ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.01.19 02:19
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Скажу, де добре, де погано,
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!

Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом

Тетяна Левицька
2026.01.18 23:14
Є ті...
Є ті, які підтримують,
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.

Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил

С М
2026.01.18 19:31
Дівчина із цинамону (Neil Young)
Мені би дівчину із цинамону
Жити собі поживати
З дівчиною із цинамону

Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону

Євген Федчук
2026.01.18 16:15
Облога Глухова 1664 року
Сіли діди під повітку. Сидять, розмовляють.
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко

Іван Потьомкін
2026.01.18 11:39
***
Якже так сталось? Якже так сталось,
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:

Борис Костиря
2026.01.18 10:49
Сон віків
Так хочеться зануритися в сон,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.

Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,

Олександр Сушко
2026.01.18 10:42
Спокій
Тримає цупко час мене за карк,
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.

Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів

Світлана Пирогова
2026.01.17 22:04
Сталеві, неначе сваї
Пастки льодові у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.

Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,

Микола Дудар
2026.01.17 21:42
***
На тиждень вийшли з колії
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.

Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,

Володимир Ляшкевич
2026.01.17 18:08
Із 70-тих
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл

Кока Черкаський
2026.01.17 12:10
Ти хто?
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.

Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне

Борис Костиря
2026.01.17 10:45
Дощ
Попасти під дощ серед вільного поля.
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.

Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн

І Ірпінський
2026.01.16 21:52
Віддай таємне самоті
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу

Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті

Олена Побийголод
2026.01.16 17:14
1987. Про любимих тварин
Із Леоніда Сергєєва

Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:

– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!

Юрій Лазірко
2026.01.16 15:52
Пригрій Мене Боже--- українська рок-балада
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила

Борис Костиря
2026.01.16 11:53
* * *
Як я люблю оці простори ночі,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.

Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тарас Федюк (1954) / Вірші

 ***
Образ твору тут буде тихо ближче до зими
як баклажани сплинуть за людьми
і полини закінчать вигорати…
серпневі землі цвинтаря церата
капличка на уславлення чуми

тут можна жити хоч би й на зерні
на вигорілих вівцях і стерні
на хлібі на воді і на пейзажі

вогонь із дерези птахи із сажі
і мідяки у глиняній свині

а ще хатинки глиняні боки
і глиняні пожовклі огірки
і того хто сказав: «тут можна жити»
висить портрет гвіздком в стіну забитий
і кров тече в макітру із руки

приїде трактор – гусениці злі –
горОда виоре і вижлуктить шаблі…
тут ближче до зими буває тихо
тут так буває що якби не дихав
то взагалі




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-10-22 09:52:09
Переглядів сторінки твору 5906
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.406 / 6  (5.009 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 5.389 / 6  (4.986 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.08.23 12:30
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інґвар Олафсон (Л.П./Л.П.) [ 2008-10-22 12:13:07 ]
Гарні картинки, цікава мова, живий текст, одним словом.
Аню, витлумач, б-л, сенс цих рядків:
серпневі землі цвинтаря церата

горОда виоре і вижлуктить шаблі…

і ще не знаю значення слова "церата"...:-(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-10-22 12:49:32 ]
Ну, Інгі, я не претендую на істинність тлумачення - та його, певно ж, і не може бути. Скільки читачів - стільки і прочитань, і витлумачень. Тим паче такого цікавого автора. Тому розповім тобі ті картини, які постали лишень переді мною при прочитанні тексту, згода?

серпневі землі цвинтаря церата

отож, друже, церата - то у нас так називають грубу клейонку. от дивися: кінець літа, серпня кінець, осінь (котра є смертю по суті) настає - а земля холоднішає, і цвинтар старий за селом - такий він неприкаяний, такий картатий і забрьоханий, як стара церата у бабці на кухні...

приїде трактор – гусениці злі –
горОда виоре і вижлуктить шаблі…

тракторець - чи не останній у селі - він зубами гусениць їсть землю - виорює отой клаптик городу - але земля ж не завжди була городом, правда? вона довічна, ота земля - вона має пам"ять - і шаблі минулого - козацькі шаблі - з"являються на очі - бо тракторець жадібно випиває, витягає їх із землі.
отак я побачила ці два рядки, Інгі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інґвар Олафсон (Л.П./Л.П.) [ 2008-10-22 14:38:49 ]
Фантастичне тлумачення!!! Дяка сто разів. Тепер все зрозуміло і від того радісно, що доторкнувся до справді гарного тексту. Аню, тобі треба коментатором у Федюка працювати, тоді його тексти після твоєї огранки стануть коштовним камінням.
:-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-10-22 20:21:14 ]
Залюбки, Інгі, залюбки. Розповідати те, що я бачу у віршах улюбленого поета - так!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-22 18:20:23 ]
Аню, це й справді дуже файна композиція. Прекрасна композиція.
Але чи більшість (хоча би 51%) віршів зрілого Федюка такі ж?
Тобто, якщо не такі, то чому?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-10-22 20:28:06 ]
Ну, я вважаю - ні, навіть не так - бачу, відчуваю - так, і 51, і 52, і 53 % поезій саме зрілого Федюка цікаві та яскраві. Розумієш, Володю, от що для мене найважливіше у вірші? То, певно, суб"єктивна моя метода, але так вже склалося історично. Так от. Вірш, який мені сподобається, має мати одночасно колір, запах, звук, він мусить ожити, заворушитися, його можна помацати, покуштувати. Повинна з"являтися картина - цілісна чи не цілісна - не має особливого значення. Бо почасти невимовлене є головнішим, бо що може бути цікавішим за до-мальовування, до-вигадування?! Потрібен кінчик нитки з великого клубка - потягни - і клубок побіжить уперед. І лишень встигай осягати усе - усіма чуттями. Випадок із віршами Федюка - повторюю! - для мене! - саме той випадок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Магадара Світозар (Л.П./М.К.) [ 2008-10-22 18:22:15 ]
І у нас "церата" кажуть. :)

Щемливо і безліч безіменних відчуттів від вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-10-22 20:28:47 ]
згідна з тобою, Магадаро. Цей вірш увійде до нової збірки Тараса Федюка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-22 22:07:21 ]
О, то в нас таємний канал нових поступлень! Майже контрабанда!

Я згідний з тобою, Аню. У першу чергу тому, що цей вірш дуже файний. І нехай буде такою вся збірка. Тоді у багатьох на чолі остаточно зникне знак запитання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-10-23 16:38:21 ]
Оцей віршик - класний.
Особливо вразило:
"і того хто сказав: «тут можна жити»
висить портрет гвіздком в стіну забитий
і кров тече в макітру із руки" - блін, тож треба так "в макітру із руки" описати
кровообіг....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-08-13 23:33:07 ]
Провокация. уже второй раз. І шо тут?,,,...