По колу біг, щоб вибитись з наруги
та розтектися гнівом на устах німих.
З хули перерости у вічну хугу,
а може - заслужити людність між людьми

застукало нестримно і довільно,
та не встигало зістарітися від втрат,
дивилося на світ - до всього схильним,
занадто мильним. Віддавалося стократ

за кожну мить, прожиту недаремно,
та пізнавало друга й ворога в біді,
проводило межу між "світло" й "темно"
біжучим колом по стрімкій воді.

Пелюстками спадало, гасло в руті,
за плуга Богу послужило на лиці
(бо рвало гріх прикутий до покути),
у материнськім набиралось молоці.

Приймало та давилося чужими
черствими крихтами, бо не врожай на прю,
бо на "побожність" обідніла рима,
думки вели бездітну, недолугу гру.

Вчепилося душі, мов соломини.
А соломина та - між каменем зросла.
Із кожним стуком - ближче домовина
та трепотіння непташиного крила.

По колу біг - не вибитись назовні,
любов`ю розтектися на устах німих.
Зберу по краплі я свою жертовність
і розділю, як є (по правді) між людьми.

28 Травня 2008