Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.06
10:58
Розвал душі і тіла неодмінно
Настане, ніби вибух нищівний.
Зненацька прийде, як неждана міна
Чи як лайдак скорботний і сумний.
Розвал - це наслідок усіх ударів,
Всіх потрясінь, депресій і гризот,
Немов стискання судей і удавів,
Настане, ніби вибух нищівний.
Зненацька прийде, як неждана міна
Чи як лайдак скорботний і сумний.
Розвал - це наслідок усіх ударів,
Всіх потрясінь, депресій і гризот,
Немов стискання судей і удавів,
2026.02.05
22:14
Зрікаюся тебе, моя наївна мріє!
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.
Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.
Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -
2026.02.05
21:57
Сімнадцять замало?… Чекайте за тридцять.
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…
Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…
Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло
2026.02.05
21:10
Прибіг Петрик до бабусі, видно, повний вражень:
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с
2026.02.05
17:23
Буде радо вітати
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
2026.02.05
11:19
Ця миттєва краса тюльпанів
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
2026.02.05
11:09
Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
2026.02.04
23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
2026.02.04
19:03
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
2026.02.04
18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
2026.02.04
18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
2026.02.04
11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
2026.02.03
19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.02.03
19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
2026.02.03
16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
2026.02.03
13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Блоха /
Проза
Коля бык и интеллигент Владимир.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Коля бык и интеллигент Владимир.
Коля бык и интеллигент Владимир.
Всё было стандартно, Колян бычок во хмелю на бывалой в истории Бехе 7, остановился на перекрёстке, машину что-то толкнуло с заду. Бычок ожидая навара, вылез из бехи, и видя за своей машиной горбатого, пошёл разводить водилу. Небольшая царапина на бампере бехи, им была оценена в пятьсот баксов. А из амбразуры горбача, на него смотрели две пары глаз, за рулём сидел очкарик интеллигентного вида, и всей его собственностью был дедовский горбач ЗАЗ-966, квартира тёщи, жена и двое детей от первого брака жены. Интеллигент Владимир, смотрел на подходящего к нему бычка, не зная, что делать. Колян резво открыл дверь горбатого, со словами:
- Мужик ты влетел!
В ответ интеллигент спокойно поинтересовался:
- Почему это?
Колян затормозил, пытаясь понять эту реакцию очкарика, который продолжал, к приезду милиции.
- Лейтенант ГАИ Петренко, что тут происходит?
Колян переключился на инспектора:
- Всё нормально начальник, мы сами разберёмся.
- Не чего не нормально.
- А что произошло?
- Подъезжаю к светофору, останавливаюсь за машиной данного человека, загорается зелёный, и этот водила, врубает заднюю и давит меня, вон видите, так сильно ударил, что бампер оторвал.
Всё было великолепно, прошёл год и Колян наслаждался жизнью, слушая шуршание целлофана на сидениях нового мерса, когда услышал визг тормозов, но удара не последовало, облегчённо вздохнув, он вышел из машины посмотреть, что это было? За сверкающим лаком мерсом стоял горбатый, а расстояние между ним и мерсом пол сантиметра.
- Повезло. – С облегчением произнёс Колян, но продолжил путь к водителю горбатого, который смотрел на него и улыбался. За улыбкой Колян узнал знакомые черти и подойдя к двери произнёс:
- Вован привет.
Интеллигент Владимир, открыл дверь и вышел из машины,
- Привет Колян.
- Вован типа как дела?
- Обыденно. – Не теряя гордости, ответил интеллигент.
- А я вот из салона еду, тацю себе приобрёл, ещё в цилофане.
Интеллигент Владимир, посмотрел с завистью, а Колян наслаждался:
- Это лялечка, шесть литров, ве 12.
- Гавно! – у тебя машина.
Колян застыл в удивлении и непонимании.
- На твоей машине и на пикник нельзя съездить, в первой луже застрянет, а вот у меня, 0,9 ве 4, по любому болоту пройдёт. – Вова вздохнул и добавил. – Если доедешь.
Время шло, и как-то раз, жизнь достала и интеллигента Владимира, и он в понедельник сел за руль своего горбатого, в таком состоянии, что даже его машина не хотела заводиться. Остановившись на светофоре, с одной мысль:
- Зачем я за рулём?
Загорелся зелёный, его машину обогнал УАЗ, и в окне задней двери оного, Владимир увидел Коляна, что с грустью смотрел на него. И Владимир улыбнулся и прочитав на двери УАЗа Милиция. И устало, произнёс с завистью:
- Зато с водителем, и на отдых.
Николай Блоха 26.03.09 г. 8:04
Всё было стандартно, Колян бычок во хмелю на бывалой в истории Бехе 7, остановился на перекрёстке, машину что-то толкнуло с заду. Бычок ожидая навара, вылез из бехи, и видя за своей машиной горбатого, пошёл разводить водилу. Небольшая царапина на бампере бехи, им была оценена в пятьсот баксов. А из амбразуры горбача, на него смотрели две пары глаз, за рулём сидел очкарик интеллигентного вида, и всей его собственностью был дедовский горбач ЗАЗ-966, квартира тёщи, жена и двое детей от первого брака жены. Интеллигент Владимир, смотрел на подходящего к нему бычка, не зная, что делать. Колян резво открыл дверь горбатого, со словами:
- Мужик ты влетел!
В ответ интеллигент спокойно поинтересовался:
- Почему это?
Колян затормозил, пытаясь понять эту реакцию очкарика, который продолжал, к приезду милиции.
- Лейтенант ГАИ Петренко, что тут происходит?
Колян переключился на инспектора:
- Всё нормально начальник, мы сами разберёмся.
- Не чего не нормально.
- А что произошло?
- Подъезжаю к светофору, останавливаюсь за машиной данного человека, загорается зелёный, и этот водила, врубает заднюю и давит меня, вон видите, так сильно ударил, что бампер оторвал.
Всё было великолепно, прошёл год и Колян наслаждался жизнью, слушая шуршание целлофана на сидениях нового мерса, когда услышал визг тормозов, но удара не последовало, облегчённо вздохнув, он вышел из машины посмотреть, что это было? За сверкающим лаком мерсом стоял горбатый, а расстояние между ним и мерсом пол сантиметра.
- Повезло. – С облегчением произнёс Колян, но продолжил путь к водителю горбатого, который смотрел на него и улыбался. За улыбкой Колян узнал знакомые черти и подойдя к двери произнёс:
- Вован привет.
Интеллигент Владимир, открыл дверь и вышел из машины,
- Привет Колян.
- Вован типа как дела?
- Обыденно. – Не теряя гордости, ответил интеллигент.
- А я вот из салона еду, тацю себе приобрёл, ещё в цилофане.
Интеллигент Владимир, посмотрел с завистью, а Колян наслаждался:
- Это лялечка, шесть литров, ве 12.
- Гавно! – у тебя машина.
Колян застыл в удивлении и непонимании.
- На твоей машине и на пикник нельзя съездить, в первой луже застрянет, а вот у меня, 0,9 ве 4, по любому болоту пройдёт. – Вова вздохнул и добавил. – Если доедешь.
Время шло, и как-то раз, жизнь достала и интеллигента Владимира, и он в понедельник сел за руль своего горбатого, в таком состоянии, что даже его машина не хотела заводиться. Остановившись на светофоре, с одной мысль:
- Зачем я за рулём?
Загорелся зелёный, его машину обогнал УАЗ, и в окне задней двери оного, Владимир увидел Коляна, что с грустью смотрел на него. И Владимир улыбнулся и прочитав на двери УАЗа Милиция. И устало, произнёс с завистью:
- Зато с водителем, и на отдых.
Николай Блоха 26.03.09 г. 8:04
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
