ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.10.01 07:56
Спокійне сонце з неба волошкового
Тепло зливає до мілкого полудня.
Та не встигає вщент його наповнити,
Як тінь густа бджолині крила сковує,
В омані дня, що обернулась холодом.

Зніміння пересилити чи станеться
В погожім завтра тихооксамитовім,

Віктор Кучерук
2026.10.01 06:52
Солодкувато-пряний запах
Осінніх трав уже повсюди, -
Мов дух згасання причалапав
І в тьмяній тиші звично блудить.
Зашарудять пожовклі трави
І стихнуть зразу в безгомінні, -
Лише не меншає тіснява
Холодних запахів осінніх.

Артур Сіренко
2026.10.01 00:42
Глиняні люди
Марять свої глиняні сни
В тій безпорадності — безнадії ріки.
Глиняні люди,
В яких забули вдихнути душу,
Яких не захотіли випалити
(Бо вони ж не глечики,
І не шматок гіркого лісу -

хома дідим
2026.09.30 23:11
ввійти у розповідь зненацька
заримувати бруд і брют
провести паралель між спрутом
і містом вулиць і споруд
неони ліхтарі вечірні
помножити на світ зірок
дощем заштрихувати тіні
а звідки дощ – не зна ніхто

Іван Потьомкін
2026.09.30 20:55
Гніздо із пташенятами мавпочка знайшла.
Хотіла малечу всю обняти, та поки підкрадалася,
Знялись вони, бо вміли вже літати.
Голопузеньке, котре одне зосталось,
Схопила мавпочка й крутити стала на всі боки,
Допоки не побачила, що очі в голопузика закри

Юрко Бужанин
2026.09.30 20:48
Тато донечку привіз
У село родинне.
Показав загін для кіз: -
Подивись, дитино: -
Бачиш, козлик бородатий
Походжає поміж кіз.
Хіба схожий він на тата?

В Горова Леся
2026.09.30 15:52
Ластівки у небі хороводять,
Ніби наглядають за гніздом,
На відліт запитуючи згоди.
У осінній першій прохолоді
Бересклет, умочений в бордо,
Привертає погляд при нагоді.

Розгубила осінь бризки перші,

Борис Костиря
2026.09.30 15:17
Коли твій спокій обриває
Бійців розлючених табун,
В житті панує лютий варвар,
Перед яким слабкий трибун.

Так, слуги зла стійкі, невпинні
В досягненні своїх підлот.
Тече життя спокійним плином.

Вячеслав Руденко
2026.09.30 13:39
Був я принижений вщент
Розумом гострим своїм,
Бігав за ним по п'ятах,
Та не сягав повноти.

Справжнього змісту контент
Нишком ховав у хатах,
Наче мураха шматки

Тетяна Левицька
2026.09.30 12:07
Нарешті, Мамо, сталося! Зустрів!
Привіт, рідненька! Скучив за Тобою!
О, скільки, мила, виплакав рядків
Та окропив рукописів сльозою!

Ми підемо у затишок гаїв,
Мене погладиш ніжною рукою.
Для нас червоним обрій заяснів,

Ірина Вовк
2026.09.30 11:21
ХІІ. ОСТАННІЙ ПОДИХ, ПЕРШИЙ КРИК У маленькому, затишному будинку на околиці міста, поблизу Стабієвих воріт, панувала особлива, трепетна тиша. Двадцятичотирирічний Марк, місцевий різьбяр по дереву, сидів у дворі й обережно обтесував краї маленької кол

Юрій Гундарів
2026.09.30 10:17
вересня видатному українському композитору
Валентину Сильвестрову виповнюється 89 років.
З роси та води!

Звук неземний
пливе над оркестром.
Пальці стискають
ручку крісла…

Ігор Шоха
2026.09.30 10:00
Пов’язує нас долею одною
широкий світ на колії вузькій,
а інша не об’єднує... на цій
із одиноких залишилось двоє,
розлучених у молоді роки
над берегами синьої ріки...
зустрілися, радіємо обоє,
бо пізно умиватися сльозою,

Віктор Кучерук
2026.09.30 06:16
Причаїлися залишки дня
Під ряскою притихлої річки, -
Невдоволене цим жабеня
Надуває ображено щічки.
Бо не хочеться спати йому,
Коли зорі виходять на чати, -
Мов запитує в світу: Чому
Не даєш трохи більше гуляти?

хома дідим
2026.09.29 21:54
з дассеновим
лєт індьєн
вагон вповзає до столиці
іще зачинено крамниці
але хлопчина продає
із трейлера
нормальну каву
пірнути в метрополітен

Артур Курдіновський
2026.09.29 17:15
Нарешті, Мамо, сталося! Зустрів!
Привіт, рідненька! Скучив за Тобою!
О, скільки, мила, виплакав рядків
Та окропив рукописів сльозою!

Ми підемо у затишок гаїв,
Мене погладиш ніжною рукою.
Для нас червоним обрій заяснів,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) / Проза

 ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ
Образ твору Тобі сьогодні холодно в душі,
Хоча весна вступила в повну силу.
Ти чуєш шепіт сотні голосів –
Береза довгі коси розпустила.

Мрійливість із реальністю в бою,
Реальність із мрійливістю
– тим паче,
Натхнення музу не жени свою,
То справжній скарб,
дарований на вдачу.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-06-23 14:39:01
Переглядів сторінки твору 5995
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / 0  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.689
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2025.02.14 17:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-23 16:37:51 ]
Мінори настрою мого...))
Дякую за коментар))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-06-27 00:49:30 ]
ніч у божевільні.
(частина ІІ)

понеділок...
ох, знав би хто, як я ненавиджу понеділки!!! а все чому? ну, робота - то перше.
ну, робота - то і друге, хай і третє теж робота. але! Найстрашніший жах понеділків – моє чергування у відділенні буйних...
е, то вам не просто собі так - посидіти на стільчику під дверима палати, то...
от минулого понеділка, наприклад, нвигулював дурнуватих в сад. так одна стільчик виперла, і ну молодій березці коси заплітати.
я їй: шо ж ти, живодьоріна, робиш!
а вона: так я ж у минулому палікмахтер отого короля, про якого Конан Дойль писав...
руки заламав, відволік назад у палату. так наступного дня, коли чергував практикант, вона її, ту берізку, налисо обскубла. каже: нескромно розпатланій стояти...
тут-то я і згадав, "Лисого Короля" Конан Дойля…
а в позатой понеділок? мама рідна... :( інший буйний (кажуть, в минулому добрим поетом був) поки я виходив до вітру, схопив тапка і давай босяком ганяти по вітальні, луплячи ним по стінах, підлозі, столах, стільцях, пацієнтах, навіть мені дісталось, коли повернувся... піймав, скрутив. пикою у килим потовк, щоб всі ролікі назад за шарікі закотились, і питаю, зачєм, мол, Гєрасім? а він: "весна ж вступила в повну силу", музи з півдня летять... так це я … той … музобойку випробовував на перших зальотних...

ех, знав би хто, як я ненавиджу понеділки…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 01:10:37 ]
... особливо терпіти не можу ніч з неділі на понеділок... Бо ліки старі закінчуються, а нових ще дохтур не виписав. Отут і починається... кого не спіймав - усе, пішли у мандри, мов таргани розповзаються. І такі ж нички знаходять! Нещодавно двох ледь знайшов: забралися в кабінет дохтура, відкрили вікно (єдине без решітки), і вже готові були стрибати. Я їх питаю: чи ви здуріли? (теж знайшов у кого питати? :), а вони мені:

Ми полинемо вдвох
туди, де, слідів не лишаючи Бог,
межі нового виписує дня...

І тут до мене дійшло: то ж вони дохтура нашого Богом кличуть. Сам чув...

А ще було...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-06-27 01:42:37 ]
а ще було...
ох. тяжко-важко на світі жить... і особливо тяжко веснами.
то колись у психів загострення на осінь припадало, коли всі вони летіли к бісу слідом за журавлями… а в мене там якраз відпустка...
але з тих пір, як і головний свої відпустки на осінь переніс, всі загострення дурнуватих якось різко, прямо в ритмі вальсу, перелаштувались рівно на півроку.
а тепер знову весна, роботи стільки – ніколи навіть в чай головному плюнути на обіді… ну прямо дурдом якийсь! от, недавно, приходжу до щойно вигуляних психів, а вони з ОТАКЕННИМИ очима по куточках сидять і на мене жааалібно так прижааалібно дивляться, і в сторону виходу пальцями тицяють. виходжу я, значить, нічого не підозрюючи, а там… дурнувата стоїть по пояс в багнюку прикопана, і зі шланга себе водичкою поливає.
"Я -
дивна квітка,
що повниться незвіданим ароматом" -
Каже.
ага, ну я так зразу і зрозумів, що Галя (санітарка. новенька) знову психам кіно крутила. на цей раз, видно, "Біле сонце пустелі"… об'ява на касі: місця для поцілунків тільки чорнобильцям і учасникам ВВВ, блін…
а "цвєточєк" до мене знову людським голосом звертається:
"мені коріння треба пускати, води багато, і сонця..."
ну а я що? я ж добрий, Гіппократу клявся, майже божився… взяв лопату, прикопав добренько, щоб вже точно коріння пустила, зверху ще полив і пішов собі інших заспокоїти, що квіти насправді не говорять, а земля не жере психів…

а сам собі думаю: як на наступну весну зійде, можна буде і сімена зібрати… якщо тільки гарно розквітне, або яблучок вродить…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 01:59:22 ]
З тими квітками взагалі біда... Тільки встигли мої психи заспокоїтися, всі в коло встали, за руки взялися, оченята позакривали (прочитали в тиху годину поета одного:
"Тим часом шле свій заповіт мирянам
Через рядки ментальних СМС")... так от, тільки вони заспокоїлись, чуємо: земля вібрує... Хто? Шо? Виявляється, один відбився, заліз на кам"яний фонтан у вигляді квітки і почав там мантру "Перемагаюча Смерть"кричати. Я йому: злізь, бо компоту не дам в обід! А він так зухвало всміхається і кричить мені зверху:
"Метеликом його зробить хутчіше,
Щоб жив на квітці, чувся як в Раю..."
Зліз тільки, коли воду у фонтані відкрили... Велика така струя була, потужна... Мдя на метелика він не потягнув...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-06-27 02:25:40 ]
зате наступного понеділка було веселіше. головний нарешті гроші на годинник виділив ну і кого б він ще за ним послав? мене, ясне діло. в нього в роду плантатори півдня, кажуть, були. а я хіба винен, що смаглявим народився?..
ну, тут треба зауважити, що головний наш - страшенний естет, антикваріат любить і все таке... навіть одяг ще після діда доношує. він у нього в СС служив.
ну-то, значить, відправив він мене з двома психами по годинника, здоровенного такого вибрав, з отих, в яких ще "кукушки" є. взяли мої психи його на плечі і понесли на двір.
а я розплатився тим часом, виходжу, і тільки верхи на годинника вилазити, не встиг навіть фразу: "ну і де моя карета, раби????" закінчити, аж бачу: один псих схопив годинникову стрілку, інший хвилинну і б'ються ними, фєхтувальники, щоб їм...
питаю: що ж це ви, нелюди дуркуваті, робите?
а вони мені:
"годинникові стрілки
посперечалися
з розумом"...

що тут відповіси? проти правди не попреш…
і що не кажіть, а тяжко-важко на світі жити патологоанатомом-практикантом, коли тобі 34, а остання жінка, яка запрошувала тебе на філіжанку кави, щиро вважала себе туркою...

...зате годинник у нас у відділенні майже три тижні оригінальний стояв. навіть головному подобався: коло стіни наша розламана "кукушечниця", а поряд два психи: псих-годинникова-стралка і псих-хвилинна-стрілка...
шкода, довелось прибрати, бо якось вночі нічний охоронець ВанВаничь (нині в сьомій палаті прописався) наших психів-годинників навчив "півшостого" мовою тіла показувати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 02:59:55 ]
...решті це так сподобалось, що дня не проходило, щоб вони мовою тіла всі свої бажання не виявляли. До чого дійшло! Заходжу якось після відбою в ту саму сьому палату, а там новенький (тільки вчора привезли, він заявляв, що в його соняшнику хребет впав і більше не встає) лежить на підлозі, дивиться на мене в упор і шипить. Я у ВаньВанича питаю: це він хто щас? Виявляється, удав-упир. А нас, лікарів, вважає Іудами і хоче впити з нас кров. Запитую: а інші де (бо ліжка пусті ж)? А Ванич, білий, як пузо в кота головного, тицає мені папірець:
"лежить земля, холодна, мов удав,
зміїні трупи — наче квітки рути".
Ну, все, думаю, повний алєс капут! Всіх порєшив, гадьониш плазуючий...
Але ж ні, інші в клозеті розділилися на дві команди: одна була зерна, інша - свині. І мовою тіла намагалися показати живу картинку:
"Якщо твоє зерно не проросло,
І бісер слів знов потоптали свині"...
Отака фігня, любі малята...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-06-27 03:16:16 ]
...і як тут не зненавидіти понеділки, середи, п"ятниці, неділі, червні, серпні, осені, весни?..
а отак! - думаю собі у відповідь і міцніше, ну майже як рідний, притискаю до пуза під майкою малееееенький пакунок з тротилом ...
а що? свято ж на носі! от я феєрверк і влаштую... психів у вирій відправлю...
а сам дивитимусь, під ніс наспівуватиму улюблену пісеньку головного:
"Ситуація –
Я в прострації…
Цілковито.
Тобто – зовсім."

і рукою їм махатиму... краса!

(на цьому, власне, я б могла і закінчити нашу сумну історію...
якби ж тільки у мене була совість...)

...що, перепрошую? тобто як "яке ще свято"? ну ви мене дивуєте, ніби в дурці ніколи не жили, їй-право! День Щасливого Дурня, любі мої. День Щасливого Дурня...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 02:27:43 ]
З тими квітками взагалі біда... Тільки встигли мої психи заспокоїтися, всі в коло встали, за руки взялися, оченята позакривали (прочитали в тиху годину поета одного:
"Тим часом шле свій заповіт мирянам
Через рядки ментальних СМС")... так от, тільки вони заспокоїлись, чуємо: земля вібрує... Хто? Шо? Виявляється, один відбився, заліз на кам"яний фонтан у вигляді квітки і почав там мантру "Перемагаюча Смерть"кричати. Я йому: злізь, бо компоту не дам в обід! А він так зухвало всміхається і кричить мені зверху:
"Метеликом його зробить хутчіше,
Щоб жив на квітці, чувся як в Раю..."
Зліз тільки, коли воду у фонтані відкрили... Велика така струя була, потужна... Мдя на метелика він не потягнув...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 02:27:53 ]
З тими квітками взагалі біда... Тільки встигли мої психи заспокоїтися, всі в коло встали, за руки взялися, оченята позакривали (прочитали в тиху годину поета одного:
"Тим часом шле свій заповіт мирянам
Через рядки ментальних СМС")... так от, тільки вони заспокоїлись, чуємо: земля вібрує... Хто? Шо? Виявляється, один відбився, заліз на кам"яний фонтан у вигляді квітки і почав там мантру "Перемагаюча Смерть"кричати. Я йому: злізь, бо компоту не дам в обід! А він так зухвало всміхається і кричить мені зверху:
"Метеликом його зробить хутчіше,
Щоб жив на квітці, чувся як в Раю..."
Зліз тільки, коли воду у фонтані відкрили... Велика така струя була, потужна... Мдя на метелика він не потягнув...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-27 10:16:53 ]
Муза - скарб? Ну і ну.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-27 12:30:17 ]
Ви не згодні?
ЦІКАВО...
ТАК -МУЗА, то і скарб, і розрада, і ЗАДОВОЛЕННЯ...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-27 12:30:21 ]
Ви не згодні?
ЦІКАВО...
ТАК -МУЗА, то і скарб, і розрада, і ЗАДОВОЛЕННЯ...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-27 13:04:06 ]
Ну вже прямо...