Ларисо, ви, автори "Майстерень" - найцінніше, що тут є. Отже, дякувати ці сторінки за оживлення повинні вам.

Можливо, хтось мене не зрозуміє, але коли я знайшла цей сайт, я було в захопленні, так от хочу сказати, що моє захоплення за кілька років перебування тут не зникло, а це вже про щось та й говорить, бо, як на мене, це єдиний живий сайт зі справжніми живими поетами. :) Мрію тепер ще про його розвиток: хочеться мати «дошку кололітературних оголошень», я би інколи збирала всіх «вживу» у Харкові.

Все, знайшла, здається! :) То Ви трішки те фото обрізали? ;)

Дякую за гарні слова, Ларисо.
Нова модернізація добре продумана і готова до втілення, але світова фінансова криза - не вистачає декількох десятків тисяч гривень. :(
Нічого, все прекрасне попереду :)

Миросю, обрізала, звичайно, бо треба ж було свого портрета почепити, а я жодного на той час не мала.

Володю, звичайно попереду. Мені також зараз не вистачає приблизно стільки ж... Ну може, трошки більше. :))

...точно підмічено.Особливо мені заімпонувало те, що у невеликому за обсягом вірші передано стільки змісту...Знаєте, Ларисо, я Вам бажаю поля замінованого... пристрастю :))

Дякую, Олю. Пристрасті також бувають різними. Інколи сидиш і думаєш: «Якщо це не любов — то що?» А воно, напевно, — таки ж не любов. Інакше писалося б дещо з іншим настроєм. :)

Ларисо, вітаю. Слова точно дозовані, але потенціюють дію одне одного. Дуже подобаються ілюзії, які випасаються поруч... Такі сумирні, мов овечки?

Дякую, Лесю!
Так, тільки вони й сумирні. Принаймні зовні... :)

Ви вже зрозуміли, що я не завжди встигаю відповісти на коментарі одразу? Я не маю вдома інтернету. Але відповідаю завжди, як тільки з’являється можливість. (Того разу так і було).

Ларочко,
мені чомусь ніколи не імпонувала професія сапера,
але коли є мінне поле і тра `го перейти, то вже краще бути фахівцем :)

Цією науки, Юрчику, не вчать ніде. Є люди, від яких треба триматися якомога далі, бо вони можуть твоє життя на друзки рознести і не помітити: вони несуть в собі оті міни, розкладають навкруг себе і не помічають цього. А може й тішаться цим...
:)