Вже давно не приходили вірші,
Не складались у рими слова…
З віком всі ми стаємо іншими,
І не тим вже болить голова.

Перспективи, кар’єра, гроші –
Наш девіз і життєва мета.
Ви не думайте, ми хороші,
Просто зараз епоха не та.

Нареченого треба з квартирою,
Наречену – з багатим батьком.
Ну, скажіть, чи багато причин є
Про любов таку вірші писати?

У містах, переповнених транспортом,
Між реклам і яскравих вітрин,
Справжні діти своєї сучасності,
Ми так палко прагнемо змін –

Інновацій всіляких в техніці,
Віртуальних, незнаних світів…
І живемо собі по інерції
Без наївних дитячих снів.

Видаєм почуття в кредит
Під високу процентну ставку.
Ну, а совість тихенько спить
У одному із сейфів банку.

От тому й не приходять вірші,
Не складаються в рими слова…
SMS ми ще якось пишем,
А на більше натхнення нема.