ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.04.16 13:26
Не чіпав я тої бляшки…
Не чіпав, їй-бо, клянусь
Бачиш слід? Це від упряжки
Хочеш виправдати? Змусь
Сторонитись… краще зникни
Замовчи, не сердь… не час
Чи звикай… навряд чи звикнеш
Сплигни з тенора на бас…

Ольга Олеандра
2024.04.16 09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.

16.04.24

Микола Дудар
2024.04.16 09:10
Ось вони, мої сулійки…
Вузьке горлечко, пугар
Нас у погребі лиш трійко
З променем іржавих фар...

Хто кого осилить з трійки?
Той, хто важчий у вазі…
Обійдемося без бійки

Микола Соболь
2024.04.16 05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.

Віктор Кучерук
2024.04.16 05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі

Віктор Михайлович Насипаний
2024.04.15 20:46
У маршрутці шоколадку
Їсть дівча, смакує.
- То шкідливо для школярки! –
Тип якийсь кепкує.

Розкудахтався, мов квочка:
- Ти ж здоров’я згубиш!
Бо ж поправишся, мов бочка!

Артур Курдіновський
2024.04.15 19:23
Небо зоряне...
Поле зоране...
А між ними в повітрі - війна.
Над криницею,
Над пшеницею
Чорна хмара та злість вогняна.

Поле зоране...

Микола Дудар
2024.04.15 14:53
Відтінки радісного сплеску --
Як свідки зламаних спокус...
І світлим гумором Одеським —
Я вже нічого не боюсь!
Впливові дядечки принишкли…
Хвости стурбовані… є шанс:
У ніч виходити лиш нишком,
Чим будуть радувати вас…

Ніна Виноградська
2024.04.15 14:28
Поламав усі мої думки,
У минуле викинув надії.
Впали з неба – загасив зірки,
Щоби не збулися наші мрії.

Падав сам у прірву небуття
І мене за руку за собою.
Зрозуміла, що моє життя –

Юрій Гундарєв
2024.04.15 09:58
І знову у Вибраному - суцільні вірші й оповідання Олександра Сушка. По 6-8 текстів на добу - малохудожніх і з численними помилками! Цей автор намагається виправдовуватися: розумієте, друже, я пишу в електричках і без окулярів, тому ось так виходить… Підт

Юрій Гундарєв
2024.04.15 09:53
СупрОтив і талановитА непотріб

Стосовно питання, що я починаю першим.
Так, Микола Дудар, про якого я до сьогодні не сказав жодного слова, 12 квітня цього року написав у своїй рецензіїї на мій «Відкритий лист головному редакторові ПМ» такі слова про ме

Леся Горова
2024.04.15 08:51
Пташиний мікс звенить по гаю,
З туману сонце вирина,
Шпаки на всі лади співають -
Прийшла весна!

Між співом тим сирена дико
Відлунням котиться з війни,
Ти, вітре, по окопах тихо

Світлана Пирогова
2024.04.15 08:31
Не напишу про тебе мемуари,
Хоча мотиви вже робили кроки.
Ще від Кармен звучало стільки арій,
І павутинням заплітались роки.

Не напишу про тебе мемуари.
Приходить розуміння надто пізно.
Не збудувати тріумфальну арку.

Віктор Кучерук
2024.04.15 06:03
Знайомі, друзі та чужі,
Буває, скупчившись у стаю,
Волають дружно: Крім душі,
У віршах іншого немає!..
Напевно, є якісь гріхи,
Раз не освоїв ще науки
Навчати слухати глухих
Не в грудях шум, а серця стукіт.

Іван Потьомкін
2024.04.14 18:33
Щойно Мойсей з’явивсь на небі ,
Як янголи навперебій просити зачали
Всевишнього - не віддавать Тору людині:
«Як можеш Ти позбутися того,
Що виношував задовго до створіння світу?»
«Чи гідний цей чоловік такої честі?»
Незрушно дививсь Господь на в

Сергій Губерначук
2024.04.14 17:35
Лячно мені і тужно
чути такі слова:
"Треба всім разом, дружно!
Кроком руш: раз-два…"
Хочеться запитати:
"Куди ж ви зібралися йти?"
У відповідь: "Йдемо спати!"
або ж "… обідати!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Варвара Черезова (1987) / Вірші

 Зимова ремісія.
Просто зимова ремісія плавить мозок
Просто весна не прийде і чекати годі.
Сніг у колоді блискучій як завше – козир.
Всі урочисто-сумні, сміх тепер не в моді.

Бачиш ці дні, наче голови на жердинах.
Я видаюся тремтінням. Бо не залізна.
Нас так учили. По трупах іти, по спинах.
Нам це пробачать? Навряд. Але надто пізно.

Пізно вертатись назад і шукати винних.
Ха! Посилаю під десять чортів прощення.
Нас так навчили. Дозволили йти по спинах.
Ми ще зелені повірили тому вченню.

Ми ще зелені. В утробі неначе в трунах.
Так з молоком годувальниць ми ссали втому.
Так ми вивчали латину, санскрит і руни.
Краще би вчилися жити бо все зникоме.

Світ догорав і рукописи теж горіли.
Ми не пробачені світом упали в прірву.
Більше нічого не хочу. Хіба що сили.
Ні? То принаймні минуле із серця вирви.




Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Анатолій Ткачук 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-09 21:06:47
Переглядів сторінки твору 3154
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.121 / 5.75  (5.006 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.04.20 13:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Дорошенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-10 09:40:46 ]
Варвара ваш вірш.... та втім як і вся ваша творчість на високому рівні. а суток і біль, зазавичай супутники поета з ними краще пишеться, хоч ми в тому не винні така наша доля - відчувати глибше


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 13:41:16 ]
Нічого, помилки то пусте)))
Дякую, Михасю за увагу, а надто за розуміння.
З теплом, Варя))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Дорошенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-10 09:41:46 ]
перепрошую за помилки писав перед нарадою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 10:47:49 ]
Варюнь, звідки стільки песимізиу в твоїй ліргероїні? Чи вона готується до операції "місія невоконувана"?
Найкращим бачиться рядок "Краще би вчилися жити бо все зникоме".
ПиСи. А, ще. Весна - прийде! Власне, вона вже прийшла :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 13:42:40 ]
А х.з., Чорі. Не знаю :'( Може то відсутність шоколаду чорного? Думаю, що скоро все минеться))
З теплом, Варця)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 13:51:42 ]
Слухай сюди, мала. Кажу рецепт. Береш такий пузирьочок: мильні бульбашки називаються, починаєш їх пускати. У вухи - джаз, на очі - окуляри з жовтим склом, у чашці - чорна кава. Цукру, кориці або перцю - за смаком :)
Цьму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 14:00:53 ]
Йомайо, Чорі, не повіриш але вчора з донькою таке робили))) Тік от жовті окуляри були на ній)) І джаааааз був)) Позитив від Ніни Сімоне і Фітжеральд. Кава без цукру чорна, цукру не люблю в каві і чаї... От... + цукерки з коньяком))))
Цьму!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-10 18:03:41 ]
Варцю, як майже дуже злобний критик, навіть тобі, зара напишу...
Кхе...
От якби в тебе не простежувався власний стиль і власне (досить цікаве) поетичне мислення і не писав би цього, а так... читай... ;оР
Це не твій вірш (вірніше, звісно, не твій стиль і мислення). Це - копія іншої авторки (мушу визнати - дужжжже якісна).
Згоден, всі ми (і я ніяким чином не вийняток) вчимося один у одного і іноді з"являється спокуса написати дуже подібно до того, як це вже зробив автор, який стає "зразком" чи "зразковим" для тебе. Але...
Все ж, по можливості, краще шукати власну індивідуальність, хоча серед такої кількості авторів це зробити і не легко...
Але - потрібно!
З незмінною повагою.
:о)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-03-11 09:19:07 ]
Ня!
Серже, що цікаве, я вважаю цей вірш суто своїмю Саме же бачиш - тема то моя))) Підсвідоме наслідування звісно може бути, але все ж таки якщо воно і є то лише підсвідоме. Бо ніколи не не прагла бути чиєюсь хоч і якісною, але копією. Отаке))) До реееееечі, вчора писала невеличкий нарис, а потім прочитала твій комент))) Читай.
«Не сотвори себе идола».
Мудра фраза, чи не так? Але дуже часто ми плутаємо поняття «ідол» та «ідеал». Сальвадор Далі частенько любив казати: «Не бійтеся ідеалу, Вам його не досягти». Так, можливо. Нам не досягти ідеалу поки ми так думаємо, поки ми не впевнені, поки лишаємося осторонь (самих себе), поки плутаємо ідеал з ідолом.
Ідеал, тільки якщо він суб’єктивний та особистісний є рушійною силою самовдосконалення. Лише потрібно визначатися. Я наведу кілька прикладів:

1) Я хочу співати як Тарія, я хочу бути відомою як вона. Слід розуміти, що людина з таким бажанням певним чином відмовляється від певної частини себе, вона перестає бути справжньою і в якийсь момент вона перестає бути, бо така людина хоче бути схожою на когось, отже стає кимось. Хай не повністю, хай підсвідомо і лише у своїй уяві, але вона перестає бути справжньою.
2) Я хочу стати хорошою вокалісткою. Оце саме воно! Це і є рушій, це і є крок до самовдосконалення. Людина прагне навчитися співати, при цьому може навіть рівнятися на когось в якості вчителя, але не прагне бути копією, чи якщо хочете дешевою підробкою чийогось таланту. В даному випадку людина рівняється на себе, хоче досягти ідеалу. Суб’єктивного. Особистого. Тобто стати настільки хорошою, на скільки дозволяють її фізичні, моральні та інші якості. Тобто співати так, щоб подобатися собі. А це чи не найголовніше.
Я наводжу приклади саме з області мистецтва, тому що воно хоч і менш відчутний (в плані матеріальному) але найбільш показовий, наочний приклад.

Те ж саме стосується поезії. Молоді автори так часто хочуть писати, як, скажімо, корифеї сучасної поезії. В результаті ми отримуємо багато якісної поезії (технічно-якісної), але вона вся дуже одноманітна, там багато штампів, багато запозичень, багато штучності. І потім молодому поету практично не світить напрацювати свій власний авторський стиль. Він так і залишається другим Жаданом, Андруховичем, Блоком, Ахматовою замість того, щоб бути першим САМИМСОБОЮ.

Постає питання, а чи не легше тоді зовсім відмовитися від ідеалів і жити простим життям, не ризикувати, не помилятися. У кожного свій вибір і свій шлях. Але як вже писалося вище – ідеал це рушій самовдосконалення. Таке собі світло в кінці тунелю (не всього життя, а лише якогось певного починання), а як відомо – не маючи орієнтиру дуже легко збитися з шляху, заблукати у манівцях. Ми щодня отримуємо просто безліч інформації, велика частина якої несе пропагандистське або повчальне навантаження. Нам постійно щось пропонують (не завжди навіть хочуть чогось взамін) нас чогось вчать, не питаючи чи потрібно нам те вчення, нам нав’язують чужі ідеали, принципи. І дехто починає сумніватися. А чи правильно я зробив, почавши кар’єру музиканта, а чи ту музику я слухаю. Адже всі навколо роблять не так. Дуже важко в такі моменти не дати своїй вірі, а головне принципам похитнутися. Саме тоді нам і потрібне оце відчуття прагнення, цього маяка в кінці, щоб не збитися зі СВОГО шляху. Завжди потрібно мати можливість порівнювати, але в такому випадку на противагу чиємусь навіюванню потрібно пред’явити власний твердий принцип, власне прагнення. Тоді принаймні знаєш чого ти прагнеш, знаєш як цього досягти і вже точно не проміняєш свій особистий ідеал, свою ідею на чужу пустушку, навіть якщо обмін на перший погляд дуже навіть вигідний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-11 12:21:37 ]
Варюнь, цікаві роздуми. Є лише два моменти:
1) "Не сотвори себе кумира" (а не идола). Ідол - це більш фетишове (як на мене), тому більш безперспективне.
2) Не згодна з тезою про те, що "І потім молодому поету практично не світить напрацювати свій власний авторський стиль." Згадай і юного Пушкіна, і юного Лермонтова з його наслідуваннями тому ж Байрону. І нічо так - напрацювали потім "власний стиль". Мабуть, справа таки не в самому наслідуванні, а в силі власного авторського таланту і світогляді.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-11 20:32:55 ]
Добротний твір.
Запропонував би трішки переробити рядок:
"Так з молоком годувальниць ми ссали втому" - мова про "ми ссали" ...
А так, гуд.