ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.01.29 21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.

Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.

Артур Курдіновський
2026.01.29 19:57
МАГІСТРАЛ

Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!

Розпливчасті та ледь помітні тіні

С М
2026.01.29 18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача

я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“

Іван Потьомкін
2026.01.29 18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході

Юрко Бужанин
2026.01.29 17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.

Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна

Євген Федчук
2026.01.29 16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив

Тетяна Левицька
2026.01.29 11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів не висказаних рими
під небесами бурштинових слив.

Борис Костиря
2026.01.29 11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.

На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,

Сергій Губерначук
2026.01.29 11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…

Олена Побийголод
2026.01.29 10:42
ЯК ПРО НАС

Із Іллі Еренбурга (1891-1967)

Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,

Ярослав Чорногуз
2026.01.29 05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.

Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,

Ірина Вірна
2026.01.28 23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)

У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!

Тетяна Левицька
2026.01.28 20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.

Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.

Микола Дудар
2026.01.28 20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже

Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу

Іван Потьомкін
2026.01.28 18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?

Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,

Ірина Білінська
2026.01.28 13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Степаненко (1950) / Вірші / Тверді форми

 Сережка з неба
*
Сережку з неба
Я тобі дістану,
Що золотом палає уночі.

Де ж другу взяти? Виловлю її –
У копанці з водою зачерпну.




Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-26 20:53:55
Переглядів сторінки твору 4849
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.891
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.03.30 09:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-27 15:55:50 ]
Вчора якраз придбав Василя Слапчука "Новенький ровер старенького пенсне (книга життя і смерті)". То якраз мені пригадався вірш, який нижче наведу (це до місяця):
------------------------------------
* * *
Фаньо у ставку
місяця з води
кошиком виловлює.
Тичина на березі сидить.
- Не дається, -
скаржиться Фаньо.
- Отак і з поезією, -
Тичина кулаком
щоку підпер.
- Відром попробуйте, -
радить перехожа дівчина.
- Порядні дівчата
самі ночами
не ходять, -
каже Тичина.
- З розумних людей
в одному селі
натовпу не збереш, -
не погоджується Фаньо.

73 відрі
(стільки колодязів у селі)
на березі ставку стоять,
у кожному -
місяць упійманий.

* * *
--------------------------------------

Навів цей вірш, бо Ваша поезія Василю - справжня і живлюща! Вона мені близька і рідна. Так, що мій Вам пошанівок!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 18:47:26 ]
Костянтине, вдячний за добре слово. Ви навели дивовижний діалог. Звідки він? З цієї книжки, що ви придбали?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-27 19:21:31 ]
Гарні діалоги, цікава композиція, але ж це у Василя Слапчука не вірш? Структурована під вірш проза?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 19:47:09 ]
Дай боже, щоб вся проза була віршами. Тут, голівне, присутні несподівані повороти думки, образності, яка криється в простоті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-27 18:51:59 ]
Так! Це дивовижна книга.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-27 18:53:49 ]
Дозвольте Я ще одного вірша процитую на Вашій сторінці?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 19:00:49 ]
Прошу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 19:01:32 ]
І справді - чудові рядки, Василю! Щоб побачити всю картину, іноді достатньо кількох мазків Майстра.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 19:08:33 ]
Я ціню Вашу думку. Ви це знаєте.
Василь


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-27 19:04:51 ]
В.Слапчук:

"Новенький ровер старенького пенсне (книга життя і смерті)":

* * *
У нічній тиші чути,
як за селом
коні пасуться -
на зубах трава хрумкає.
- Я покажу тобі,
де цвіркуни
у темряві
дірочки свердлять, -
каже Тичина,
але дівчина недоступна,
ніби квіти
над проваллям.

Спізнилися на останній трамвай.
Тичина жінку проводить.
У Тичини хода нечутна.
Кроки жінки -
цок! цок! цок! -
луна по всьому місту розносить.
- У мене, знаєте,
цвіркун - у сірниковій коробці, -
каже Тичина.

У нього сім`я,
йому не подорозі,
але жінка підступна,
ніби провалля,
що квітами зваблює.

-----------------------------------

Оце поезія!
(Оце во істину Шевченківський лауреат!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 19:12:25 ]
Я вдячний Вам, бо досі нічого кращого я не читав.