Ми знов зустрілись ти і я,
Як дві душі, що прагнуть возєднатись
Вони шукають в світі майбуття
Й не знають вже куди й діватись.
Хоч розставання мучало не рік,
Воно з середини все виїдало
І душу краяло, як ніж,
В полон моє серденько знов зажало.
Лиш фраза телефонного дзвінка
Спасала від очікування й болі,
Хоч голос ніжно так лунав
Та трішки сипав в рану солі.
Я тут з тобою, руку простягни,
В обійми знов поринь,як в теплу ковдру,
по тілу щось пекуче пробіжить
і в серце залетить, мов камінь в воду
Ти знаєш ми зустрілись не з проста,
Не вірю, як всі люди кажуть,
що «можеш бути ти в душі посланець зла»
Ти ж янголятко, хай мене накажуть.
Вустами ніжно слово ти промов,
Й закалатає в серці дика сила,
Дозволь на мить, поглянуть в очі знов
Та прошептати «Я ж так цього хотіла»