ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.09.19 09:33
розенкранци не схильні страждать
У імлі протилежних сторін,
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,

Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів

Віктор Кучерук
2026.09.19 06:51
* * *
Над мною схилившись, чекаєш звитяги
І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн

Ірина Вовк
2026.09.19 06:28
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 1)
І. ДОКИ НЕ ЗГАСЛО СОНЦЕ «Коли небо затягне вогняна ніч і камінь стане дощем, єдиним надійним сховком залишаться обійми тих, кого ти любиш». Ранок у домі Авла починався як зазвичай. Сонце м’яко освітлювало мармуровий внутрішній дворик-атріум, де у фо

С М
2026.09.18 21:13
Книга субот (King Crimson)
Якби міг я спростувати
Упертий двобій
Знову пробую втікати
Та смішно тобі
Бо колеса не ймуть доріг
І вантаж обіцянь пустих
Все лягає на плечі тягне вниз

Мирон Шагало
2026.09.18 20:46
Малюю
Звільняючи пам’ять від клопотів сажі,
шукаю дитинства загублений скарб.
Малюю крихкі призабуті пейзажі
зі спогадів теплих, без пензля і фарб.

Там щастя ще юне, ще з назвою Подив,
і літо ще довге, і тисячі мрій.
Під вечір грози вдалині чути подув

хома дідим
2026.09.18 18:50
* 206 *
розмінний ендшпіль затяжний
як раз осіння тема
аж до прийдешньої зими
зима цінує певність
але наразі
карнавал і задзеркальні ігри
бринить варган дзвенить кімвал
позліткові палітри

Ольга Береза
2026.09.18 17:10
Коли місто стихає…
Він любив, коли місто стихало,
мандрувати його коридорами,
аж допоки воно не згасало,
ну, а зоряне небо узорами,
мов для вибраних оживало.
Він стояв тоді наче укопаний,
дуже довго отак, і не рухався,
й між будівлями, балками, блоками

Ольга Садкова
2026.09.18 14:18
"Виховані"
Хлопчаки ішли зі школи.
Голосно сміялись.
Некультурними словами
жваво спілкувались.
Розгнівились перехожі.
— Та чи ж вам не сором?! —
запитали, зупинившись,
лихословів хором.

Борис Костиря
2026.09.18 13:32
Пошуки
Я хочу прийти, та закриті ворота.
Шукаю я вихід до інших світів.
Шукаю я тіні кота Бегемота,
Шукаю до Іншого точних мостів.

Шукаю я стежку лихого безумства,
Шляхи в невідомість, безодню, туман.
Шукаю я шифри книжок богохульства,

Володимир Бойко
2026.09.18 12:09
Кручені думки
Брешуть завжди, а правду кажуть тоді, коли вигідно. Для законослухняних закони, а для всіх інших - підзаконні акти. Чесні судді здебільшого є малочесними і малочисельними. Фіговий листок запровадили, аби захиститися від голої правди. У панібра

Вячеслав Руденко
2026.09.18 09:52
Ховеркрафт нерукотворний
У кістки, що вище лоба,
Б’ють талановиті духи
Заповідного етеру,
Залучивши потеруху
З тих, хто твердь хита небесну
Чи глибоке синє море
В час непевний, невід’ємний,
Як ритмічне справжнє горе

Ірина Вовк
2026.09.18 07:05
«Помпеї: За мить до Вічності»
сюжетів з життя мешканців римського міста, навіяних знаменитим полотном КАРЛА БРЮЛЛОВА «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» ПЕРЕДСЛОВО: Заклинання тіней (задум авторки) Коли ми дивимося на величне і трагічне полотно Карла Брюллова «Останній день Помпеї», нас з

Віктор Кучерук
2026.09.18 05:57
* * *
Вже осінню пахнуть тумани,
І впоює землю роса, -
І річка виблискує тьмяно,
І сонце зарано згаса.
І никнуть гаї в безгомінні
На схилах пологих Дніпра, -
І душу проймає осіння
Холодна та тиха жура.

хома дідим
2026.09.17 23:52
* 205 *
атож до чого ми прийшли
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само

Галина Кучеренко
2026.09.17 21:49
***
Ти моя спрага -
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...

Віктор Насипаний
2026.09.17 19:28
Осіннє
Ти йдеш в осінню світлу казку ранку,
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.

Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Жанна Люта (1960) / Вірші

 Жанна
Надихатись. Вдихнути наостанок.
Позаду Орлеан, Турель, Боревуар,
Комп’єн, Руан. Руан… Травневий ранок…
Надихатись… О, зараз буде жар…
Ко… Королю Карле… Лю… Людовіку, дофіне…
Не… покидайте, ні… Ні. Німо… Ні, гуде…
Це хмиз. Надихатись… Хвилину… Стіни, стіни…
Стіна вогню! Королю, де ти, де?
Реве юрба. Чи то давно ревіла
Ти стоголосим «Слава!»? І злизав
Вогонь ганебну сукню… Тіло… Тіло,
Дівоче, юне, непорочне тіло
На глум, на посміх натовпу біліло
Так довго… Та ж гори!
Усе…

Конклав
Не врятував…
Король
Не врятував…
І ти
Не врятував,
Мій лицарю…

Летить душа у простір…
Чекає небо.
Діва вознеслась.
Я так любила вас!
Наосліп і нарозтвір,
На розпач, люди,
Я любила вас!
Реве юрба. Гарячий попіл, значить –
Не діва, не свята, не взначена перстом!
Руан їм не простив. Руан ганьбу позначив
На плитах площі пам’яті хрестом.

Я- Діва. Я – любов. Я – Франція. Я – Жанна.
Легенда, символ, пам’ятник, свята…
Горить вогонь. Надихатись востаннє.
Руан. І дим у ранок відліта.




Найвища оцінка Вероніка Новікова 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Валентин Бендюг 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-02-26 12:53:54
Переглядів сторінки твору 18301
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.033 / 5.71  (4.689 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.882 / 5.63  (4.528 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.01.05 12:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жанна Люта (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-26 16:46:17 ]
Ой, наше юноє дарованіє загнівалося. Шекспірику наш майбутненький, негайно піду і п'юрком помахаю над вашим самотнім сонетиком. Але прощу не гніватися. Всі ознаки сонета на місці, всі рими чергуються правильно, та не ллється поки що текст, хоч і без ком. Плавності бракує. От над цим і попрацюйте.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жанна Люта (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-26 17:25:40 ]
Я так старалася, вчила. От, думаю, наша Ла Зірка прилетить, а тут вогник тепленький... А у вас там дощик... Дощовички красним панночкам роздаєте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-27 12:57:42 ]
Скільки вважаю, стільки й ставлю. Для Вас особисто можу ставити по максимуму не читаючи. Згода?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жанна Люта (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-27 13:25:14 ]
Мені особисто від Вас нічого не треба. Тим більше не читаючи. А "Скільки вважаю, стільки й ставлю" - це Ви забудьте, тут такі штучки не проходять. Згоди між нами не буде. Ви ще не зрозуміли, куди потрапили. Почитайте чуже і своє, порівняйте, якщо спроможні, а тоді й воюйте. А найкраще - власним словом, власними гарними віршами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-27 13:37:31 ]
Жанцю, я оце подумую, що ж між нами з Анею і Вандою спільного... Мені би Шерлока сюди, той би враз допетрив:(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-02-27 13:38:40 ]
Жанна права, адміністрація нашого ресурсу несе відповідальність за дії користувачів.
Тобто є правила і за дотриманням цих правил строго слідкують. Ціль дотримання наших правил - максимальна об'єктивність і допомога авторові у його стосунках із Високим, і утримування від проявів низького...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-02-27 14:00:43 ]
Матінко, знову ці рейтинги!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2008-02-27 14:06:01 ]
Оцінки, бали, вимпели та стяги - це неприємна дійсність, яка залишилась від соціалістичного змагання, до якої одна людина вже охолонула після творчої дискусії шанованих мною авторів на одній з його сторінок.
Вітаю Вас, шановані мною автори :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жанна Люта (Л.П./Л.П.) [ 2008-02-27 14:34:13 ]
Олесю, вітаю. Безплідні дискусії варті лише одного - щоб їх припинити. Я все бачила, все зрозуміла і все оцінила, Олесику, дякую. Спосіб - залізти у стару публікацію і там наслідити видає у цьому новачкові не такого вже й новачка.
Але радість поета не в оцінці, радість у тому, що згори вірша послали! От у чому сенс! Ми тут гріємося біля сонця поезії, а по небу - кракаділи... Ото буду розганяти, або я не Жанна!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2008-02-27 14:45:47 ]
Може, і ні.
Людина могла просто піти вивчати Вашу творчість з глибини часів, як роблю і я стосовно кожного автора, який залишає на моїх сторінках свій коментар або оцінку.
Я вже не докучатиму своїми появами. Або я не Олесь.
На все добре. ЩАСТИ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мацуцький (Л.П./М.К.) [ 2008-04-01 14:30:21 ]
Вірші мене зацікавили як поетичний твір. Емоційно і продумано. Характер Жанни мені не знайомий. Думаю, що це характер автора. Не погано і так. Сучасності таких людей не вистачає. Історично Жанна д’Арк могла бути і такою. Сильна частина твору без зайвих емоцій така: «І злизав
Вогонь ганебну сукню… Тіло… Тіло,
Дівоче, юне, непорочне тіло
На глум, на посміх натовпу біліло
Так довго… Та ж гори!».
Успіхів Вам, Люта.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-12 09:19:34 ]
Емоційний, так емоційний. І романтика аж зашкалює. Суцільна романтика. Сказав би так дівочо-дитяча. З теми про сльозу Цезаря. А є й інші теми. Вязьма. Березень, 42-ий рік. Без їжі, без сну, мокрі, без патронів і зовсім без надії на якусь допомогу. Немає кому допомогти і немає чим допомогти. Котрий місяць ті що залишилися відтягують на себе німецьки війська, стараються виконати накази, яких не можна виконати. Єдиний генерал, якого за всю війну німці самі поховали з почестями. Не Цезар, занадто довго і вдало він їх водив, занадто багато часу відняв, плани порозвалював. З оточення вийшли одиниці. Жанна д"Арк можливо і свята, але не на слов"янській землі.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Шон Маклех (Л.П./М.К.) [ 2017-03-11 00:39:07 ]
Сильний вірш. І тема вічна.... Сподобалось!