ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.10.03 06:52
Прискорилась бійня скажена
І хоче мете досягти,
Бо тишу гвалтують сирени,
А вибухи - множать хрести.
І ходять од хати до хати
Нещастя, печалі, жалі,
Немов одніє утрати
Замало стражденній землі...

Борис Костиря
2025.10.02 22:32
Повернутися в ніщо,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,

Сергій СергійКо
2025.10.02 20:26
Розчинились дерева й кущі
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.

Тетяна Левицька
2025.10.02 19:43
Невблаганно під дощем
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.

Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,

Світлана Майя Залізняк
2025.10.02 17:28
Осіннє соте" - співана поезія. Запрошую слухати.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а

Євген Федчук
2025.10.02 16:56
Сидять діди на Подолі. Сидять, спочивають.
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П

Іван Потьомкін
2025.10.02 13:17
Судний день перетвориться на свято...
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж

Ярослав Чорногуз
2025.10.02 12:06
День осінній коротшає, тане,
Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.

І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,

Віктор Кучерук
2025.10.02 11:47
Дощем навіяна печаль
Покірну душу охопила, -
Штрикнула в серце, мов кинджал,
Та з тіла вимотала сили.
Чудовий настрій відняла
І стала прикрість завдавати,
Бо мрії знищила дотла,
Бо знову сам нудьгую в хаті...

Юрій Гундарєв
2025.10.02 11:04
жовтня зустрічає свій день народження легендарний англійський рок-музикант. Мало хто знає його справжнє ім‘я Гордон Самнер, але сценічне - Стінг, що у перекладі означає «жалити», відомо кожному, хто цікавиться сучасною музикою.
Він від першого дня повном

Юрій Гундарєв
2025.10.02 09:27
Сутеніло рано, як завжди наприкінці листопада. Поет Н. зробив ковток майже зовсім холодної кави і перечитав щойно написаний вірш. Його увагу зупинив один рядок: «І серце б‘ється, ніби птах…» Скільки вже цих птахів билося біля серця?! Н. закреслив «ніб

Борис Костиря
2025.10.01 22:21
Ящірка - це сенс,
який вислизає з рук.
Чи не є Всесвіт
такою самою ящіркою?
Ми шукаємо необхідних слів,
які падають у траву
і губляться там.
Ящірка є необхідним словом,

Юрій Гундарєв
2025.10.01 10:09
Російські окупанти офіційно стверджують, що б‘ють лише по військових об‘єктах…
28 вересня 2025 року внаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула
12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об‘єкти - діти!
Витягують

Віктор Кучерук
2025.10.01 08:46
Знову листя опале
І пожовкла трава, -
І захмарена далеч,
І ріка нежива.
Німота безутішно
І самотність така,
Що незатишно віршам
У тужливих рядках.

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віта Парфенович Віва ЛаВіта (1983) / Проза

 ШУКАЮЧИ ОПТИМІСТИЧНИЙ НАСТРІЙ
Образ твору Тобі сьогодні холодно в душі,
Хоча весна вступила в повну силу.
Ти чуєш шепіт сотні голосів –
Береза довгі коси розпустила.

Мрійливість із реальністю в бою,
Реальність із мрійливістю
– тим паче,
Натхнення музу не жени свою,
То справжній скарб,
дарований на вдачу.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-06-23 14:39:01
Переглядів сторінки твору 5600
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / 0  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.689
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2025.02.14 17:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-23 16:37:51 ]
Мінори настрою мого...))
Дякую за коментар))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-06-27 00:49:30 ]
ніч у божевільні.
(частина ІІ)

понеділок...
ох, знав би хто, як я ненавиджу понеділки!!! а все чому? ну, робота - то перше.
ну, робота - то і друге, хай і третє теж робота. але! Найстрашніший жах понеділків – моє чергування у відділенні буйних...
е, то вам не просто собі так - посидіти на стільчику під дверима палати, то...
от минулого понеділка, наприклад, нвигулював дурнуватих в сад. так одна стільчик виперла, і ну молодій березці коси заплітати.
я їй: шо ж ти, живодьоріна, робиш!
а вона: так я ж у минулому палікмахтер отого короля, про якого Конан Дойль писав...
руки заламав, відволік назад у палату. так наступного дня, коли чергував практикант, вона її, ту берізку, налисо обскубла. каже: нескромно розпатланій стояти...
тут-то я і згадав, "Лисого Короля" Конан Дойля…
а в позатой понеділок? мама рідна... :( інший буйний (кажуть, в минулому добрим поетом був) поки я виходив до вітру, схопив тапка і давай босяком ганяти по вітальні, луплячи ним по стінах, підлозі, столах, стільцях, пацієнтах, навіть мені дісталось, коли повернувся... піймав, скрутив. пикою у килим потовк, щоб всі ролікі назад за шарікі закотились, і питаю, зачєм, мол, Гєрасім? а він: "весна ж вступила в повну силу", музи з півдня летять... так це я … той … музобойку випробовував на перших зальотних...

ех, знав би хто, як я ненавиджу понеділки…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 01:10:37 ]
... особливо терпіти не можу ніч з неділі на понеділок... Бо ліки старі закінчуються, а нових ще дохтур не виписав. Отут і починається... кого не спіймав - усе, пішли у мандри, мов таргани розповзаються. І такі ж нички знаходять! Нещодавно двох ледь знайшов: забралися в кабінет дохтура, відкрили вікно (єдине без решітки), і вже готові були стрибати. Я їх питаю: чи ви здуріли? (теж знайшов у кого питати? :), а вони мені:

Ми полинемо вдвох
туди, де, слідів не лишаючи Бог,
межі нового виписує дня...

І тут до мене дійшло: то ж вони дохтура нашого Богом кличуть. Сам чув...

А ще було...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-06-27 01:42:37 ]
а ще було...
ох. тяжко-важко на світі жить... і особливо тяжко веснами.
то колись у психів загострення на осінь припадало, коли всі вони летіли к бісу слідом за журавлями… а в мене там якраз відпустка...
але з тих пір, як і головний свої відпустки на осінь переніс, всі загострення дурнуватих якось різко, прямо в ритмі вальсу, перелаштувались рівно на півроку.
а тепер знову весна, роботи стільки – ніколи навіть в чай головному плюнути на обіді… ну прямо дурдом якийсь! от, недавно, приходжу до щойно вигуляних психів, а вони з ОТАКЕННИМИ очима по куточках сидять і на мене жааалібно так прижааалібно дивляться, і в сторону виходу пальцями тицяють. виходжу я, значить, нічого не підозрюючи, а там… дурнувата стоїть по пояс в багнюку прикопана, і зі шланга себе водичкою поливає.
"Я -
дивна квітка,
що повниться незвіданим ароматом" -
Каже.
ага, ну я так зразу і зрозумів, що Галя (санітарка. новенька) знову психам кіно крутила. на цей раз, видно, "Біле сонце пустелі"… об'ява на касі: місця для поцілунків тільки чорнобильцям і учасникам ВВВ, блін…
а "цвєточєк" до мене знову людським голосом звертається:
"мені коріння треба пускати, води багато, і сонця..."
ну а я що? я ж добрий, Гіппократу клявся, майже божився… взяв лопату, прикопав добренько, щоб вже точно коріння пустила, зверху ще полив і пішов собі інших заспокоїти, що квіти насправді не говорять, а земля не жере психів…

а сам собі думаю: як на наступну весну зійде, можна буде і сімена зібрати… якщо тільки гарно розквітне, або яблучок вродить…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 01:59:22 ]
З тими квітками взагалі біда... Тільки встигли мої психи заспокоїтися, всі в коло встали, за руки взялися, оченята позакривали (прочитали в тиху годину поета одного:
"Тим часом шле свій заповіт мирянам
Через рядки ментальних СМС")... так от, тільки вони заспокоїлись, чуємо: земля вібрує... Хто? Шо? Виявляється, один відбився, заліз на кам"яний фонтан у вигляді квітки і почав там мантру "Перемагаюча Смерть"кричати. Я йому: злізь, бо компоту не дам в обід! А він так зухвало всміхається і кричить мені зверху:
"Метеликом його зробить хутчіше,
Щоб жив на квітці, чувся як в Раю..."
Зліз тільки, коли воду у фонтані відкрили... Велика така струя була, потужна... Мдя на метелика він не потягнув...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-06-27 02:25:40 ]
зате наступного понеділка було веселіше. головний нарешті гроші на годинник виділив ну і кого б він ще за ним послав? мене, ясне діло. в нього в роду плантатори півдня, кажуть, були. а я хіба винен, що смаглявим народився?..
ну, тут треба зауважити, що головний наш - страшенний естет, антикваріат любить і все таке... навіть одяг ще після діда доношує. він у нього в СС служив.
ну-то, значить, відправив він мене з двома психами по годинника, здоровенного такого вибрав, з отих, в яких ще "кукушки" є. взяли мої психи його на плечі і понесли на двір.
а я розплатився тим часом, виходжу, і тільки верхи на годинника вилазити, не встиг навіть фразу: "ну і де моя карета, раби????" закінчити, аж бачу: один псих схопив годинникову стрілку, інший хвилинну і б'ються ними, фєхтувальники, щоб їм...
питаю: що ж це ви, нелюди дуркуваті, робите?
а вони мені:
"годинникові стрілки
посперечалися
з розумом"...

що тут відповіси? проти правди не попреш…
і що не кажіть, а тяжко-важко на світі жити патологоанатомом-практикантом, коли тобі 34, а остання жінка, яка запрошувала тебе на філіжанку кави, щиро вважала себе туркою...

...зате годинник у нас у відділенні майже три тижні оригінальний стояв. навіть головному подобався: коло стіни наша розламана "кукушечниця", а поряд два психи: псих-годинникова-стралка і псих-хвилинна-стрілка...
шкода, довелось прибрати, бо якось вночі нічний охоронець ВанВаничь (нині в сьомій палаті прописався) наших психів-годинників навчив "півшостого" мовою тіла показувати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 02:59:55 ]
...решті це так сподобалось, що дня не проходило, щоб вони мовою тіла всі свої бажання не виявляли. До чого дійшло! Заходжу якось після відбою в ту саму сьому палату, а там новенький (тільки вчора привезли, він заявляв, що в його соняшнику хребет впав і більше не встає) лежить на підлозі, дивиться на мене в упор і шипить. Я у ВаньВанича питаю: це він хто щас? Виявляється, удав-упир. А нас, лікарів, вважає Іудами і хоче впити з нас кров. Запитую: а інші де (бо ліжка пусті ж)? А Ванич, білий, як пузо в кота головного, тицає мені папірець:
"лежить земля, холодна, мов удав,
зміїні трупи — наче квітки рути".
Ну, все, думаю, повний алєс капут! Всіх порєшив, гадьониш плазуючий...
Але ж ні, інші в клозеті розділилися на дві команди: одна була зерна, інша - свині. І мовою тіла намагалися показати живу картинку:
"Якщо твоє зерно не проросло,
І бісер слів знов потоптали свині"...
Отака фігня, любі малята...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-06-27 03:16:16 ]
...і як тут не зненавидіти понеділки, середи, п"ятниці, неділі, червні, серпні, осені, весни?..
а отак! - думаю собі у відповідь і міцніше, ну майже як рідний, притискаю до пуза під майкою малееееенький пакунок з тротилом ...
а що? свято ж на носі! от я феєрверк і влаштую... психів у вирій відправлю...
а сам дивитимусь, під ніс наспівуватиму улюблену пісеньку головного:
"Ситуація –
Я в прострації…
Цілковито.
Тобто – зовсім."

і рукою їм махатиму... краса!

(на цьому, власне, я б могла і закінчити нашу сумну історію...
якби ж тільки у мене була совість...)

...що, перепрошую? тобто як "яке ще свято"? ну ви мене дивуєте, ніби в дурці ніколи не жили, їй-право! День Щасливого Дурня, любі мої. День Щасливого Дурня...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 02:27:43 ]
З тими квітками взагалі біда... Тільки встигли мої психи заспокоїтися, всі в коло встали, за руки взялися, оченята позакривали (прочитали в тиху годину поета одного:
"Тим часом шле свій заповіт мирянам
Через рядки ментальних СМС")... так от, тільки вони заспокоїлись, чуємо: земля вібрує... Хто? Шо? Виявляється, один відбився, заліз на кам"яний фонтан у вигляді квітки і почав там мантру "Перемагаюча Смерть"кричати. Я йому: злізь, бо компоту не дам в обід! А він так зухвало всміхається і кричить мені зверху:
"Метеликом його зробить хутчіше,
Щоб жив на квітці, чувся як в Раю..."
Зліз тільки, коли воду у фонтані відкрили... Велика така струя була, потужна... Мдя на метелика він не потягнув...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-06-27 02:27:53 ]
З тими квітками взагалі біда... Тільки встигли мої психи заспокоїтися, всі в коло встали, за руки взялися, оченята позакривали (прочитали в тиху годину поета одного:
"Тим часом шле свій заповіт мирянам
Через рядки ментальних СМС")... так от, тільки вони заспокоїлись, чуємо: земля вібрує... Хто? Шо? Виявляється, один відбився, заліз на кам"яний фонтан у вигляді квітки і почав там мантру "Перемагаюча Смерть"кричати. Я йому: злізь, бо компоту не дам в обід! А він так зухвало всміхається і кричить мені зверху:
"Метеликом його зробить хутчіше,
Щоб жив на квітці, чувся як в Раю..."
Зліз тільки, коли воду у фонтані відкрили... Велика така струя була, потужна... Мдя на метелика він не потягнув...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-27 10:16:53 ]
Муза - скарб? Ну і ну.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-27 12:30:17 ]
Ви не згодні?
ЦІКАВО...
ТАК -МУЗА, то і скарб, і розрада, і ЗАДОВОЛЕННЯ...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віта Парфенович Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-27 12:30:21 ]
Ви не згодні?
ЦІКАВО...
ТАК -МУЗА, то і скарб, і розрада, і ЗАДОВОЛЕННЯ...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-06-27 13:04:06 ]
Ну вже прямо...