Клавіатурте розум, почуття і волю —
клавіатурте!
Шукайте метрополію свідомого життя!

Собака почуває проміння сонця...
А ти — о чоловіче — ти знаєш блиск байдужих зорь?
Кінцеві межі кучугурять
і вишкіряються з пітьми.
А там — нікчемність: атом — нуль...
Куди це вітер так війнув
                                               з пітьми?
Пустіть по тирсі Арімана
свій гострий нюх!
Пізнайте все в віках і над віками.
Майдани в марності загрузли —
у калюжах.
...Не мітингуйте мій патос!
Бреде слизька і мрячна осінь.
Ми чули-бачили і вибухи, і морок.
Чи то сузір’я мріяли в снігах,
коли по рейках тихих семафорів
пливла зелена
                               фантазійна
                                                       путь?
А сьогодні ваше ізмарагдове слово —
на чорта?
На чорта, коли нема молитви?
Кінь непідкований негідний,
Кінь непідкований по брукові не побіжить.
А ми хочемо — без межі,
д’ех — без межі!
Молимося тобі, невідомість минулого, сучасного і майбутнього,
Молимося мудрості, і віку, і секунді,
Молимося тому, чого не знаємо,
бо наша молитва — жага все-всепізнання.
Клавіатурте розум, почуття і волю!
Клавіатурте!