ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.27 11:45
* * *
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.

Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко

Вячеслав Руденко
2026.04.27 10:59
Що відділяє нас від плину часу?
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?

Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві

Тетяна Левицька
2026.04.27 10:34
Чорнобиль
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.

Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі

хома дідим
2026.04.27 06:34
* 57 *
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х

Віктор Кучерук
2026.04.27 05:51
* * *
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...

Володимир Бойко
2026.04.26 23:37
Нетривіальні думки – 3
На свято життя абонемент не купиш. Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді. Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло. Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію. Хто панічно боїться ни

Ігор Шоха
2026.04.26 20:41
Туманні перспективи
                    І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.

хома дідим
2026.04.26 17:26
* 56 *
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм

Євген Федчук
2026.04.26 17:11
Похід суздальців на Новгород у лютому 1170 року
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни

Вячеслав Руденко
2026.04.26 17:08
Смерть під вітрилом
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,

щоб стати враз котигорошком -

Борис Костиря
2026.04.26 13:52
* * *
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,

Тоді прийди у ці простори

Охмуд Песецький
2026.04.26 11:19
24/7
Ще тримається 
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами 

Вячеслав Руденко
2026.04.26 10:31
Security is mortals' chiefest enemy*
Весляр потребує репостів,
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.

На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду

Володимир Невесенко
2026.04.26 09:45
Щасливцеве
Не стримать років цибатих,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.

Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,

Тетяна Левицька
2026.04.26 09:01
Не спиться
В уяві літає жар-птиця.
пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.

Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину

Костянтин Ватульов
2026.04.26 08:34
Місто дитинства
А місто дитинства шумить соковитим березовим листям,
Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі.
Та ледве трамвая дзвіночок у небо напружено звівся
У кронах круки починають кричати, хоч щойно мовчали.

А в місті дитинства усміхнена мама н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василина Іванина / Вірші

 Звичайна містика ( монолог біля підмурків Десятинної)
Сховала тисячі облич
в руїнах Десятинна церква...
.................Леся Романчук
Старезній липі злива листя вмила,
кору шорстку, покручене гілля.
І стрепенулась липа шелестливо,
тремтливі краплі ронячи з чола.
У ніч таємну, найкоротшу в році,
раз на сто літ дано мені прийти.
Тут десь мої сліди згубились босі...
О липонько, чи пам’ятаєш ти,
чи пам’ятаєш голос мій дівочий,
мої мрійливі, радісні пісні,
мої щасливі і веселі очі...
Все зниділо, немов у хворім сні.
Лишився тільки день отой жахливий,
зостались зойк, прокльони, страх – і смерть...
О липонько, я тут була щаслива,
душа любов’ю повнилася вщерть.
... Тепер я за космічною межею,
у вічній скрижанілій далині,
та крізь століття рвусь сюди душею, –
любов свій голос подає мені.
Всі імена, всі долі вже забуті,
до кого я вертаюсь з хащі літ?
Лиш ти мене чекаєш в цьому світі,
лиш твій цілющий животворний цвіт
мене із тернів забуття рятує...
О липонько, буяй, цвіти – живи!!!
Тримай корінням древню землю Кия,
щоб ми іще були, були, були.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-07-06 18:34:37
Переглядів сторінки твору 10403
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.883 / 5.5  (4.879 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.808 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.02.21 15:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-07-06 19:07:56 ]
схоже на каяття дівчини, яку збезчестив хлопець. чи я помиляюся?

я дуже гарно уявила собі цю липу. і навіть запах цвіту відчула.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 19:17:35 ]
Біля руїн Десятинної росте липа – свідок Батиєвого розбою. Церква згоріла з людьми, а липа зосталася – уже вона найстаріша киянка... Колись після грози там валялася на землі відчахнута гілочка – я її взяла і засушила. Ну а дівчина – одна з тих, хто тоді там згорів заживо... Ось таке я хотіла передати. Але, видно, не зовсім вийшло. На жаль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-07-06 19:20:17 ]
Все у Вас вийшло, не переймайтеся! це радше мені не вдалося гаразд зрозуміти суть.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Дігай (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 19:42:13 ]
Гарний настроєвий вірш, але не точні рими: гілля-чола, році-босі, забуті-світі, живи-були, а шкода, бо вірш виглядає черновиком.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 20:29:30 ]
Шановна пані Тетяно, дякую за увагу. (Я щось постійно не туди потрапляю, біда з технікою). Згодна, що рими бідні, навіть асоціативними їх не назвеш. Можливо, вдасться покращити. спробую. З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 20:12:40 ]
Надзвичайно зворушливий вірш, пані Василино, схожий на баладу, адже події описуються дійсно трагічні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 20:24:25 ]
Рада, що Вам сподобалося, мені хотілося щось пафосне передати, бо там справді відчуваєш глибину коренів і водночас страх перед минущістю. Ну, треба ще працювати, думаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-07 09:20:20 ]
Відносно коментаря. Штурм Києва Батиєм був десь так в рік 1240. Липи стільки не ростуть. Біологічно. Але вірші живуть. Натурально. :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:00:31 ]
Думаю, варто було б витерти цю сторінку, попрацювати над віршем і знову помістити його. Але(без пафосу) занадто дорожу усіма порадами, не хочу, щоб вони щезали. Хай поки що все так і залишається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь К (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-16 22:36:42 ]
Ну і до яких пір "хай все так і залишається" ? :(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:06:29 ]
Ви мене примусили зайнятися біологією. Так от Вам результати: липи в середньому живуть 400 років, але на Україні є екземпляри, яким по 1200-1400 років.(це з книги"Оповіді про дерева" , П. Вакулюк). Далі: у путівнику "Київ" (1996 р.) йдеться, що та липа таки свідок отого всього. І екскурсоводи так говорять. Можливо, цим тільки хочуть привернути туристів, не знаю. Але мені здалося, що це дерево – справді медіум, воно поєднує нас із тими киянами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:09:03 ]
До того ж, ці біологи стверджують, що рослини все відчувають і реагують на поведінку людей. краще бим цього не читала, бо тепер боюся їсти капусту. :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Критус Нахман (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-07 11:52:21 ]
Матка Боска! Скільки ж можна ті очі римувати з дівочі, сні-пісні.
Хочеться не тільки нових думок, нового вираження почуттів, хочеться також нових, незатертих банальноримних форм.
Василинко, у Вас є іскорка Божа до писменства, не засипте її попелом недолугого поетичного письма, будь-ласочка :)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:15:02 ]
Дорогий Критусе! Дяка безмежна за "іскорку". Можливо, Ви переоцінюєте мої можливості. Я звернула увагу, що в усіх моїх творах банальні рими і банальні почуття. Мабуть, не варто б їх поміщати – але Ви не уявляєте, яке це відчуття, коли бачиш, що хтось прочитав... Навіть, якщо покритикували. Я не знаю, чому це для мене так важливо. Може, це як наркотик. Одним словом, з цим щось треба робити. Але дуже Вам дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-18 14:42:05 ]
Старезній ЛИпі зЛИва ЛИстя вмИЛа - та за таку алітерацію дівочі очі з пісенними снами вибачить треба!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-19 19:17:27 ]
Та ні, Анатолію. Метри (мистецькі, мю на увазі) так речуть: хто вперше порівняв жінку з трояндою – був геній. Хто вдруге – графоман чи як там ще кажуть. Отож-то. Але щиро дякую за уважне прочитання і за підтримку!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-08-24 11:59:30 ]
Дорога Василинко! Ніжно і щиро вітаю Вас із нашим великим святом! Несіть у собі ту силу українки, якої Господь стільки вклав у Вашу душу. Пишаюся знайомством з Вами. Хай ніхто і ніколи більше не зазіхає на наші церкви! Хай іскра Вашого таланту горить яскраво і потужно. Ваша Леся Романчук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-24 22:21:50 ]
Сердечно дякую, Лесю! Таких високих слів я, мабуть, не заслужила, але дуже приємно почути їх від Вас.