У зими алергія на дотики сонячних ранків.
І білявці то душно, то зимно до краю в плечі.
День - старий ловелас - сотий раз поміняв коханку.
Думав, юна весна розігріє кістки старечі.

А весна світлоока забрала і час і розум,
та й зібралась втікати в шовках молодого цвіту.
День напівбожевільно шукав ланцюги морозу,
Щоб її закувати, утримати, зупинити.

Але де їх візьмеш? Хто позичить? Ну справжнє лихо!
У зими! Попросити! Вона ще його кохає!
Та в колишньої жінки у келії якось тихо.
Відхворіла зима. Перемучилась вже. Немає...