ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-

Віктор Кучерук
2024.04.18 05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.

Іван Потьомкін
2024.04.17 21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Ігор Деркач
2024.04.17 14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.

***
А нами управляють не каліки,

Микола Дудар
2024.04.17 09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…

Світлана Пирогова
2024.04.17 08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить

Леся Горова
2024.04.17 07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.

Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари

Артур Курдіновський
2024.04.17 06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?

Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,

Микола Соболь
2024.04.17 06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.

Віктор Кучерук
2024.04.17 05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.

Гриць Янківська
2024.04.17 00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.

Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василина Іванина / Вірші

 Спасова китиця (майже ескіз)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-08-13 15:57:38
Переглядів сторінки твору 11466
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.166 / 5.5  (4.884 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.814 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.10.20 00:26
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 0000-00-00 00:00:00 ]
Рада, що прочитали, Вікторіє! Цінторія – золототисячник. А де Ви миколайчики святили, тобто, в якій місцевості? Це й справді трішки загадка – захотілося так привернути до себе увагу одного кавалера на ПМ :)) А насправді вчила доню складати Спасову китицю, так, як моя бабка на Закарпатті і свекруха на Вінниччині. І так, як тут роблять, на ало, яке можна бити, плювати і штовхати, на яком


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Сущева (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-13 16:34:27 ]
чаклунське?
якого ж бракує?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-13 16:40:28 ]
Дорога Олю, здається, в кожному регіоні є якесь інакше... Я б дуже хотіла, щоб усі додали до китиці своє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-08-13 18:37:41 ]
Вітаю, Василино! Що то за диво, народна мудрість, фолькльор, і як вирізняється зпоміж усіх той автор, який знається на цих речах! Дуже гарний твір, аж у кімнаті мятою запахло...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-13 18:40:52 ]
Наталочко, сердечно дякую! А у Вас які трави святять на Спаса? Розкажіть, будь ласка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2008-08-13 19:13:40 ]
Овес точно не кладуть, а от маківки, м*яту,любисток, чорнобривці, васильки кладуть і ще щось таке запашне, що зберігає пахощі цілий рік
якась засушена травичка, нажаль не знаю назви.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-14 06:09:44 ]
Можливо,це те, що називається у нас "кадило". Як бабуся померла, я цієї травичики ніде не можу знайти. Але вона так пахнула, коли засушеною ставала... І росла десь у горах на галявинах лісових. А у горах пшениця не росте, тож святили овес. А на Вінниччині – китицю робили із колосків пшениці і додовали саме такі квіточки, як Ви кажете...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-13 18:50:31 ]
А ще мо` часничок з цибулькою - від нечистої? Ні?
Василинко, а що це за зілля "цінторійка"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-13 19:00:34 ]
Цінторія – золототисячник, дрібні рожеві квіточки у щитовидному суцвітті. Допомагає від болю в животі і від нудьги. Часничок кого хоч відлякає :) Але до церкви його не несуть, так знаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-13 19:09:15 ]
Мені здається що правильніше "центурія"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-13 20:02:57 ]
Можливо. але мої бабуся і мама говорили "цінторія", "цінторійка"... А ще в нас була дитяча гра, щось на зразок хороводу, і ми спвали: цін-цін-цінторія, а за нею розмарія... ну і т. д. А ваше слово нагадує центуріонів:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-13 20:31:10 ]
О.К.! :-)
як же я люблю всяке запашне-духм.яне Ваше..
Карпатське.. аж дух забирає..

Дякую Вам Василино!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-14 06:11:15 ]
На жаль, той аромат не годна м передати... Спасибі на добрім слові. але Ви не поділилися своїм зіллям спасовим!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Ляснюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-14 10:27:44 ]
Гарно, Василинко). Дуже щиро, так, що зачіпає).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-14 12:56:05 ]
Олю, дякую! А розкажіть-но про своє зіллячко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Ляснюк (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-15 10:29:20 ]
Я додаю цвіт папороті ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-14 11:10:37 ]
Василино, я прочитав твій віршик гарний, а як прокоментувати не знаю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-14 12:55:17 ]
Головне, що прочитали. Можна додати своє зілля.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-14 13:12:15 ]
В зіллі я не спец, костереву знаю, мокрець, лободу, осот непотрібний, полин, мати-мачуху, звіробой, безсмертник. Боліголов знаю, штука погана, він же цикута. Василина, а ваших краях, правда сакура росте?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2008-08-14 13:29:26 ]
Сакура росте не в горах, а тут, де я тепер живу – неподалік від Мукачева (25 км) Росте вона на Ужгородщині теж. В Ужгороді деякі вулиці обсаджені сакурою, як алеї. Чого б це я вигадувала, я в Японії ще не була.:)
А що таке "костерева"? Інше з названого я пізнаю. Мене бабка багато чого вчила, але не довчила...