Чекала десять років і знашла,
Те, що колись давно втратила я.
І радіє юна душа і знов десь літає,
тільки, на жаль, незнає він, як вона кохає...

Вона намагалась більше тебе не згадувати
і ніякими спогадами себе не радувати...
Але одного разу підкинув їй хтось телефон
і разом з ним з"явились переживань мільйон.

А ти не відповів, і ще послать її хотів,
але образити її своїми словами не зумів...
А потім здивувавсь і пізнав її,
а чому ж тоді пам"ятав ти її???

Десять років прошли, як впав осінній лист,
але дивний, без кохання був їх зміст.
Вони далеко були...розлучила їх доля,
але знову...знову їх з"єднати вона захотіла...

Але чи залишаться разом...чи вдвох?
вирішувати їм, це їхній юний урок.
Знали б вони, що доля лише один шанс дає,
а більше...а більше в житті не дає...

Юні вони, нічого про життя вони не знають,
десь у мріях щастя вони ще літають...
А кохання і доля разом ідуть,
разом...від них...і їх не звуть...