Образити можна з пів-слова...гудка,
така наша доля, така ж нетривка.
Але як тяжко морально втрачати людину,
так було навіть в сиву давнину....

Образився і слова не сказав,
на смс, на повідомлення просто промовчав,
а я незнала що тобі сказать,
і як велике почуття приховать.

Ти вже не пишеш і дзвінка не чую,
і вже уваги твоєї я не потребую.
Ти образився, а я незрозуміла,
цим "подвигом" обламав ти мені крила...

Якщо ти так мене не поважаєш,
хоча ти мене краще за маму знаєш,
виходить, що ти обманув мене,
але це відчуття мине...

Ми з тобою дуже різними виявилися,
навіки одне від одного закрилися.
І вже навіть звук смс нічого незмінить,
мене тобі хтось інший, новий замінить...

Тобі я не треба, іграшкою для тебе була,
твій номер видалила й слізьми залила,
Але нічого зробити я незможу,
лише серденько своє я тривожу....

Образити можна, але не розібравшись - не йди,
намагайся вислухати...просте слово "Прости"...
Але ні спроби, ні шансу не дав,
гордий ти, а не образу ти сильну тримав....

Дійсно, краще нам з тобою не спілкуватись,
і за найменший шанс більш нетриматись,
Бо була колись у відносинах потреба,
ДЛЯ ЧОГО Ж ТИ МЕНІ, ЯКЩО Я ТОБІ НЕТРЕБА???