Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Сегеда /
Проза
Бабуня розказує серіал
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Бабуня розказує серіал
У Бена найшовся брат. Близнюк. Но на п’ять років молодчий. А він же втратив памнять і думав, шо то його син. Бо в нього ж родімка на спині така сама. І тоже на нозі, як в нього. А Джулія це побачила. Ну тоді, як його тягнули з річки. Ну як всі думали, шо він втопився. З парашутом. Шо, не помниш? – позавторік, якраз як ми бараболю копали, він саме топився.
А тут приходе Дуріта. Ну, вона ше в тій серії приходе, а в цій серії вже заходе. А там же ж тойго, шо втопився, разом з Джулією. Прамо на полу. А то ж така погань! Ну і вона ж побачила це всьо. Ну шо в нього родімка. І шо він живий. А він же ж хтів її тойго... спаплюжити, значить. А тут ця прийшла. Ну і шо йому робити? Він взяв визвав міліцію і втік. А вона йому каже: „Ти вчинив непорядно. Мать твоя тебе засуджує. Більше шоб так не робив. Бо як я, каже, вдару тіліграму до Антоніо, то він з тобою з цього приводу буде мати розмову”. Заб’є, значить, якшо по-простому.
І тут зразу показуют Антоніо. А його ж давно вже не показували. Я оце здибала вчора на базарі Палажку та й питаю: „Шо це чось Антоніо давно не видко? Може, не дай бо, заслаб?” А тут його показуют: схуд, бідний,не брився. Він же ж з’язався з тимго, чорним, і став тяжко пити. А вона його скрізь шукає. Вона ж не знає, шо він з нею вже не живе. А він з тим чорним сидят в кафе чи в столовці і нюхают кока-колу. Це така трава, наркотік називається.
А тут саме Джулія йому дзвоне, шо приїдь, бо в Бена памнять вернулася. А в неї якраз води відходят. І він сідає на машину, іномарку. У них же ж там чисто всі машини іномарки. А він же ж накурився кока-коли і вже себе не помнит. Ну і показуют, шо він їде дуже хутко, а дорога слизька, голольод. Ну да, в них же ж там літом голольод, а на новий рік червень місяць. Ну і в нього запаморочення, і він падає в кувейт. Тут показуют її, а вона вже родит, прамо на полу. А Бен помагає. Бо він же ж поняв, шо це його дитина.
А тут показуют Антоніо, він лежит, а машина зверха. А тут вже люди такі маленькі танцюють і скачуть – реклама, значить, на один плюс один почалася. Певно на тому тижні покажут, шо той вже вбився, бо скільки ж можна?! А в неї знов дитину вкрадут. В неї обично крадут. Бо той же ж маняк, ну шо притворився, шо втопився, шо буцім його брат – він же ж поклявся помститися. А то ж така погань, я його знаю!
Я переживаю, хоть би Келлі впізнала свого тата. Келлі хароша дєвочка, тиха, некураща. А тата вже грає другий артіст! Вона може його не впізнати. Я сама його зразу не впізнала… Ну, в понеділок побачимо, як воно дальше буде. Шо вони там видумали. Тако тулят горбатого до стіни – таке вже закрутили, шо не розбереш, хто кому шо винен, хто кому тато, а хто кому тьотя. Але мусим дивитися, не покинути ж. Шо ж ми – дурно десять років дивилися і шоб кінця їхнього не побачити?!
А тут приходе Дуріта. Ну, вона ше в тій серії приходе, а в цій серії вже заходе. А там же ж тойго, шо втопився, разом з Джулією. Прамо на полу. А то ж така погань! Ну і вона ж побачила це всьо. Ну шо в нього родімка. І шо він живий. А він же ж хтів її тойго... спаплюжити, значить. А тут ця прийшла. Ну і шо йому робити? Він взяв визвав міліцію і втік. А вона йому каже: „Ти вчинив непорядно. Мать твоя тебе засуджує. Більше шоб так не робив. Бо як я, каже, вдару тіліграму до Антоніо, то він з тобою з цього приводу буде мати розмову”. Заб’є, значить, якшо по-простому.
І тут зразу показуют Антоніо. А його ж давно вже не показували. Я оце здибала вчора на базарі Палажку та й питаю: „Шо це чось Антоніо давно не видко? Може, не дай бо, заслаб?” А тут його показуют: схуд, бідний,не брився. Він же ж з’язався з тимго, чорним, і став тяжко пити. А вона його скрізь шукає. Вона ж не знає, шо він з нею вже не живе. А він з тим чорним сидят в кафе чи в столовці і нюхают кока-колу. Це така трава, наркотік називається.
А тут саме Джулія йому дзвоне, шо приїдь, бо в Бена памнять вернулася. А в неї якраз води відходят. І він сідає на машину, іномарку. У них же ж там чисто всі машини іномарки. А він же ж накурився кока-коли і вже себе не помнит. Ну і показуют, шо він їде дуже хутко, а дорога слизька, голольод. Ну да, в них же ж там літом голольод, а на новий рік червень місяць. Ну і в нього запаморочення, і він падає в кувейт. Тут показуют її, а вона вже родит, прамо на полу. А Бен помагає. Бо він же ж поняв, шо це його дитина.
А тут показуют Антоніо, він лежит, а машина зверха. А тут вже люди такі маленькі танцюють і скачуть – реклама, значить, на один плюс один почалася. Певно на тому тижні покажут, шо той вже вбився, бо скільки ж можна?! А в неї знов дитину вкрадут. В неї обично крадут. Бо той же ж маняк, ну шо притворився, шо втопився, шо буцім його брат – він же ж поклявся помститися. А то ж така погань, я його знаю!
Я переживаю, хоть би Келлі впізнала свого тата. Келлі хароша дєвочка, тиха, некураща. А тата вже грає другий артіст! Вона може його не впізнати. Я сама його зразу не впізнала… Ну, в понеділок побачимо, як воно дальше буде. Шо вони там видумали. Тако тулят горбатого до стіни – таке вже закрутили, шо не розбереш, хто кому шо винен, хто кому тато, а хто кому тьотя. Але мусим дивитися, не покинути ж. Шо ж ми – дурно десять років дивилися і шоб кінця їхнього не побачити?!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
