Світало...
Свідомість прокидалася від сну,
будила сонне тіло
встало...
В садку, де світ боготворить весну,
піднялось сонце,
там... Світало...

СВІДОМІСТЬ: Єво, вставай, буди земні зірки,

які ще сонце спати не поклало,
твоя свідомість буде у тобі
твоїми керувати небесами!

ЄВА: Я є в Раю, чому мене пильнуєш?
СВІДОМІСТЬ:Я совість є, а ти мене не чуєш!
ЄВА: Я є така, яку мене створили!
СВІДОМІСТЬ: Поглянь, доки ми говорили

з-за горизонту сонечко вставало!
Світало...

ЄВА: Раптове чудо, диво у гіллі!

Незнаний плід, його б покуштувати!

СВІДОМІСТЬ:Спинись, згадай слова святі,

тобі тут заборонено й гуляти!

ЄВА:Благаю, цих слів мені б не знати,

йогоб зірвати
потримати в руці...

СВІДОМІСТЬ:...І покарати

майбутній рід за дії ці твої?

ЄВА:Давай мовчати,

часу залишилось так мало.
Поглянь на небосхил,
уже мабуть
світало...

ЄВА:І все ж зірву,

спокуса нездоланна!
Лише шматок відкýшу і ковтну,
а ще шматок залишу я Адаму!

СВІДОМІСТЬ:...блаженний муж

допитливу жону
придбав собі з ребра!

ЄВА:Хай бачать небеса

моя душа
утриматись не в силі,
спокуси теплі хвилі...
...там сонечко вставало...
Поглянь, майже
світало...

ЄВА:Прийнов?
АДАМ:Почув я грім і блискавиці.

Лукавістю твої зіниці
у серце б'ють моє!

ЄВА:Бажання тут твоє

мене прийняти взагалі,
чи відштовхнути.

АДАМ:В свому бажанні потонути

ти змушуєш мою мінливу душу.

ЄВА:В докорах я своє сумління душу!

Візьми,
вкуси і будь такий, як я!
Не чиста й не свята!

АДАМ:Твоя вина!
ЄВА:Твоя вина!

СВІДОМІСТЬ:Й забракло волі...

Сонце поволі
уже вставало...

ЄВА:Тушіть вогні,

піддався він мені,
уже й
світало!