ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.07.12 21:59
Втома (сонет)
Заплющив очі. Темрява сліпа
Минуле та майбутнє застелила.
Посеред ночі витончене "па"
Виконує нічне ясне світило.

Слова юрби, солоні, мов ропа,
Окупували правду, цвіллю вкрили.
Наївне серце сольно виступа

Роксолана Вірлан
2026.07.12 21:51
* * *
я розумію: надим горя,
донебне пасмо голосінь,
баюри крові - барв кагору
це нині, млин, не шарм, а тінь,

що впала, втялася, всіклася
в сумління, в тишу за вікном
іще живих. Не має спасу

Вячеслав Руденко
2026.07.12 19:49
Berceuse
Очі срібні дзеркал,
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,

Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні

Євген Федчук
2026.07.12 15:11
Як гинуть багаті царства…
Могутнє царство Лідія лежить,
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес

Борис Костиря
2026.07.12 13:42
* * *
Насувається сніг всеохопний,
Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.

Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,

Роксолана Вірлан
2026.07.12 12:08
* * *
Душа віршами з тіла проривається -
душі дарма, що тілові болить,
що кожна кракелюрочка і зсадина
за тим віршем зривається...ще мить

і ти - не ти, а вже розхвилля видиху,
кометний хвіст, що розпилив себе
у чорний простір - у порожність витихлу

хома дідим
2026.07.12 10:33
* 139 *
ми на березі ріки
в золотому рейві
є дешеві цигарки
алкоголь дешевий
не гламурний і не пляж
де усяк волає
відчуття собі завваж
терпкуваті скраю

Устимко Яна
2026.07.12 10:31
люблю римовані вірші
люблю римовані вірші
без реповипендрендів
та в час нарації і ші
вони уже не в тренді

у стовпчик проза й недорим
і білі вірші з ними…. –
і що робити з тим усім

Віктор Кучерук
2026.07.12 07:20
* * *
Поки сонця-світу -
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?

Ірина Вовк
2026.07.12 06:37
"АНАСТАСІЯ. Срібний хрест Адмонта" (продовження1)
СПАЛАХ ДРУГИЙ. «СТУПАЙ, СЕСТРО, НА БІЛЕ ПОЛОТНО…» За вузьким вікном-бійницею монастиря Адмонта невситима різдвяна віхола на мить затихла, лишаючи по собі важку, липку тишу. У кутку келії сестра Беата беззвучно, мов тінь, підійшла до столу, щоб замінит

Роксолана Вірлан
2026.07.11 21:12
Сила ( Ahothaho - 33)
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки

на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,

Вячеслав Руденко
2026.07.11 20:27
Де ви нащадки богів?
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?

Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,

Вадим Василенко
2026.07.11 19:32
***
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.

Віктор Кучерук
2026.07.11 18:21
* * *
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.

Борис Костиря
2026.07.11 13:27
* * *
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.

хома дідим
2026.07.11 13:19
* 138 *
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Анна Марчук
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василина Іванина / Вірші

 Звичайна містика ( монолог біля підмурків Десятинної)
Сховала тисячі облич
в руїнах Десятинна церква...
.................Леся Романчук
Старезній липі злива листя вмила,
кору шорстку, покручене гілля.
І стрепенулась липа шелестливо,
тремтливі краплі ронячи з чола.
У ніч таємну, найкоротшу в році,
раз на сто літ дано мені прийти.
Тут десь мої сліди згубились босі...
О липонько, чи пам’ятаєш ти,
чи пам’ятаєш голос мій дівочий,
мої мрійливі, радісні пісні,
мої щасливі і веселі очі...
Все зниділо, немов у хворім сні.
Лишився тільки день отой жахливий,
зостались зойк, прокльони, страх – і смерть...
О липонько, я тут була щаслива,
душа любов’ю повнилася вщерть.
... Тепер я за космічною межею,
у вічній скрижанілій далині,
та крізь століття рвусь сюди душею, –
любов свій голос подає мені.
Всі імена, всі долі вже забуті,
до кого я вертаюсь з хащі літ?
Лиш ти мене чекаєш в цьому світі,
лиш твій цілющий животворний цвіт
мене із тернів забуття рятує...
О липонько, буяй, цвіти – живи!!!
Тримай корінням древню землю Кия,
щоб ми іще були, були, були.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-07-06 18:34:37
Переглядів сторінки твору 10564
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.883 / 5.5  (4.879 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.808 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.02.21 15:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-07-06 19:07:56 ]
схоже на каяття дівчини, яку збезчестив хлопець. чи я помиляюся?

я дуже гарно уявила собі цю липу. і навіть запах цвіту відчула.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 19:17:35 ]
Біля руїн Десятинної росте липа – свідок Батиєвого розбою. Церква згоріла з людьми, а липа зосталася – уже вона найстаріша киянка... Колись після грози там валялася на землі відчахнута гілочка – я її взяла і засушила. Ну а дівчина – одна з тих, хто тоді там згорів заживо... Ось таке я хотіла передати. Але, видно, не зовсім вийшло. На жаль...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-07-06 19:20:17 ]
Все у Вас вийшло, не переймайтеся! це радше мені не вдалося гаразд зрозуміти суть.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Дігай (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 19:42:13 ]
Гарний настроєвий вірш, але не точні рими: гілля-чола, році-босі, забуті-світі, живи-були, а шкода, бо вірш виглядає черновиком.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 20:29:30 ]
Шановна пані Тетяно, дякую за увагу. (Я щось постійно не туди потрапляю, біда з технікою). Згодна, що рими бідні, навіть асоціативними їх не назвеш. Можливо, вдасться покращити. спробую. З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 20:12:40 ]
Надзвичайно зворушливий вірш, пані Василино, схожий на баладу, адже події описуються дійсно трагічні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 20:24:25 ]
Рада, що Вам сподобалося, мені хотілося щось пафосне передати, бо там справді відчуваєш глибину коренів і водночас страх перед минущістю. Ну, треба ще працювати, думаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-07 09:20:20 ]
Відносно коментаря. Штурм Києва Батиєм був десь так в рік 1240. Липи стільки не ростуть. Біологічно. Але вірші живуть. Натурально. :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:00:31 ]
Думаю, варто було б витерти цю сторінку, попрацювати над віршем і знову помістити його. Але(без пафосу) занадто дорожу усіма порадами, не хочу, щоб вони щезали. Хай поки що все так і залишається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь К (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-16 22:36:42 ]
Ну і до яких пір "хай все так і залишається" ? :(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:06:29 ]
Ви мене примусили зайнятися біологією. Так от Вам результати: липи в середньому живуть 400 років, але на Україні є екземпляри, яким по 1200-1400 років.(це з книги"Оповіді про дерева" , П. Вакулюк). Далі: у путівнику "Київ" (1996 р.) йдеться, що та липа таки свідок отого всього. І екскурсоводи так говорять. Можливо, цим тільки хочуть привернути туристів, не знаю. Але мені здалося, що це дерево – справді медіум, воно поєднує нас із тими киянами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:09:03 ]
До того ж, ці біологи стверджують, що рослини все відчувають і реагують на поведінку людей. краще бим цього не читала, бо тепер боюся їсти капусту. :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Критус Нахман (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-07 11:52:21 ]
Матка Боска! Скільки ж можна ті очі римувати з дівочі, сні-пісні.
Хочеться не тільки нових думок, нового вираження почуттів, хочеться також нових, незатертих банальноримних форм.
Василинко, у Вас є іскорка Божа до писменства, не засипте її попелом недолугого поетичного письма, будь-ласочка :)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-10 07:15:02 ]
Дорогий Критусе! Дяка безмежна за "іскорку". Можливо, Ви переоцінюєте мої можливості. Я звернула увагу, що в усіх моїх творах банальні рими і банальні почуття. Мабуть, не варто б їх поміщати – але Ви не уявляєте, яке це відчуття, коли бачиш, що хтось прочитав... Навіть, якщо покритикували. Я не знаю, чому це для мене так важливо. Може, це як наркотик. Одним словом, з цим щось треба робити. Але дуже Вам дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-18 14:42:05 ]
Старезній ЛИпі зЛИва ЛИстя вмИЛа - та за таку алітерацію дівочі очі з пісенними снами вибачить треба!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-07-19 19:17:27 ]
Та ні, Анатолію. Метри (мистецькі, мю на увазі) так речуть: хто вперше порівняв жінку з трояндою – був геній. Хто вдруге – графоман чи як там ще кажуть. Отож-то. Але щиро дякую за уважне прочитання і за підтримку!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-08-24 11:59:30 ]
Дорога Василинко! Ніжно і щиро вітаю Вас із нашим великим святом! Несіть у собі ту силу українки, якої Господь стільки вклав у Вашу душу. Пишаюся знайомством з Вами. Хай ніхто і ніколи більше не зазіхає на наші церкви! Хай іскра Вашого таланту горить яскраво і потужно. Ваша Леся Романчук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-24 22:21:50 ]
Сердечно дякую, Лесю! Таких високих слів я, мабуть, не заслужила, але дуже приємно почути їх від Вас.