Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.10
07:14
Радію вранішньому світлу,
Що тихо ллється через скло, -
Радію сонцю, що розквітло,
Землі даруючи тепло.
Вдихаю чисту прохолоду
І свіжість ранньої пори, -
І відчуваю ту свободу,
Яку мені несуть вітри.
Що тихо ллється через скло, -
Радію сонцю, що розквітло,
Землі даруючи тепло.
Вдихаю чисту прохолоду
І свіжість ранньої пори, -
І відчуваю ту свободу,
Яку мені несуть вітри.
2026.11.09
23:45
отакої, буркоче собі під сиві вуса достопамятний улюблений протагоніст, відомий за попередніми епізодами, шкандибаючи додому через дитячий майданчик, де пісочниця зі собачим лайном, отакої · у манері одиноких під старість усіма забутих уперто не вмираючих
2026.11.09
16:15
Друзі до мене прийшли вчора, надвечір
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
2026.11.09
15:58
Усі шишки на ялинці
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці геть не спиться:
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці геть не спиться:
2026.11.09
14:35
Дід в гірському селі під Женевою
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
2026.11.09
12:39
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.11.09
11:24
А вже листопад із сумними вітрами,
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
2026.11.09
09:29
Де ті духи що дрімають,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
2026.11.09
06:57
Жовтіють вікна, рожевіє обрій,
Кричать ворони - все, як і раніш, -
Мені сьогодні невимовно добре
Отут, де досі краєвиди ті ж.
Мене сюди завжди ведуть дороги,
І тільки тут душа моя - своя, -
Зникають зразу болі і тривоги,
Коли знайоме роздивляюсь я.
Кричать ворони - все, як і раніш, -
Мені сьогодні невимовно добре
Отут, де досі краєвиди ті ж.
Мене сюди завжди ведуть дороги,
І тільки тут душа моя - своя, -
Зникають зразу болі і тривоги,
Коли знайоме роздивляюсь я.
2026.11.08
15:06
Московський карлик світ увесь ляка,
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів
2026.11.08
14:41
Чи буду далі я писати
Лиш кров'ю у сумних листах,
Які долатимуть пасати?
І з клітки визволиться птах.
Чи буду я писати ранок,
Чудовий виснажений день
І присмерк, як відкрита рана,
Як приспів зболених пісень?
Лиш кров'ю у сумних листах,
Які долатимуть пасати?
І з клітки визволиться птах.
Чи буду я писати ранок,
Чудовий виснажений день
І присмерк, як відкрита рана,
Як приспів зболених пісень?
2026.11.08
12:35
політ нормальний
чим би не політ
знайти слова
в обіймах
із незримим
тобі до снаг тонкий
осяжний світ
сяйливий часом
чим би не політ
знайти слова
в обіймах
із незримим
тобі до снаг тонкий
осяжний світ
сяйливий часом
2026.11.08
10:00
Кохатися між тривогами,
наче крізь дощ між краплями, -
до останнього стогону,
між ночами і ранками.
2026 рік
наче крізь дощ між краплями, -
до останнього стогону,
між ночами і ранками.
2026 рік
2026.11.08
08:56
ІІ. ЕПОХА ВІДРОДЖЕННЯ: Тріумф і трагедія людського Генія
4. «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ: Сфумато, або Серпанок для Мони Лізи»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три дії)
Дійові особи:
Леонардо да Вінчі – геніальний італійський митець, уче
4. «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ: Сфумато, або Серпанок для Мони Лізи»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три дії)
Дійові особи:
Леонардо да Вінчі – геніальний італійський митець, уче
2026.11.08
06:13
Вітер видмухнув з-під тину
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.
2026.11.07
18:17
Андрій Розумовський
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?
Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?
Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Борисівна Маршалова /
Проза
Казка про стару Прищіпку
Стара, і як вона сама вважала, навчена життям, Прищіпка сиділа на білизняній мотузці і журилася:
- Ну, чому?! Чому про мене забули? Чіпка, працьовита... Нічого не розумію. Чим це я кому не догодила?
Смеркалося. І від того, що от-от надійде ніч, бабуся Прищіпка дуже нервувала.
Адже вона ніколи не ночувала просто неба!
Повз неї з гучним лементом, полюючи на невидиму мошку, пролітали молоденькі ластівки.
Старій Прищіпці завжди подобалося спостерігати за цими в'юнкими пташками, які щороку гніздилися під стріхою хазяйської хати.
- Отак би і мені, як вони... Літати, літати... - зітхнула старенька.
- Погляньте, яка кумедна ластівка! – раптом пропищала одна з тих крихт, сідаючи поруч із Прищіпкою.
- Яка кумедна! Яка кумедна! - підхопив молодняк, обсівши білизняну мотузку.
- Чого це ви там розшумілися?! Що сталося?! - почувся з гнізда суворий голос мами Ластівки.
- Мамо! Мамо, подивися, яка кумедна ластівка! - знову загомоніли малята, вказуючи на Прищіпку.
- Дурненькі, - розсміялася Ластівка. - Це не ластівка, а Прищіпка. - Хоча, вона і, справді, чимось схожа на нас.
- Схожа, схожа! – знову весело підхопили молоденькі ластівки, кружляючи по подвір’ю.
Мама Ластівка вилетіла з гнізда і сіла на мотузці, ближче до Прищіпки.
- Не ображайтеся на них, сусідко, - звернулася вона до Прищіпки, перепрошуючи за своїх непосид. - Малі вони ще, наївні. - А що це ви так затрималися сьогодні? Незабаром стемніє .
- Та ні, не затрималася, - відповіла Прищіпка, смутно подивившись на Ластівку. - Забули про мене. От і все..
- А я от діточок ніяк спати не вкладу, - спробувала відволікти її від сумних думок Ластівка. - Не слухаються пустуни. На Фею Смарагдового Лісу чекають. Ну, цю, котра за пташками та звірятами доглядає. Вона, кажуть, будь-яке бажання, якщо воно добре, виконати може.
- Дійсно? – із надією в голосі запитала Прищіпка. А як... щодо мого бажання? – Чи зможе вона виконати моє бажання? Адже я так схожа на вас, ластівок.
- Думаю, що зможе, - утішила Прищіпку Ластівка. – Звичайно, зможе!
- І де я маю її зустріти? – вела далі старенька Прищіпка. – Що, як я її не впізнаю? Я її ніколи не бачила.
- Так і я її ніколи не бачила, - відповіла Ластівка. - Знаю лише, що товаришує з Вітром, та приходить до тих, хто потребує її допомоги.
- Це про мене, - знову зітхнула Прищіпка. - Я також потребую її допомоги.
- Ну, якщо потребуєте, виходить, прийде, - завірила Прищіпку Ластівка, - А мене вибачте, час діток спати вкладати. Доброї вам ночі, сусідко!
Ластівка полетіла, а Прищіпка все думала й думала про Фею Смарагдового Лісу.
- Не сумуй, Прищ-щ-щіпко! – почувся раптом чийсь підбадьорливий шарудливий голос. Це був Вітер. – Почув, - каже, - я твою розмову з Ластівкою, та й от вирішив усі твої слова до Феї Смарагдового Лісу донести, ну, щоб вона з тобою зустрілася. Отож не турбуйся. Чекай. Вона неодмінно до тебе прийде. Чека-а-а-ай! - З цими словами Вітер знявся угору й полетів на пошуки Феї.
А тимчасом на землю зійшла ніч.
Золотим човником на темно-синє небо виплив місяць, а навколо нього засвітилася безліч різнобарвних зірочок.
І отут Прищіпка побачила, що одна із зірочок, відокремилася від своїх подруг, і почала швиденько спускатися на землю. Це була дуже яскрава зелена зірочка.
Зірочка усе наближалася й наближалася.
І от перед Прищіпкою, у пишному, оздобленому сяючими смарагдами убранні, стоїть чарівна Фея.
- Рада тебе бачити, Прищіпко, - привітала Прищіпку Фея. – Так, що ти хотіла у мене попросити?
Але Прищіпка була настільки піднесена побаченим, що навіть забула про своє прохання.
- Ну, сміливіше! - підбадьорила Прищіпку Фея. - Яке у тебе бажання?
- Я дуже, я дуже хочу бути ластівкою, - зніяковіло прошепотіла стара Прищіпка.
- Ластівкою? Чому саме ластівкою? - здивувалася Фея.
- Тому що я зможу літати... - так само тихо відповіла Прищіпка.
- А чи відомо тобі, дорогенька, що бути ластівкою непросто? - запитала Фея, зворушливо дивлячись на стареньку Прищіпку. - Адже ластівка - це перелітний птах, який з настанням холодів летить у вирій, до теплих країв. Шлях туди нелегкий, а іноді і небезпечний. Летіти доводиться над горами, морями, пустелями... Та й вороги у ластівок є, хижі птахи та звірі. Чи готова ти знести усі ці труднощі?
- Готова! - викликнула Прищіпка, віддано глянувши на Фею.
Адже це була відважна, загартована морозами та спекою, Прищіпка.
- Тоді, нехай буде по-твоєму. Бути тобі ластівкою! - вимовила Фея, торкнувшись Прищіпки маленькою смарагдовою гілочкою.
- Спасибі тобі, добра Феє! - подякувала Смарагдовій Феї Прищіпка-ластівка, змахнувши крилами та відриваючись від білизняної мотузки.....
- Нехай щастить! - крикнула їй услід Фея.
А наступного дня, розвішуючи свіжовипрану білизну, хазяйка не дорахувалася однієї прищіпки.
- Десь загубилася, - подумала вона, не особливо шкодуючи про втрату.
Та й звідкіля їй було знати, що нині у світі на одну ластівку стало більше.
А от ми, друзі, знаємо.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казка про стару Прищіпку
Стара, і як вона сама вважала, навчена життям, Прищіпка сиділа на білизняній мотузці і журилася:
- Ну, чому?! Чому про мене забули? Чіпка, працьовита... Нічого не розумію. Чим це я кому не догодила?
Смеркалося. І від того, що от-от надійде ніч, бабуся Прищіпка дуже нервувала.
Адже вона ніколи не ночувала просто неба!
Повз неї з гучним лементом, полюючи на невидиму мошку, пролітали молоденькі ластівки.
Старій Прищіпці завжди подобалося спостерігати за цими в'юнкими пташками, які щороку гніздилися під стріхою хазяйської хати.
- Отак би і мені, як вони... Літати, літати... - зітхнула старенька.
- Погляньте, яка кумедна ластівка! – раптом пропищала одна з тих крихт, сідаючи поруч із Прищіпкою.
- Яка кумедна! Яка кумедна! - підхопив молодняк, обсівши білизняну мотузку.
- Чого це ви там розшумілися?! Що сталося?! - почувся з гнізда суворий голос мами Ластівки.
- Мамо! Мамо, подивися, яка кумедна ластівка! - знову загомоніли малята, вказуючи на Прищіпку.
- Дурненькі, - розсміялася Ластівка. - Це не ластівка, а Прищіпка. - Хоча, вона і, справді, чимось схожа на нас.
- Схожа, схожа! – знову весело підхопили молоденькі ластівки, кружляючи по подвір’ю.
Мама Ластівка вилетіла з гнізда і сіла на мотузці, ближче до Прищіпки.
- Не ображайтеся на них, сусідко, - звернулася вона до Прищіпки, перепрошуючи за своїх непосид. - Малі вони ще, наївні. - А що це ви так затрималися сьогодні? Незабаром стемніє .
- Та ні, не затрималася, - відповіла Прищіпка, смутно подивившись на Ластівку. - Забули про мене. От і все..
- А я от діточок ніяк спати не вкладу, - спробувала відволікти її від сумних думок Ластівка. - Не слухаються пустуни. На Фею Смарагдового Лісу чекають. Ну, цю, котра за пташками та звірятами доглядає. Вона, кажуть, будь-яке бажання, якщо воно добре, виконати може.
- Дійсно? – із надією в голосі запитала Прищіпка. А як... щодо мого бажання? – Чи зможе вона виконати моє бажання? Адже я так схожа на вас, ластівок.
- Думаю, що зможе, - утішила Прищіпку Ластівка. – Звичайно, зможе!
- І де я маю її зустріти? – вела далі старенька Прищіпка. – Що, як я її не впізнаю? Я її ніколи не бачила.
- Так і я її ніколи не бачила, - відповіла Ластівка. - Знаю лише, що товаришує з Вітром, та приходить до тих, хто потребує її допомоги.
- Це про мене, - знову зітхнула Прищіпка. - Я також потребую її допомоги.
- Ну, якщо потребуєте, виходить, прийде, - завірила Прищіпку Ластівка, - А мене вибачте, час діток спати вкладати. Доброї вам ночі, сусідко!
Ластівка полетіла, а Прищіпка все думала й думала про Фею Смарагдового Лісу.
- Не сумуй, Прищ-щ-щіпко! – почувся раптом чийсь підбадьорливий шарудливий голос. Це був Вітер. – Почув, - каже, - я твою розмову з Ластівкою, та й от вирішив усі твої слова до Феї Смарагдового Лісу донести, ну, щоб вона з тобою зустрілася. Отож не турбуйся. Чекай. Вона неодмінно до тебе прийде. Чека-а-а-ай! - З цими словами Вітер знявся угору й полетів на пошуки Феї.
А тимчасом на землю зійшла ніч.
Золотим човником на темно-синє небо виплив місяць, а навколо нього засвітилася безліч різнобарвних зірочок.
І отут Прищіпка побачила, що одна із зірочок, відокремилася від своїх подруг, і почала швиденько спускатися на землю. Це була дуже яскрава зелена зірочка.
Зірочка усе наближалася й наближалася.
І от перед Прищіпкою, у пишному, оздобленому сяючими смарагдами убранні, стоїть чарівна Фея.
- Рада тебе бачити, Прищіпко, - привітала Прищіпку Фея. – Так, що ти хотіла у мене попросити?
Але Прищіпка була настільки піднесена побаченим, що навіть забула про своє прохання.
- Ну, сміливіше! - підбадьорила Прищіпку Фея. - Яке у тебе бажання?
- Я дуже, я дуже хочу бути ластівкою, - зніяковіло прошепотіла стара Прищіпка.
- Ластівкою? Чому саме ластівкою? - здивувалася Фея.
- Тому що я зможу літати... - так само тихо відповіла Прищіпка.
- А чи відомо тобі, дорогенька, що бути ластівкою непросто? - запитала Фея, зворушливо дивлячись на стареньку Прищіпку. - Адже ластівка - це перелітний птах, який з настанням холодів летить у вирій, до теплих країв. Шлях туди нелегкий, а іноді і небезпечний. Летіти доводиться над горами, морями, пустелями... Та й вороги у ластівок є, хижі птахи та звірі. Чи готова ти знести усі ці труднощі?
- Готова! - викликнула Прищіпка, віддано глянувши на Фею.
Адже це була відважна, загартована морозами та спекою, Прищіпка.
- Тоді, нехай буде по-твоєму. Бути тобі ластівкою! - вимовила Фея, торкнувшись Прищіпки маленькою смарагдовою гілочкою.
- Спасибі тобі, добра Феє! - подякувала Смарагдовій Феї Прищіпка-ластівка, змахнувши крилами та відриваючись від білизняної мотузки.....
- Нехай щастить! - крикнула їй услід Фея.
А наступного дня, розвішуючи свіжовипрану білизну, хазяйка не дорахувалася однієї прищіпки.
- Десь загубилася, - подумала вона, не особливо шкодуючи про втрату.
Та й звідкіля їй було знати, що нині у світі на одну ластівку стало більше.
А от ми, друзі, знаємо.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
