ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 ПОСТРІЗДВЯНА МЕДИТАЦІЯ
Образ твору Глинобитна печаль.
І безлюддя нестерпна потреба…
Сиві крила зими.
Розмагнічений голос води.
Серцем вивчений світ.
Запах меду, що кличе до неба,
І багато-багато чого,
Що ще кличе туди.

Нерви й жили тугі
У томаті гарячої крові.
Сиві крила зими…
Неприкаяне синє вино.
Слід сльози на вині,
Побажаннячко "бути здоровим"…
І небесних полів
Немолочене срібне зерно.

Горизонту коса,
Що бунтарськи надрізує жили,
І велика космічна,
Задавнена втома душі,
У якій ми нічого нового
Також не відкрили.
Тільки й того, що кожен
До виходу-входу спішив.

На дорозі Туди
То горілка, то слава, то гроші…
То кохання терпке й нетутешнє,
Як білий граніт.

І апостол Петро
Самотинно стоїть на сторожі
Того світу,
Що зрікся він тричі.
Тому і стоїть…

Темно-темно Йому,
Немов у стволі автомата.

Лиш веселий сніжок
На квітчасті торти опада.

Глинобитна печаль.
Розмальована півником хата…

І велика, як тайна,
Мальована слізьми вода.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-01-12 22:08:31
Переглядів сторінки твору 6869
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.503 / 6  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2024.10.12 18:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-12 22:20:50 ]
"Глинобитна печаль", "Розмагнічений голос води", "Темно-темно Йому, Немов у стволі автомата" - нові, густі, потужні образи і порівння!!! Ну, що я можу сказати - відразу (навіть, якби не підписувались) - видно руку майстра.

Дозвольте запропонувати у кінцівці:

І велика, як тайна,
Мальована слізьми вода - мені особисто відчувається, якби замість слова "мальована" - "наплакана"? (але не сприйміть дані слова як...)
З повагою!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-12 23:07:53 ]
Ні, краще таки "мальована".

І справді: хіба не стане все людство в мільйони разів щасливішим, якщо зрозуміє, що горе, котре сприймається яко наука- гартує нас і лишає на воді-пам"яті тільки прекрасні візерунки?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-12 23:13:20 ]
Ой, Ганю! Дякую за розуміння і співвідчуття ще раз!
У Вас, бачу, інше фото на сайті.
І на обох Ви така ж чарівна, як і Ваша лірика! :)

Удачі Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-12 23:19:05 ]
:))) Знаю, що я чарівна :) Але моїй ліриці до мене ще далеченько...

Світла Вам! :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-12 23:37:32 ]
І Вам світла... такого, Аню, як... інтимне дихання квітневих вишень! О.
Впевнений, що Ви особа гармонійна! :)

Отож, добраніч...
Нехай Вам присняться голі... їжачатка :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-12 22:33:13 ]
Доки Костик ще не розбив чоло від восторгів, хочу встигнути задати два питання Вам, Ігоре :)

1) хто стоїть - світ чи Петро, який зрікся його тричі? І чому, вдасне, "тому"?
2) "Темно-темно Йому, Немов у стволі автомата" - покоробило трішки. Згадався гарний анекдот про Пєтьку і Чапая зі зрівняннм "темно, як у..." (може, чули?)
З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-12 23:09:09 ]
А щоби Ви здорові були, Костянтине і Чорнява Жінко!
Потішили старого. :)

Вам, Костю, тисну руку із взаємною повагою, а Вам, представнице кращої половини людства - Чорнява Жінко... цілую... за ніжну увагу до моєї скромної творчості.

Змінювати щось чи пояснювати наразі мені лінь...
Та й неприродне це діло поезію (музику, написану словами) пояснювати. Що ж до анекдотів, Чорнява Жінко, які я люблю і вмію :) розповідати, то давайте при нагоді на каві... Про "темно, як..." - це, до речі в анекдоті про Ржевського. Темно і вишнево - як між тими устоньками, що на Вашому образі... :) Але у "стволі автомата", чесно скажу Вам як колишній курсант військового училища, темно по-іншому... :)
Отож, натхнення Вам, Муз і Муз-чин, шановні побратими!

Ігор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-12 23:18:19 ]
Хто ж анекдоти на каві розповідає? Чи то високоградусна кава? :) А Ваш поручик порівняно з ВасильІваничем - просто тургенівська баришня :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-12 23:32:48 ]
Ой, Чорнява Жінко, бачу Вам треба майстер-клас дати із західноукраїнського етикету! :) Пояснюю (це не вірш - тому можна пояснити:): "кава" по-львівськи - це не лише напій, а цілий комплекс ритуалів, включаючи навіть... каву в ліжко при бажанні. Це не менш поетично, як, скажімо, чайна церемонія...
Анекдотичні ж персонажі хай самі розбираються між собою: вони ж безсмертні... А ми з Вами... :)
Все. Добраніч. Скоро північ. Лягаймо спати. Спокійної. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-13 10:13:03 ]
Ігоре, чому у Вас стільки туги? Невже вся українська поезія минулого і сучасного просякнута тугою. Тільки Еней Котляревського щось робить... Це просто питання від читача, а не коментар. Щиро.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-13 10:39:35 ]
Чому туги багато, запитуєте?.. Від бідності, від бідності, Олександре... :)

Хоча тему Ви підняли, як модно ниньки казати, знакову.
Пропоную подискутувати про тугу і "цирк на дроті" у "Майстернях".
Є про що поговорити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Кацай (Л.П./М.К.) [ 2009-01-13 11:04:53 ]
Хоча з жінками не варто сперечатись, але абсолютно незгодний з Чорнявою Жінкою :) Може тому, що мені більше білявки подобаються? :)))))
Але якщо серйозно, то мене особисто чи не найбільше зачепили саме рядки «Темно-темно Йому, / Немов у стволі автомату». Вже потім прочитав комент ЧЖ і подумав: її теж зачепило. Щоправда, трохи з іншого боку. З жіночого. Бо (як мені здається) жінки інстинктивно бояться зброї :)
Адже річ в тому, що, як на мене, увесь цей вірш – медитація кулі. Ще непорушної кулі в стволі зброї. Яка ще не вирішила («І безлюддя нестерпна потреба…») чи створена вона для нападу («Горизонту коса, / Що бунтарські надрізує жили…»), а чи для захисту («Мальована слізьми вода…»).
А самий апостол Петро і є та сама куля в незграбному автоматі, що зробив вже три осічки :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-13 11:53:42 ]
Класний у Вас, Олексію, коментар-інтерпретація мого вірша. І про кулю мені сподобалося. Ось що робить із ними заклята підсвідомість, прасвідомість...
Снайпер снайпера завжди зрозуміє! :)
Ігор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-13 12:27:42 ]
От що б автор робив без читачів :) Хто б ще пояснив йому, що він насправді мав на увазі, коли писав і створював образи :) Зізнайтеся, Ігорю, хіба Ви думали про кулю?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-13 12:32:56 ]
Про щось кулясте справжній чоловік, який любить зброю і жінок, справжня Чорнява Жінко, завжди думає-мріє... Чого гріха таїти?.. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-01-13 13:15:14 ]
"Кулясте" - це щось таке маленьке і швидке? Я думала, що справжній поліський вовк має хист до чогось більш могутнього :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-13 13:42:13 ]
Все могутнє він уже давно має! Та подивіться ж уважніше! - невже воно все таке маленьке і швидке?.. А я то надіявся! :)Про кулю мисливську, яка, до речі, хоч і важить всього девять грам, але могутня, як сама Смерть, поліський вовк не мріє, природно, хоча й не тремтить перед нею...
Колись візьму Вас, Чорнява Жнко, на полювання, то Ви й смішні запитання перестанете ставити... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-13 13:51:02 ]
Ви краще інших знаєте, бідність - не розпуста. Якщо РМ не проти, то давайте подискутуєм. В мене правда не завжди є можливість доступу до нету, у Вас певно теж. Я не спеціаліст в галузі літератури чи мистецтва взагалі, так собі, але те що прочитав і з чого зробив висновки поки вистачає. Ви як нормальний мужик не станете в голову пускати якісь думки несусвітні. Туга про бідність всерівно, що думка про несправедливість в житті і побудова насильним методом ідеального суспільства. Хоч Ви зразу сказали, що погнало Колумба в океан.