ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.03.20 10:13
У гомін Голосієва, у спомин,
Ставки минувши, висповідь несу.
Іще довкруг оголені дерева,
Травиця назирці іще,
Та вже весни передковічне мрево
Стискає серце в нерозважний щем
І так саднить-розсаджує словами.
Ішов на сповідь, думав

Микола Соболь
2025.03.20 09:36
Крутосхил, Дніпра рівнина гола,
Чортів ріг* над нею височить,
повня червоніє, як ніколи,
лісовик свій покидає скит,
він іде трусити стиглі зорі,
їх сьогодні буде ого-го,
листопадить жовтня ніч надворі,
люди сплять усі до одного…

Віктор Кучерук
2025.03.20 06:29
Поставна, міцна, красива
Церква, наче схов,
Причаїлась сиротливо
Між новобудов.
Будівельники насилу
Їх звели там-сям,
Бо висотки затіснили
Естетичний храм.

Юрій Лазірко
2025.03.19 22:23
it's me -
those sharp words and the blades,
and the void in the heart that is homeless,
events swarms which brought fainting and numbness,
storms in a glass... a shade...

it's me -
this so imperfect tense,

Борис Костиря
2025.03.19 20:39
Я відчуваю, що це порожня
людина, і не в тому
банальному розумінні,
що недалека, а в тому,
що безвільна, що в ній
в'язнеш, як у ваті,
у неї немає власної
думки і голосу.

Іван Потьомкін
2025.03.19 14:49
Я був майже в приятельських стосунках з Іваном Дзюбою, Євгеном Сверстюком – чоловими шістдесятниками, чиєю думкою дорожив кожний з причетних до красного письменства. Не раз і не два, відвідуючи Євгена Сверстюка в Інституті ботаніки, чув від нього: «Оце н

Юрій Гундарєв
2025.03.19 09:28
Її прізвища можна й не називати, досить одного імені…
Сьогодні, 19 березня, видатна українська поетеса зустрічає свій 95-й День народження.
Вітаємо!

Час такий швидкоплинний -
рік впаде і розтане…
А поза часом - Ліна,
як духовна константа.

Віктор Кучерук
2025.03.19 07:03
Чом ви, бабцю, зажурились
Й обливаєтесь слізьми?
Бо до Бога у немилість
Потрапляєм вічно ми.
Чом ви, діду, сумувати
Трохи більше почали?
Не беруть мене в солдати
В час неправедний і злий.

Борис Костиря
2025.03.18 20:26
У кам'яних брилах образів
треба знайти найвідповідніший.
Їх омивають хвилі океану,
на їхнє кам'яне тіло
сідають чайки.
Із цих грубих каменів
треба вирізьбити
тонкі почуття,

Іван Потьомкін
2025.03.18 18:43
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо зло

Софія Пасічник
2025.03.18 16:56
Краса чудна, зажурена, глибока,
О скільки б ти до ніг їй не вклонивсь,
Вона на тебе дивиться звисока,
Вона сповита жалем за "колись"..
Краса смутна, затаєна, жорстока,
О скільки б ти на неї не моливсь,
Вона така пекельно одинока,
Як вирішив піти

Віктор Кучерук
2025.03.18 13:55
Сам собі вкорочую тривалість
Вкрай скороминущого життя, –
П’ю, курю, безклопітно валяюсь,
Тішачись незношеним взуттям.
Гав ловлю, плюю, буває, в стелю, –
Можу дулю ткнути горобцям,
Чуючи за стінами оселі
Їхній щасний і нестримний гам.

Віктор Насипаний
2025.03.18 13:18
Біжать бруньки у небо сонні, мляві.
Сорочить люд, плете думки ліниві.
Бентежить вітер сни беріз біляві,
А дітки гублять сміх ясний щасливі.

Мудрує день, тепла хильнувши трохи,
Бо хитрий марець дурить, наче циган.
Танцюють голуби, як скоморохи.

Тетяна Левицька
2025.03.18 12:03
Не читайте мене по складах —
ще торую стежину до раю.
Недолугі роки зносять дах? —
В темні жмурки* з Альцгеймером** граю.

А можливо, мудріша за тих,
хто плюндрує життя ненароком?
За грудиною видих і вдих,

Володимир Каразуб
2025.03.18 09:34
Скоро і слова від Вас не отримаю.
В лютому сніг не випав. Не холодно.
Той голий пейзаж за тонкою шибою –
Писати не стану, не хочу, не здужаю,
В манері поетів Озерної школи.
Що Ви…

Скороминучі страждання Вертера.

Юрій Гундарєв
2025.03.18 09:24
Французька історична драма «Фаворитка» із Джонні Деппом у ролі Людовіка XV відкрила 76-й Каннський кінофестиваль.
До речі, славетний голлівудський актор та музикант потужно підтримує Україну. Так, під час концерту гурту, з яким він виступає, на великому
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Софія Пасічник
2025.03.18

Діон Трефович
2025.03.03

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20

Павло Сікорський
2025.02.13

Антіох Відлюдник
2025.02.13

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ганна Осадко (1978) / Вірші

 Delete
Образ твору Так розтиснути кулачок: лети.
І літо, журавлі, за ними – ти
Розтанете у небі, і світи
Їм ясен місяць золоту дорогу.
Так легко відпускати – не щемить,
Дрібненькі цятки меншають щомить,
А потім - кру – це довгий клин летить,
А потім дощ, і змило, і нікого.

Де кола по воді пливуть, і де
У сні лице з’являється бліде,
Де я молюся: “Хай не упаде!”
І ще тривають – сон, любов, політ –
Там біла хустка падає до ніг,
Не піднімай. То випав перший сніг,
І добрий Бог, що любить нас усіх –
Щоб не боліло – натиска “Delete”.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-07-22 23:56:47
Переглядів сторінки твору 4084
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.161 / 5.5  (5.244 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 5.152 / 5.5  (5.211 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Автор востаннє на сайті 2015.02.12 12:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-07-23 00:09:36 ]
дужже дякую за вірш, донно.
а я... нині теж хотіла б... щоб не боліло...
отак просто:
“Delete”.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2008-07-23 00:18:49 ]
чудово! по-твоєму ! так легко, прозоро і боляче...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-07-23 00:37:17 ]
Спасибі, дівчатка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-07-23 00:47:53 ]
Не піднімай - воно і відболить,
До-плаче, до-живе і до-деліт...
:) І все буде добре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-07-23 00:48:29 ]
...для кожного з нас? :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-07-23 00:54:43 ]
Ага, Чорі, не бери важкого в руки, а дурного в голову? А як голова дурна?:) Але - так, ти маєш рацію (ага, навіть дві) - все буде добре у цьому найкращому зі світів. Дяка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-07-23 01:05:44 ]
А як голова дурна, то не бери важкого в голову, а дурного - в руки :))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-07-23 00:58:40 ]
і щоб не боліло я хочу “Delete”.
любити я вмію, навчіть мене жити!
я швидко навчусь... я розумна кобіта.
а я б навзаєм вас навчила любити...
і бути щасливими... бути як діти...
навчіть мене жити.
чи вимкніть цей світ…
...........................................будь ласка


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-07-23 01:15:41 ]
Delet'ніть мене бо куди ж я без вас?
щасливі усі в повсякденнім мейнстрімі
а нас поглинають розхлябнуті зливи
і що для нас час? оті щогли і рифи -
а діти пробігли і кинули "бамс"
із куряви сліпо йду.. хочу.. де?..
де вихід? -
де вимикаючий шанс??
...........................................хммммммммм


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-07-23 01:33:56 ]
дзвінка монетка - виплата за добре.
по шкірі - сонце оловом до ніг...
і день спіткнувся...
надто швидко біг.
дзвінка монетка.
слово...
дотик...
обрис...

дзень-дзень..
і ще, і ще!.. течуть дзвінкі
на шальки терезів,
де я - надмірна.
за вікнами - ставок.
з екрану - Бірма...

дзень...

дві - на очі,
третю - під язик.