Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анна Шишкіна /
Проза
Zefir-Хтиво-бісексуальне
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Zefir-Хтиво-бісексуальне
…надто червоно. Червоно й шорстко. Долоні пітніють, підпахви пітніють, їдкий піт розїдає очі. Облизую солоні потріскані губи. Неймовірна спека й задуха в салоні цього совкового пережитку на колесах. Фак, абсолютно не розумію, що тут коїться, але шкірою відчуваю: подія нависла у повітрі перестиглим огірком, що загрожує врешті-решт луснути і заляпати дах цієї грьобаної автівки слизьким зеленавим насінням. Якого біса я роблю в салоні цього задрипаного жигульця, і з якого б це часу салони жигулів обтягують червоним вельветом – чисто тобі кітчова канапа в одному з типових борделів вітчизняних вулиць червоних ліхтарів. Хм, то ж достоту непрактично – вельветові сидіння. Непрактично і навіть трохи боляче, коли вузькі рельєфні смужки вельвету вгризаються в делікатну шкіру, надто в таку теплу й хтиво-чутливу, як у мешканок заборонених кварталів. Тим часом, поки я хаотично й безуспішно намагаюсь відтворити у свідомості причиново-наслідкові зв’язки, що привели до появи мене в цій бляшанці, повітря в автівці загусає і наповнюється солодким запахом щойно спечених маффінів. Запах загусає, карамелізується, і я відчуваю, як альвеоли легенів наповнюються страшенно солодким і липким сиропом. Горло починає дерти, хочеться роздерти грудну клітку, вирвати легені, і вичавити з них цю солодкаву байду, наче з пари випраних шкарпеток. Рефлекторно кидаюсь в темноту салону й в надії наосліп намацати дверну клямку, і з жахом відчуваю дотик до розпашілої шкіри, що злегка здригається від мого дотику. Усвідомлення того, що я тут не сама, не встигає налякати й без того ошалілу від ситуації мою сутність, бо чиясь тонка рука з маленькими кігтиками, різко хапає за зап’ястя і з силою притягує до себе. І ось я дивлюсь на неї. То беззаперечно вона: тепер я чітко розрізняю обриси обличчя, тонкої шиї, і навіть заглибинки над ключицею. По-дитячому підпухле обличчя. Щось шепоче. Я намагаюсь розрізнити слова, але мої намагання марні, бо її швидке белькотіння скидається швидше на діалект австралійського племені маорі, ін’язом в школі якось не захоплювалась. Хапає мою руку і кладе собі на коліно. Мені, звісно, не до вподоби її перехід до мови жестів, але я не в силі пручатися. Стискаючи мої зап’ястя, водить моїми ж пальцями по своїх стегнах. Від колін і глибше, під ситцеву літню спідничку. Дихати стає все важче. Її шкіра чимось нагадує глянець журналу: холодна і слизька. А я не люблю зиму й ожеледицю, але коли мої пальці мимоволі торкаються шовкових країв її майточок, і темноту прорізає хтивий тихий зойк , я миттєво послизаюсь: «Буде тобі те, чого прагнеш, мала хвойдо. За гріхи твої тобі воздасться,»- грубо штовхаю її і втискаю вагою власного тіла в передбачуваність червоного вельвету. Вона скрикує. Беззвучно: я не чую. Нічого не розумію. Але то потім. Зараз я не здатна думати. Роздираю різким рухом бретельку її позерської маєчки і лічені секунди спостерігаю брунату настовбурченість пипок. Соковиті, як перестиглі вишні. Хочеться стиснути їх до болю, щоб навсібіч бризнув вишневий сік Стискаю їх руками – і жахаюся: то не мої руки. Чужі тлусті пальці, фаланги вкриті жорстким волоссям. Чужі пальці з грубою кутикулою і коротко обрізаними нігтями пестять липкі, наче вимащені медом, перса молодої незнайомки, і безсумнівно, не не займанки. Тлусті пальці. Не мої-чужі. Незрозуміла агресія, впереміш з хіттю і шоком від нерозуміння вдаряє в голову. Я скрикую і вгризаюсь в її оголені груди. Зуби підозріло легко увійшли в плоть і зімкнулись. Нажахано відчуваю, як тане в роті щось тягуче і солодке, і розтала цукрова патока стікає підборіддям. Зефір.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
