ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.09.04 21:47
"Не помічаєш. Повз проходиш знову..."
Не помічаєш.
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.

І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.

Іван Потьомкін
2026.09.04 21:24
***
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Кока Черкаський
2026.09.04 18:44
прозвички
поет має звичку
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського

Мирон Шагало
2026.09.04 17:40
Та чому...
Запливає сонце-коло
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.

Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі

Юрій Лазірко
2026.09.04 16:54
Співаймо Ромале
Ай-не-не-не,
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...

Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,

Вячеслав Руденко
2026.09.04 14:41
Вітер вітру емпірею.
Бажають пристрасті музеї,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим

Борис Костиря
2026.09.04 14:09
* * *
Останні помахи руки
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.

Останні помахи зими,

Юрко Бужанин
2026.09.04 11:54
***
Лиш зустрілися і розійшлися –
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…

Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,

Ірина Вовк
2026.09.04 08:29
Мавка: "Минає літо, дядечку..."
собі у вересневій порі. В день уродин)

Рожевим небо розцвіло… Зоря займається…
Десь мріє човник… і весло… А серце – крається…
Ну от… вже знову на порі осіннє марево,
І на руках… і на пері – рахманне зарево…
Твій біль на кінчику пера жаріє-леститься

Віктор Кучерук
2026.09.04 07:00
* * *
Спи, люба донечко, - спи, -
Сплять вже ліси та степи,
Спати слухняно лягла
Поміж сестричок бджола,
І в зоопарку бізон
Також поринув у сон.
Спи, люба донечко, - спи.

хома дідим
2026.09.03 21:40
* 192 *
війна воює із війною
заради миру
й хтось поширив
хай нелогічно хоч непросто
дожити не згубивши віри
коли дощить і ллє за комір
і знову пролетіло літо
коли не пишеться у розмір

Ольга Садкова
2026.09.03 21:30
Покаталися
Забажали хлопчаки
вусаня катати.
Поскидали рюкзаки,
узяли санчата.
Повсідалися обоє,
а між ними — кіт.
Полетіли вниз стрілою,
аж іскриться слід.

Євген Федчук
2026.09.03 18:52
Чортківська офензива 1919 року
В кав’ярні на Монмартрі сивий дід
Із хлопчиком за столиком сиділи,
З маленьких філіжанок каву пили,
Дивились на розбурханий цей світ,
Який кудись постійно поспішав,
Чогось шукав, десь мчав в автомобілях.
Вони ж удвох відпочивати сіли,
Полишити до ч

Борис Костиря
2026.09.03 16:35
* * *
Калюжі розлилися, як моря.
Виходить божевілля із порогів.
Ідей могутніх первісна зоря
Укаже шлях для магів і пророків.
Виходить з берегів прадавній світ,
Давно забутий, згаяний, завмерлий.
Він проривається, немовби квіт
На цвинтарі, де відпочили ме

С М
2026.09.03 14:38
Вітрильники (Jefferson Airplane vs. CSN)
Я зрозумію тебе
Коли ти усміхнешся
Це те, що кожен робить, скрізь, так само
Наче на мові спільній

За твоїм одягом, бачу, друже
Що ти із іншого табору
Єдина річ, яку я знати хочу

Тетяна Левицька
2026.09.03 11:20
Вересневий сум
Зачепилося сонце за гілочку глоду,
зашарілися згарди на стомлених вітах.
День вкладає пшеничні снопи на підводу,
стиглі фрукти та ягоди спілого літа.
Шурхотить у амброзії сум вересневий,
і вагітніють хмари нудними дощами.
Ралом зорані, зранені
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тарас Федюк (1954) / Вірші

 ***
Образ твору тут буде тихо ближче до зими
як баклажани сплинуть за людьми
і полини закінчать вигорати…
серпневі землі цвинтаря церата
капличка на уславлення чуми

тут можна жити хоч би й на зерні
на вигорілих вівцях і стерні
на хлібі на воді і на пейзажі

вогонь із дерези птахи із сажі
і мідяки у глиняній свині

а ще хатинки глиняні боки
і глиняні пожовклі огірки
і того хто сказав: «тут можна жити»
висить портрет гвіздком в стіну забитий
і кров тече в макітру із руки

приїде трактор – гусениці злі –
горОда виоре і вижлуктить шаблі…
тут ближче до зими буває тихо
тут так буває що якби не дихав
то взагалі




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-10-22 09:52:09
Переглядів сторінки твору 6244
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.406 / 6  (5.009 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 5.389 / 6  (4.986 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.08.23 12:30
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інґвар Олафсон (Л.П./Л.П.) [ 2008-10-22 12:13:07 ]
Гарні картинки, цікава мова, живий текст, одним словом.
Аню, витлумач, б-л, сенс цих рядків:
серпневі землі цвинтаря церата

горОда виоре і вижлуктить шаблі…

і ще не знаю значення слова "церата"...:-(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-10-22 12:49:32 ]
Ну, Інгі, я не претендую на істинність тлумачення - та його, певно ж, і не може бути. Скільки читачів - стільки і прочитань, і витлумачень. Тим паче такого цікавого автора. Тому розповім тобі ті картини, які постали лишень переді мною при прочитанні тексту, згода?

серпневі землі цвинтаря церата

отож, друже, церата - то у нас так називають грубу клейонку. от дивися: кінець літа, серпня кінець, осінь (котра є смертю по суті) настає - а земля холоднішає, і цвинтар старий за селом - такий він неприкаяний, такий картатий і забрьоханий, як стара церата у бабці на кухні...

приїде трактор – гусениці злі –
горОда виоре і вижлуктить шаблі…

тракторець - чи не останній у селі - він зубами гусениць їсть землю - виорює отой клаптик городу - але земля ж не завжди була городом, правда? вона довічна, ота земля - вона має пам"ять - і шаблі минулого - козацькі шаблі - з"являються на очі - бо тракторець жадібно випиває, витягає їх із землі.
отак я побачила ці два рядки, Інгі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інґвар Олафсон (Л.П./Л.П.) [ 2008-10-22 14:38:49 ]
Фантастичне тлумачення!!! Дяка сто разів. Тепер все зрозуміло і від того радісно, що доторкнувся до справді гарного тексту. Аню, тобі треба коментатором у Федюка працювати, тоді його тексти після твоєї огранки стануть коштовним камінням.
:-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-10-22 20:21:14 ]
Залюбки, Інгі, залюбки. Розповідати те, що я бачу у віршах улюбленого поета - так!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-22 18:20:23 ]
Аню, це й справді дуже файна композиція. Прекрасна композиція.
Але чи більшість (хоча би 51%) віршів зрілого Федюка такі ж?
Тобто, якщо не такі, то чому?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-10-22 20:28:06 ]
Ну, я вважаю - ні, навіть не так - бачу, відчуваю - так, і 51, і 52, і 53 % поезій саме зрілого Федюка цікаві та яскраві. Розумієш, Володю, от що для мене найважливіше у вірші? То, певно, суб"єктивна моя метода, але так вже склалося історично. Так от. Вірш, який мені сподобається, має мати одночасно колір, запах, звук, він мусить ожити, заворушитися, його можна помацати, покуштувати. Повинна з"являтися картина - цілісна чи не цілісна - не має особливого значення. Бо почасти невимовлене є головнішим, бо що може бути цікавішим за до-мальовування, до-вигадування?! Потрібен кінчик нитки з великого клубка - потягни - і клубок побіжить уперед. І лишень встигай осягати усе - усіма чуттями. Випадок із віршами Федюка - повторюю! - для мене! - саме той випадок.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Магадара Світозар (Л.П./М.К.) [ 2008-10-22 18:22:15 ]
І у нас "церата" кажуть. :)

Щемливо і безліч безіменних відчуттів від вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2008-10-22 20:28:47 ]
згідна з тобою, Магадаро. Цей вірш увійде до нової збірки Тараса Федюка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-10-22 22:07:21 ]
О, то в нас таємний канал нових поступлень! Майже контрабанда!

Я згідний з тобою, Аню. У першу чергу тому, що цей вірш дуже файний. І нехай буде такою вся збірка. Тоді у багатьох на чолі остаточно зникне знак запитання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2008-10-23 16:38:21 ]
Оцей віршик - класний.
Особливо вразило:
"і того хто сказав: «тут можна жити»
висить портрет гвіздком в стіну забитий
і кров тече в макітру із руки" - блін, тож треба так "в макітру із руки" описати
кровообіг....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-08-13 23:33:07 ]
Провокация. уже второй раз. І шо тут?,,,...