Проминули тюремні роки,
Зітерті з життя.
Двадцять п'ять років
Пройшли в забуття.

В потязі їде додому,
Там чекає рідне село
Дім, родина все минуло,
Немов всього і не було.

Його відвезли в Магадан,
На Урал - родину
Розлучили мати з сином,
Батька та дитину

усе за те,що боровся
За Україну,за свободу,
За спокій у вдомі,
Добробут народу.

Проїхав хмилничену
Вже Хотин минув.
На перон потяг
в Чернівці прибув.

Коли увозили
Зимою було,
Тепер дощ, із сльозами,
Зустрічає його

Повернувся у село
Не має хатини,
Не має притулку,
Не має родини.

Влада в Україні
Борців зневажає,
Катів України
Їх то поважає.

А все тому, що при владі
Вороги народу,
Яка мати породила
фарисейську вроду?

Не журися Україно,
Не плачти діти.
Засіється поле зерном
будете радітиє.