ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.01.22 08:12
* * *
Тільки в пору найсумнішу,
Із небес на битий шлях, –
Місяць зирить так зловіщо,
Що проймає душу страх.
У період непривітний
Він утратив світлий лик
І ледь сіє тьмяне світло
На мертвотний чад осик.

Микола Соболь
2025.01.22 05:50
Безвір’я
Віра в людей помирає, як віра у Бога.
В нас розум Всевишній вдихнув, а навіщо він нам?
Везуть закатоване тіло в останню дорогу.
Людину убили. І навіть не в жертву богам.
Її розіп’яли заради хмільного весілля,
не винесла мук надлюдських пошматована пл

Віктор Михайлович Насипаний
2025.01.21 23:11
Я такий!
Місяць я ходив до Галі,-
Каже Ігор другу, -
Та вона мені вказала
Пошукати другу.

Я життя шикарне хочу:
Віллу, ресторани.
Ну, а ти не входиш, хлопче,

Іван Потьомкін
2025.01.21 22:00
КОРА
Без кори про дерево не варто говорить.
Вона, як одяг для людини.
Зірвуть плоди, листя облетить
І дерева на стовп сухий так схожі.
Кора і в чоловіка певне ж є –
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди ж , як і в дерев, немовби різні:
У кого ще в дитинстві ося

Володимир Невесенко
2025.01.21 21:19
Літній ранок
Жевріє видноколо.
Далеч палає жаром.
Ранок здаля спроквола
сунеться понад яром.
Ось він іде навшпиньки,
трави згина кургузі,
ніби тайком зі скриньки,
втік погуляти в лузі.

Борис Костиря
2025.01.21 20:10
* * *
Щось шкребеться з-під землі.
Щось рветься назовні.
Я відчуваю пульсування
ідеї чи самої сутності
страху і прозріння.
Щось шкребеться
і не може вирватися,
не може визволитися

Леся Горова
2025.01.21 18:04
Студня
Ой тяжко, тяжко
Маленькій пташці,
Яка над морем стомила крила.
Як тужно думі,
Сповитій сумом.
То ж гірко дума заголосила:

- СріблЕна студня,

Марія Дем'янюк
2025.01.21 17:06
Казка для мишеняти
Тишком-нишком взяло книжку сіре мишенятко.
"Почитай мені, будь ласка",- каже мишотатку.
"Як читаєш мені книжку - кота не боюся,
Теплу ковдру дістаю й до тебе горнуся".

Вже солодкий дивосон в нірку заглядає.
Він також почути хоче, як тато читає

Олена Побийголод
2025.01.21 13:20
Гомерова Одіссея: Розділ другий
День 2-й. Від’їзд Телемаха)

1.
Еос перстами рожевими
небо мазнула по краю –
глядь, Телемах під деревами
збори ахейців збирає.

Віктор Кучерук
2025.01.21 04:50
* * *
Цікавість задуму й звучання
Принадних слуху мудрих слів
Сприяють радості пізнання
Того, що мовити хотів.
Але не будь багатослівний
І заощаджуй інших час, –
І прийде успіх безсумнівно,
І вдячність матимеш нараз.

Артур Сіренко
2025.01.21 01:49
Зелені монети мовчання
Монету,
На якій написано «Меланхолія»
Викинуло море (бавлячись)
На пісок, що насипав Еол
З міху торішніх надій.
На березі, де зітлів «Арго» -
Корабель незбагненних мрій.
Лишив на піску сліди

Борис Костиря
2025.01.20 19:51
Рух
Важливе лиш тяжіння до мети,
А результат нічого вже не вартий.
Руйнуються галактики й світи
На вістрі космосу, у серці ватри.

Важливе лиш народження світів,
Їх розвиток, тривання, буйний розквіт,
Занепад, що у маренні листів

Редакція Майстерень
2025.01.20 14:14
Чи варто безпосередньо воювати із Сауроном?
Час від часу автори і читачі не лише Майстерень, а загалом соцмереж наштовхуються на образливі, дещо замасковані, чи неприхованої чорноти пасквілі на дійсно талановитих митців. І лють й інші нормальні початкові реакції тоді пронизують нас. Але чи таке не

Олена Побийголод
2025.01.20 12:26
Гомерова Одіссея: Розділ перший
Еней був парубок моторний...
Але – не згірш і Одіссей.
Тож, доки мелють наші жорна,
продовжмо звичай славний сей!

Розділ перший
(День 1-й. Ітака)

Іван Потьомкін
2025.01.20 08:49
***
«Рік ходила, два ходила, да усе намарне.
Той так смалить самосад, що аж квіти в’януть.
Той марусин поясок знає тільки в чарці.
Той не слухає нікого. Той щодня у сварці.
Той незграбний. Той малий.
А той голомозий...
Як дівчата заміж йдуть – второпать

Віктор Кучерук
2025.01.20 08:17
* * *
Розмальовані мріями сни,
Затуманені дійсністю мрії, -
Не згасає пожежа війни
І смертей течія не маліє.
Затамовую біль у собі,
А сльозу затаїти не можу, -
Багатьох проводжав я на бій,
Повернувся додому - не кожен.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

все і ні про що Владислав Про
2025.01.18

Тарас Никифоренко
2025.01.02

Назар Нечипельський
2025.01.02

Андронік Страстотерпець
2024.12.30

Маргарита Каменська Дарко
2024.12.25

Богдан Архіпов
2024.12.24

Єлизавета Катрич
2024.12.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 * * *

Почався сніг...
Стежина обірвалась –
Мов тріщина в алмазі,
Мов шнурок...
Душа душі, рука руки шукала.
Сміявся вітер голосом зірок.

Азартна доля плакала від щастя,
Бо серце чуло радість «битія»,
Тому і билось чисто, часто-часто
У цих снігах, де тільки ти і я
І ще – туманні верби, наче відьми,
Що соки п’ють не тільки із землі...
Страшні для когось,
А для мене рідні –
Як дим вітчизни,
Пір’я журавлів.

Почався вітер...
Сніг красиво здимів –
Немов козацькі «чайки» у сльозі.
А ми стаєм душевними й простими –
Як півники дитячі у фользі.

А стежка наша –
Тріщина в алмазі –
Запахла знову цвітом сон-трави...

Оце й усе.
Почався біль, зарраза...

Зате я знаю,
Що іще
Живий.




Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Епіграми, Наслідування Пародії, 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-01-17 10:58:51
Переглядів сторінки твору 4005
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.188 / 5.75  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / 0  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2024.12.14 18:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2009-01-17 14:06:22 ]
А мені оце заімпонувало, пане Ігоре:
Оце й усе.
Почався біль, зарраза...
Зате я знаю,
Що іще
Живий.

Ну, звичайно, не не в тому сенсі, що не співчуваю болю, а в тому, що подобається, коли людина вміє бути для себе лікарем, через самоіронію і славне почуття гумору. Ось таке, як у Вас.
Міцного здоров'я Вам! З повагою, Наталя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-17 15:01:16 ]
Сильнющий образ:

Стежина обірвалась –
Мов тріщина в алмазі


Вірш - !!!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-17 15:15:49 ]
Це один із небагатьох випадків на ПМ, коли Костянтинова "6" себе виправдовує (це був такий собі невеличкий і дружній, мов пекінес, натяк-порада).

Пане Ігорю, дякую за насолоду від твору. Це одна з найкращих Ваших речей...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Борис Терен (Л.П./М.К.) [ 2009-01-17 15:35:40 ]
"А ми стаєм душевними й простими, як півники дитячі у фользі" - сила! (підтримую пані Олену)

Справжній вірш ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Еліна Форманюк (Л.П./М.К.) [ 2009-01-17 15:39:48 ]
Приємно, що й класики трохи відходять від вовчо-козацької тематики і пишуть дитинно-ніжно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Рибар (М.К./М.К.) [ 2009-01-17 16:33:09 ]
Стильно і сильно!
Щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2009-01-17 17:23:09 ]
"Запах Отечества..." - дим вітчизни... калька?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-01-17 18:53:22 ]
Дякую, Вам усі, дорогі мої хороші!

Хочеться чимось теплим віддячити Вам усім за тепло, просто високих балів навиставляти!.. :) Але ж це буде банальна корупція з мого боку... :) Тому я просто запамятаю Ваші імена в найкращому розумінні ситуації... :)

І нехай наразі справді усім нам найбільшою вдячністю буде сама наша Поезія!

Будьмо і тримаймося, Побратими по перу і чорнилу, і... компікові!
Безсмертя нам усім+вірних Муз!

Ваш Ігор Павлюк.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 11:51:51 ]
Ігоре не ясно з тріщиною в алмазі, це фата моргана? Із пір'ям журавлів вийшло не дуже. Ви не не станете звичайно, а бригада журавля зжує, навіть не поперхнеться. Сподіваюсь і надіюсь біль мине, люди з осколками в серці до глибокої старості доживали. Щиро.