Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.16
22:56
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.
2026.02.16
20:51
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.
Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.
Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,
2026.02.16
20:36
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2026.02.16
20:35
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.
Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.
Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,
2026.02.16
17:42
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.
Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.
Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,
2026.02.16
12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
2026.02.16
07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
2026.02.15
23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
2026.02.15
17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
2026.02.15
16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
2026.02.15
15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто
2026.02.15
14:17
Із Леоніда Сергєєва
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.
Теща:
Що оце?
Тесть:
2026.02.15
11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.
Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить
2026.02.15
10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі!
В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!»
Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур.
Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква
2026.02.14
19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2026.02.14
15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.14
2026.02.05
2026.02.03
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Катерина Каруник (1987) /
Вірші
СВІТЛОПАД
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СВІТЛОПАД
Білий спалах
за будь –
що забути
не треба кричати
і мовчки не так
не треба боліти
і навіть страждати
це
дійсно
був знак
не хочеш – не буде
але вже схотів
забудеш про будду
забудеш мотив
у погляді
цятка
німа
розриває
між пальців вода
кожну мить
заливає
Темний спалах
місто
вогнями
сліпить
паморока
стіна
тінями стіни ліпить
спрагла нічна хода
тиша у гучномовець
темрява з прожекторів
душів і душ торговець
кожному з нас велів
йти
спотикатись
і падати
жерти свої сліди
раджу
тобі не радити
мовчки повзком повзти
раджу
тобі не слухати
краще всього не чуть
біль
аритмічно
буквами
здавить у венах ртуть
Райдужні спалахи
чисто і темно
законсервований
теплий
дощ
подихом ревно
пилюку ковтаєш
крилами кволо
напругу чіпляєш
хочеш молитись
натомість кричиш
хочеш співати
смієшся крізь тиш
хочеш вина чи солодкого чаю
давишся руки свої гризучи
мовчки як звір ти повзеш до відчаю
крила молебні свої тягнучи
ніби в собі
розчинити кімнату
ніби в кімнаті
розлити себе
голки у шкіру її заганяти
випити в ній абсолютно усе
Синій спалах
ніколи
це око
без вій і надбрів’я
не зникне
з екранів
твоїх подушок
воно поглинає мотиви безвір’я
вилизує сяйвом кімнати шматок
потрібно убити
а потім знайти
і знов народити
знебарвлені сни
потрібно завмерти
секунда
чекання
хвилина
молитва
цілунок
бажання
потрібно завмерти
потрібно
чи
ні
ми вічні до щенту
померлі живі
Жовте сяйво
світ розчинний
світ рідкий
колами блукають рухи
світ повільний
час тривкий
намерзає вдень задуха
чистий бруд
розмите сяйво
каламутний світлопад
все оточуюче
зайве
світ без сонця
безпорад –
ний тебе осліпить
синім
оком
без повік і вій
світ рудий
бо він осінній
світ абсурдний
бо
німий
за будь –
що забути
не треба кричати
і мовчки не так
не треба боліти
і навіть страждати
це
дійсно
був знак
не хочеш – не буде
але вже схотів
забудеш про будду
забудеш мотив
у погляді
цятка
німа
розриває
між пальців вода
кожну мить
заливає
Темний спалах
місто
вогнями
сліпить
паморока
стіна
тінями стіни ліпить
спрагла нічна хода
тиша у гучномовець
темрява з прожекторів
душів і душ торговець
кожному з нас велів
йти
спотикатись
і падати
жерти свої сліди
раджу
тобі не радити
мовчки повзком повзти
раджу
тобі не слухати
краще всього не чуть
біль
аритмічно
буквами
здавить у венах ртуть
Райдужні спалахи
чисто і темно
законсервований
теплий
дощ
подихом ревно
пилюку ковтаєш
крилами кволо
напругу чіпляєш
хочеш молитись
натомість кричиш
хочеш співати
смієшся крізь тиш
хочеш вина чи солодкого чаю
давишся руки свої гризучи
мовчки як звір ти повзеш до відчаю
крила молебні свої тягнучи
ніби в собі
розчинити кімнату
ніби в кімнаті
розлити себе
голки у шкіру її заганяти
випити в ній абсолютно усе
Синій спалах
ніколи
це око
без вій і надбрів’я
не зникне
з екранів
твоїх подушок
воно поглинає мотиви безвір’я
вилизує сяйвом кімнати шматок
потрібно убити
а потім знайти
і знов народити
знебарвлені сни
потрібно завмерти
секунда
чекання
хвилина
молитва
цілунок
бажання
потрібно завмерти
потрібно
чи
ні
ми вічні до щенту
померлі живі
Жовте сяйво
світ розчинний
світ рідкий
колами блукають рухи
світ повільний
час тривкий
намерзає вдень задуха
чистий бруд
розмите сяйво
каламутний світлопад
все оточуюче
зайве
світ без сонця
безпорад –
ний тебе осліпить
синім
оком
без повік і вій
світ рудий
бо він осінній
світ абсурдний
бо
німий
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
