нерозчесаний ранок на кухні чухається в волохату голову і прозорішає прозорішає. симетрично пом'яті сімейки і градіації сірого в них колишуться колишуться ко. я ніяк не випливу не вийду зі стану маневрів чи різкої зупинки маршрутки і вкусилась за язик ковтаючи кров. я пропустила дві зупинки думаючи а як там твоє чітко викреслене підборіддя язнаю всі дотичні дотичні. ідіотичне становище бо бачу форму губ в профілі що складені як щойноквітка щенеквітка. аж болить коли не можу зловити вічнолетючої птахи між двома небами/склепіннями в глибини незрозумілої незібраної хаотичної душі-тканини. я б за нею але виходжу з маршрутки і зимно шось всі замки до кінця підтягую ззззззззууум прищеплюю шкіру підборіддя (удар блискавки?). і далі ті впадини і випуклості на кінчихах крил міжпір'їне заповнення ті падаючі тіні та мерехтливі світла світла. маслом тане даркнесс в дарклесс. вдруге зіштовхнулась з перехожими зимно зимно. і той неочікуваний порух коли птах зривається в лет і я здригаюся від несподіванки і втрачаю контрольсвідомістьтакийсякийглузд. втрачаю. і та усмішка що божевільні зійшли б з розуму вдруге бо краси в ній стільки як страху дивитися і заслуговувати на це заслуговувати заслуговува. бо безболісна смерть тільки між твоїми склепіннями/небами. колесаасфальтжіночийкрикавтомобільнихгальмчервоненебоівжезовсімпрозорийраноквсімейкахіптах