Може і з нього, але точно несвідомо... :-)

Ні, Ганю, він не підстаркуватий, просто такий собі сутулий комп"ютерник, вічний холостяк. А полярна зірка - це дівчинка-диво, і вона просто зникла собі своїми шляхами - і залишилася для нього просто зіркою нагорі.

Отак все нетрагічно :-)

Не наю, Ганю, кожен по-своєму спиймає... Думаю, герой і справді не юнак, вже і криза середнього віку в спину дихає :-)
Взагалі то і без його смерті у фіналі ця історія дуже сумна...коли він нарешті знайшов ту-єдину, а вона - фурх! - і на небо.ком
Наші йому співчуття.

Ніііі, Ганю, ніхто тут не помер!!! :-)
В неї ж просто квиток на потяг був...

...а як на мене, панове, то "Чєлавєк в футлярє", їй-бо!!! Схоже, аж захват бере - перечитати класика!

Е ні, Людмило, мій герой не забитий стручок-мілкий писака у поношеному костюмчику!
Те, що він сутулий, у пальті та в окулярах - ще нічого не означає, це лише антураж. Насправді він тонка і творча натура ;-)

...тільки й того, що про ЦЕ немає у Вашому тексті... Невиліковна казала, що зорі і "чуфства" то все віджило, аби ви показали його і справді з н-буком чи у навушниках як діджея... але не під зорями... а під зорями... то і є отой самодостатній "футлярист"у якого гормони заграли... а може я чогось не зрозуміла?! Перечитаю...

Якби ж то - монітор під очі... зазвичай у таких "тьолки" як у Нвиліковної, а тут:
"йде вклонитись у ноги зорі полярній,
мінус вісім та іній на окулярах,
порятуй мене, дівчинко, від зими…"
від зими, не від монітору!
Взагалі, мені дуже сподобалося, може вік заважає побачити інше, але... то є відносно. щось там і хтось говорив про душу, яка молода вічно...-)))

Найбільше не люблю усіляких стереотипів і узагальнень - типу, раніше були романтики, які милувалися зорями (які "атжилі"), а тепер всі суто бездушні напівроботи за моніторами, чи примітиви, яким би тіки "тьолак"...Дурня це все :-)
Можна поєднувати роботу за монітором і заняття творчістю; бути сучасним, працювати з високими технологіями - і водночас вміти відчувати!!! Нинішнє покоління не забуло, що таке "чуфства" і не перестало бачити навколо себе прекрасне. Принаймні не всі ;-) - і сучасними їм це бути не заважає. Отож, геть упередження!

Дякую за увагу до твору, Людмило. А душа - і справді вічно молода!

О, сила!
А я поєдную стрельбіща, польованє на файних кобіт і римовані збитки.

Дякую, Вандо, здається, я знову помилилась, але то не є гріх... Чи не так? Про упередження... Все життя живу ними, бо не знаю наступної миті - хто трапиться і як себе з ними поводити. Часто зустрічаються люди у футлярі. до них з душею - і отримуєш ніж у серце... Дякую!Ви мене переконали!

Людочко, це не Ваші особисті упередження, а просто широко розповсюджені :-)

Дякую за реабілітацію!-))

воно всьо правильно, доки кобіта нас не впіймає... а потім хоч бери й стриляйси з гвира(((

Олеже, невже ти боїшся жінок?))

Зеню, тут шось многабукофф... Чесслово - не осилю 8-)