Спускайся вже, чуєш?
Із неба скидай риболовні гачки,
Всі сіті твої,
помережані тільцями мертвих рибин.
Спітнілі дерева проходять повз вікна –
такий хуйвейбін,
Встромляючи в теплі тіла перехожих
свої гілочки.

Маршрутні таксі набрякають вагітно,
тремтять і блюють
Маленькими дозами плоті і крові
на вулиці міст.
Затиснувши рота долонями тощо,
дотримуєм піст,
А ніччю – кохаємо, любимо, трахаєм:
кожен свою.

І п’ятами ходимо – тут по голках,
ну а тут по тілах,
А може, деінде
по трупах малесеньких мертвих тварин.
Скидай мені з неба канати, трампліни –
увесь хуйвейбін,
Щоб здертись до тебе
і к бісу забути,
що я тут була.

18:50
4.05.06