( з книги "Ось опудало влади...")

Знайди мені в Талмуді,
чи в Біблії знайди
хоч згадку, хоч пів згадки
про наш прадавній рід.
Не знайдеш, бо немає
в тих книгах про народ
Трипільської культури,
що пращуром є нам.
Талмуд – це про євреїв
і Біблія про них.
Якщо ж не про євреїв,
з книжок тих – про дурних.
І раб-самаритянин,
і гой, бо не єврей –
не стільки в Божій вірі,
як в здоланих рабах.
А втім, твоя то воля
за ким ти в Рай підеш,
де на шляху спочинеш,
і хліб, і сіль з’їси…

Та є один Син Божий
на цій, твоїй землі,
який тяжкою смертю
всі смерті переміг,
створив Кобзар, як свято,
як Біблію людей,
де є на всі питання
і відповідь, і Бог.
В земнім житті-стражданні
за праведний народ
він за твою країну
розп’ятий на хресті.

А ти – не українець,
бо з храму вірі втік,
бо України Бога
в тім храмі не знайшов.
Та буде час – і кожен
в той Храм ввійде, як цар,
бо Храм той – є країна
і Сина і Отця,
ввійде в країну вольну
на свято перемог
з Тарасом – Сином Божим
і Словом, що є – Бог.

Післяслово

Та церква, яка канонізує
українського Месію
Тараса Григоровича Шевченка,
зможе вважатися українською.

4.08.07