ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.08.03 08:50
нам ці ночі хтось наврочив
наворочені в пітьмі
недослівно неохоче
віддавалися мені
вибрані чуття готові
до любові та війни
ще бажання нетактовні
ти не вір мені о ні

Віктор Кучерук
2026.08.03 06:14
І небо бездонне,
І поле широке
Іще напівсонні,
Іще сліпоокі.
І річка в тумані,
І луки росисті,
Немов на екрані,
Постали врочисто.

Ірина Вовк
2026.08.03 06:06
…За годину до… …9 лютого 1942 року. Двері Спілки письменників трощать приклади гестапо… Коли німці вибили двері Спілки, Михайло міг піти. Його ніхто не тримав. Але для нього піти означало б залишити свою душу в лапах катів. Жити без Душі було б спр

С М
2026.08.02 20:38
Ось дивувався
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне

Ігор Шоха
2026.08.02 19:43
А верхогляд міняє рукавиці
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.

***
А «марафон пресує» всі події

Юрій Лазірко
2026.08.02 16:29
we became two islands
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received

our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver

Євген Федчук
2026.08.02 16:12
Ще ізмалечку нас мама з сестрою привчала,
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали

Роксолана Вірлан
2026.08.02 14:38
я ніколи, ніколи, ніколи тобі не пробачу
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.

я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без

Борис Костиря
2026.08.02 13:42
Поезія - аскеза чи надмірність,
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?

Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору

Іван Потьомкін
2026.08.02 13:24
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,

Олена Побийголод
2026.08.02 13:12
А.Фатьянов, С.Фогельсон

Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:

«Призначайте місце певне,

Ірина Вовк
2026.08.02 12:49
…За 2 години до… …Потяги колесами б’ють у скронях, повертаючи нас із тобою додому. Літо 1941 року. Ми йдемо разом. Коли я переходила радянсько-німецький кордон пішки, продираючись крізь чагарники й збиваючи ноги у кров, ти йшов на крок позаду, оберіга

В Горова Леся
2026.08.02 11:47
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.

Заходу фарби чарують, згасаючи миттю -
В чому ж і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує

Микола Дудар
2026.08.02 11:36
Серпень, хлопче, що з тобою? Знов зненацька задощив. Не здивуєш нас водою! Ти диви, ще й оточив... Заперіщив... розізлився? Міра жарту певно є... Ну а після в небо змився - Православного вдає... Серпень, хлопче, може, досить? Якщо чуєш, то озвись

Микола Дудар
2026.08.02 11:32
Звучали в голосі на почет Сім нот на пагорбі, на біс... І щось було від них пророче, Бо саме так рождають вість... Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча Навік зріднилися... Війна. І тут прийшла потвора суча - Не всіх повернуть звідтіля... О Боже рідний...

хома дідим
2026.08.02 10:55
оскільки ти не зрозуміла
а я не з тих
що уточняють
ми навіть не зливались тілом
у різних у краях і досі
перебуваючи незмінно
і їх уточнювати нащо
ти переплутала сюжети
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Варвара Черезова (1987) / Вірші

 Зимова ремісія.
Просто зимова ремісія плавить мозок
Просто весна не прийде і чекати годі.
Сніг у колоді блискучій як завше – козир.
Всі урочисто-сумні, сміх тепер не в моді.

Бачиш ці дні, наче голови на жердинах.
Я видаюся тремтінням. Бо не залізна.
Нас так учили. По трупах іти, по спинах.
Нам це пробачать? Навряд. Але надто пізно.

Пізно вертатись назад і шукати винних.
Ха! Посилаю під десять чортів прощення.
Нас так навчили. Дозволили йти по спинах.
Ми ще зелені повірили тому вченню.

Ми ще зелені. В утробі неначе в трунах.
Так з молоком годувальниць ми ссали втому.
Так ми вивчали латину, санскрит і руни.
Краще би вчилися жити бо все зникоме.

Світ догорав і рукописи теж горіли.
Ми не пробачені світом упали в прірву.
Більше нічого не хочу. Хіба що сили.
Ні? То принаймні минуле із серця вирви.




Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Анатолій Ткачук 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-09 21:06:47
Переглядів сторінки твору 3843
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.121 / 5.75  (5.006 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.04.20 13:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Дорошенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-10 09:40:46 ]
Варвара ваш вірш.... та втім як і вся ваша творчість на високому рівні. а суток і біль, зазавичай супутники поета з ними краще пишеться, хоч ми в тому не винні така наша доля - відчувати глибше


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 13:41:16 ]
Нічого, помилки то пусте)))
Дякую, Михасю за увагу, а надто за розуміння.
З теплом, Варя))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Дорошенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-10 09:41:46 ]
перепрошую за помилки писав перед нарадою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 10:47:49 ]
Варюнь, звідки стільки песимізиу в твоїй ліргероїні? Чи вона готується до операції "місія невоконувана"?
Найкращим бачиться рядок "Краще би вчилися жити бо все зникоме".
ПиСи. А, ще. Весна - прийде! Власне, вона вже прийшла :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 13:42:40 ]
А х.з., Чорі. Не знаю :'( Може то відсутність шоколаду чорного? Думаю, що скоро все минеться))
З теплом, Варця)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 13:51:42 ]
Слухай сюди, мала. Кажу рецепт. Береш такий пузирьочок: мильні бульбашки називаються, починаєш їх пускати. У вухи - джаз, на очі - окуляри з жовтим склом, у чашці - чорна кава. Цукру, кориці або перцю - за смаком :)
Цьму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-03-10 14:00:53 ]
Йомайо, Чорі, не повіриш але вчора з донькою таке робили))) Тік от жовті окуляри були на ній)) І джаааааз був)) Позитив від Ніни Сімоне і Фітжеральд. Кава без цукру чорна, цукру не люблю в каві і чаї... От... + цукерки з коньяком))))
Цьму!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Просто Немо (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-10 18:03:41 ]
Варцю, як майже дуже злобний критик, навіть тобі, зара напишу...
Кхе...
От якби в тебе не простежувався власний стиль і власне (досить цікаве) поетичне мислення і не писав би цього, а так... читай... ;оР
Це не твій вірш (вірніше, звісно, не твій стиль і мислення). Це - копія іншої авторки (мушу визнати - дужжжже якісна).
Згоден, всі ми (і я ніяким чином не вийняток) вчимося один у одного і іноді з"являється спокуса написати дуже подібно до того, як це вже зробив автор, який стає "зразком" чи "зразковим" для тебе. Але...
Все ж, по можливості, краще шукати власну індивідуальність, хоча серед такої кількості авторів це зробити і не легко...
Але - потрібно!
З незмінною повагою.
:о)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-03-11 09:19:07 ]
Ня!
Серже, що цікаве, я вважаю цей вірш суто своїмю Саме же бачиш - тема то моя))) Підсвідоме наслідування звісно може бути, але все ж таки якщо воно і є то лише підсвідоме. Бо ніколи не не прагла бути чиєюсь хоч і якісною, але копією. Отаке))) До реееееечі, вчора писала невеличкий нарис, а потім прочитала твій комент))) Читай.
«Не сотвори себе идола».
Мудра фраза, чи не так? Але дуже часто ми плутаємо поняття «ідол» та «ідеал». Сальвадор Далі частенько любив казати: «Не бійтеся ідеалу, Вам його не досягти». Так, можливо. Нам не досягти ідеалу поки ми так думаємо, поки ми не впевнені, поки лишаємося осторонь (самих себе), поки плутаємо ідеал з ідолом.
Ідеал, тільки якщо він суб’єктивний та особистісний є рушійною силою самовдосконалення. Лише потрібно визначатися. Я наведу кілька прикладів:

1) Я хочу співати як Тарія, я хочу бути відомою як вона. Слід розуміти, що людина з таким бажанням певним чином відмовляється від певної частини себе, вона перестає бути справжньою і в якийсь момент вона перестає бути, бо така людина хоче бути схожою на когось, отже стає кимось. Хай не повністю, хай підсвідомо і лише у своїй уяві, але вона перестає бути справжньою.
2) Я хочу стати хорошою вокалісткою. Оце саме воно! Це і є рушій, це і є крок до самовдосконалення. Людина прагне навчитися співати, при цьому може навіть рівнятися на когось в якості вчителя, але не прагне бути копією, чи якщо хочете дешевою підробкою чийогось таланту. В даному випадку людина рівняється на себе, хоче досягти ідеалу. Суб’єктивного. Особистого. Тобто стати настільки хорошою, на скільки дозволяють її фізичні, моральні та інші якості. Тобто співати так, щоб подобатися собі. А це чи не найголовніше.
Я наводжу приклади саме з області мистецтва, тому що воно хоч і менш відчутний (в плані матеріальному) але найбільш показовий, наочний приклад.

Те ж саме стосується поезії. Молоді автори так часто хочуть писати, як, скажімо, корифеї сучасної поезії. В результаті ми отримуємо багато якісної поезії (технічно-якісної), але вона вся дуже одноманітна, там багато штампів, багато запозичень, багато штучності. І потім молодому поету практично не світить напрацювати свій власний авторський стиль. Він так і залишається другим Жаданом, Андруховичем, Блоком, Ахматовою замість того, щоб бути першим САМИМСОБОЮ.

Постає питання, а чи не легше тоді зовсім відмовитися від ідеалів і жити простим життям, не ризикувати, не помилятися. У кожного свій вибір і свій шлях. Але як вже писалося вище – ідеал це рушій самовдосконалення. Таке собі світло в кінці тунелю (не всього життя, а лише якогось певного починання), а як відомо – не маючи орієнтиру дуже легко збитися з шляху, заблукати у манівцях. Ми щодня отримуємо просто безліч інформації, велика частина якої несе пропагандистське або повчальне навантаження. Нам постійно щось пропонують (не завжди навіть хочуть чогось взамін) нас чогось вчать, не питаючи чи потрібно нам те вчення, нам нав’язують чужі ідеали, принципи. І дехто починає сумніватися. А чи правильно я зробив, почавши кар’єру музиканта, а чи ту музику я слухаю. Адже всі навколо роблять не так. Дуже важко в такі моменти не дати своїй вірі, а головне принципам похитнутися. Саме тоді нам і потрібне оце відчуття прагнення, цього маяка в кінці, щоб не збитися зі СВОГО шляху. Завжди потрібно мати можливість порівнювати, але в такому випадку на противагу чиємусь навіюванню потрібно пред’явити власний твердий принцип, власне прагнення. Тоді принаймні знаєш чого ти прагнеш, знаєш як цього досягти і вже точно не проміняєш свій особистий ідеал, свою ідею на чужу пустушку, навіть якщо обмін на перший погляд дуже навіть вигідний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-11 12:21:37 ]
Варюнь, цікаві роздуми. Є лише два моменти:
1) "Не сотвори себе кумира" (а не идола). Ідол - це більш фетишове (як на мене), тому більш безперспективне.
2) Не згодна з тезою про те, що "І потім молодому поету практично не світить напрацювати свій власний авторський стиль." Згадай і юного Пушкіна, і юного Лермонтова з його наслідуваннями тому ж Байрону. І нічо так - напрацювали потім "власний стиль". Мабуть, справа таки не в самому наслідуванні, а в силі власного авторського таланту і світогляді.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-11 20:32:55 ]
Добротний твір.
Запропонував би трішки переробити рядок:
"Так з молоком годувальниць ми ссали втому" - мова про "ми ссали" ...
А так, гуд.