ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.07.22 14:13
Що не так з віршем "специфічний класик"? Жодної згадки будь-кого у вірші немає, мовні норми не порушені, скільки я маю терпіти таке чмо, як гундарєв і самохвал? Ви, будь ласка, наведіть лад серед пописунів, які не поважають інших авторів і у спільноті в

Олександр Сушко
2024.07.22 13:58
Для сатири Юра - всохлий хрящик,
Що тріщить у пащі мого пса.
Собацюра гарний, не ледащо,
Віршомазів сотню покусав.

А оце гризнув "титана" ззаду,
Вирвав з мнясом у митця талант.
Бо гавкун до графоманів ласий,

Козак Дума
2024.07.22 13:39
Поговори, щоб я тебе побачив.
Скажи мені, аби тебе почув.
Нестерпно, як душа у слові плаче!.
Кричу, але ніяк не докричусь…

Поговори, аби ми зрозуміли,
куди тепер торує доля шлях,
і відновили хоч зернину сили,

Олена Побийголод
2024.07.22 11:53
Із Юза Алешковського

Упень мені білого світу не видно:
мій тато – з дворянських еліт,
і мучив Єжов мою матір вагітну,
без сну протримав її поспіль два тижні,
ударив ногою в живіт.

Сергій Губерначук
2024.07.22 10:57
Ой, на сцені, як в житті,
хтось на кого кличе.
А у залі жінка
вся в сльозах кигиче.
Може, їй, як чайці,
хтось надрізав крила.
А чи, може, може, жінка
світом занудила.

Микола Дудар
2024.07.22 08:55
Ти ще при пам’яті? Ти ще
Думки ховаєш у папір?…
Смакуєш вітром і дощем,
Коли викочуєшся в двір?!
Ти ще при пам’яті? Отож
Одне й те саме… не про те.
Візьми своє і сам продовж…
Одне з питань, воно просте

Світлана Пирогова
2024.07.22 08:30
Ніч в чорному із ластику бурнусі,
Бо дихання осіннє прохолодне.
Кружляє листя у невпиннім русі,
Знайти думки не можуть тихе ложе.

Вкарбовані слова бентежать душу,
Це ж ти зумів їх перлами розсипать.
Ледь-ледь губами доторкався вушка,

Віктор Кучерук
2024.07.22 04:59
Щоб утішатися під старість
Отим, що в юності було, –
І тиха ніжність рук згадалась,
І не забулось губ тепло.
Донині бачаться уповні
В солодких спогадах і снах
Потайні пестощі любовні
Й цнотливість строга попервах.

Артур Курдіновський
2024.07.21 21:51
Шановна Редакціє! Дуже прошу Вас звернути увагу на анонси на головній сторінці. І, нарешті, дати об'єктивну оцінку: хто робить атмосферу на Поетичних Майстернях нездоровою. Гундарєв склепав чергову гидоту, а якщо завтра Соболь напише відповідь, то його з

Ольга Буруто
2024.07.21 21:23
Це затишно.
Усе у кольорах.
У півтонах, як на палітрі
Або на палітурці якісної книги,
Що на роки:
Подивишся - і затишно
На серці і душі.
Стрижі ширяють

Микола Дудар
2024.07.21 20:18
Майнем з дружиною до війська…
Вона — зав… ком… я — рядовим…
А що такого? люди свійські,
Давно пора вернути Крим…
Та тут і так все зрозуміло!
Це вам не хаб, не кренделя
ЇЇ душа і моє тіло…
Але спочатку до кремля…

Софія Кримовська
2024.07.21 18:45
Гарячий ранок. Ох і спека ж нині!
Бджола шукає крапельку роси.
Петрові батоги небесно-сині...
Як добре, що ніхто їх не скосив.
Реве життя під кожним магазином,
ковтає місто свій гідазепам....
А у Петра такі ж небесно-сині
бували очі. Як він нині т

Софія Кримовська
2024.07.21 18:28
Кайлом точити слово - справа добра,
але нема для того в мене сил.
От інша справа букви (повну торбу
мені їх нині вітер наносив!) -
чи викласти панно, чи просто квіти,
чи кинути під ноги, як пісок.
У торбі букв багато - на пів світу,
а слів - катма

Ігор Деркач
2024.07.21 18:24
А на саміті НАТО готове
воювати, якби... не воли.
Є що знову
згадати, – панове,
чи обрали ви те, що могли?

***
А захарова, п’яна «у зюзю»,

Євген Федчук
2024.07.21 16:40
Бог створив людей, говорять, як свою подобу,
Поселив обох у раї у своєму, щоби
Ті жили, як малі діти і нужди не знали.
Але яблуко чарівне люди скуштували
І добро та зло спізнали. Бог прогнав із раю…
Чи то так було насправді – того я не знаю.
Але зна

Юрій Гундарєв
2024.07.21 12:00
Того сонячного липневого ранку вона прийшла на свою роботу до Охматдиту -
лікувати дітей. Щодня віддавала їм тепло, знання, час - все те, що сама не отримала.
Адже дуже рано втратила батьків, і виховувалася в будинку-інтернаті…
Діти її любили і довіря
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Рута Птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 Поглянь на мене, мамо!
Юрію Лазірку
на його вірш
"Заятріла давня рана"

Я стільки перейшов,
я стільки пережив,
і от уже чужі
дороги – не чужі.
На віддалі руки –
Монблан та Еверест,
І сонце, і зірки,
і перемоги хрест.

У мене є усе –
і небо голубе,
і слава, і любов,
але нема тебе.
І як коли летів
санчатами униз
з високої гори,
кричу тобі – дивись!

Поглянь, яким я став,
нічого не боюся!
Я Всесвіт обійняв,
Та не тебе, матусю,
Й крижиною в душі,
що цілий світ пізнавши,
тебе я пережив,
я вже за тебе старший.

Схиливсь у каятті.
І тихо біль шепоче –
Ти спиш тепер за ті
недоспанії ночі.
Якби я знав, що ти
так ненадовго з нами,
то сам би колисав
свою колиску, мамо.

Я б рученькам твоїм
не завдавав турботи,
Люби мене, люби –
і вся твоя робота!
Якби я міг, якби…
Кричав би – не почуєш…
Один серед юрби.
Рятуй мене! Врятуєш?

Я стільки перейшов,
Я стільки пережив,
я сріблом засівав
золотоколос жнив.
І мрії вогневись
я певністю означив.
Кричу тобі – дивись!
І розумію – бачиш.

І виростуть сини
високими у дусі.
І є у них усе,
але нема бабусі.
Які щасливі ви,
хто дочекався дива
матусиних сивин!
Щасливі ви, щасливі!




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-07-07 11:56:57
Переглядів сторінки твору 4112
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.976 / 6  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.851
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-07-07 12:45:58 ]
Порадьте, як чинити - поступитися полем бою, чи продовжувати, навіть коли такі, як Ви, на тому боці? Сил бракує, Сашо...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-07 13:02:33 ]
Більшовики сказали б "Боротись-шукати, знайти не здаватись".
На якому я "тому" боці? Якщо в поезії розбираюся не дуже, то хіба не можу мати власну думку відносно поезії? На цьому я боці, на цьому. А сили справа наживна. Наживете. А здавати поле бою і не думайте. Хто ж тоді залишиться. Ні, Октябрь и перестройка - революция продолжается.
Удачі в подальшій творчості.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-07-07 13:19:57 ]
За цей бік - дякую. І не "кукєтнічайте" - в поезії не розбираюсь! Ви тут такого без мене "награфоманили" - кілометр буде, і значно кращий, ніж інші дороги.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2008-07-07 13:05:17 ]
Пані Лесю, чудовий вірш.
Маю лише питання щодо деяких рядків:
"І як коли летів
санчатами униз
з високої гори,
кричу тобі – дивись!" - "як" і "коли" поряд не занадто? І мені не зовсім сприймається часова невідповідність "летів" - "дивись". На політ можна подивитися у той же момент або на відзнятий кадр, але тут ні того, ні іншого. Я щось не так розумію?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-07-07 13:16:35 ]
Мирославо, дякую. Ви знаєте, як пишуться такі вірші, тим паче, коли розмір дуже тугий і маєш всього кілька складів для висловлення думки. Спробую щось зробити, не знаю, чи вийде.
Йдеться по спогад давнього дитинства, час минулий, всі ми колись просили маму - дивись, як я стрибаю! Герой і зараз високо і кричить мамі з теперішнього в минуле.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Росткович (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-07 16:25:04 ]
Цікаво - чи "санчатами униз" Ви апелюєте до санчат з фільму "Громадянин Кейн"? ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-07-07 16:53:02 ]
Олеже, звідки Ви? З якої далекої країни? Чи то мене так довго не було?
Я апелюю до тих санчат, на яких наші хлопчиська летять на зламання голови з гірок узимку, лякаючи при тому неньок, ще й репетують - дивись, матусю, який я сміливий. Мій таке полюбляє й досі. То в ураган потрапить на своєму кораблі, то в землетрус. Добре, що розповідає про це вже на землі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Росткович (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-07 17:08:21 ]
Хочеться шукати підтексту навіть там де його вочевидь немає. ))) В "Громадянині Кейні" про те ж (дитячі санчата), в принципі, йдеться. У ще більш загостреній формі.))) А вірш добрий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-07 19:48:16 ]
Дякую Лесю,
Твій вірш насправді дуже розчулив і вразив мене,
бо Ти заговорила моїми думками...
Так воно насправді і є.
З повагою,
Юрій :_


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-07 19:52:17 ]
Мо` потрібно узгодити час:
"І як коли летів
санчатами униз
з високої гори,
кричу тобі – дивись! - "летів" і "кричу".
А як Тобі:
"Було коли лечу..."