ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимар
2025.12.01 23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи  лоно.

Повітря холодним  вкриває рядном.
Відчутна  пронизлива  туга.
Зима  перетнула  швиденько кордон.

С М
2025.12.01 12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас

Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!

Борис Костиря
2025.12.01 11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує

Софія Кримовська
2025.12.01 09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.

Микола Дудар
2025.12.01 09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по

Тетяна Левицька
2025.12.01 08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:

В Горова Леся
2025.12.01 08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.

Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав

Віктор Кучерук
2025.12.01 05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...

Ярослав Чорногуз
2025.12.01 02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.

Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,

Олександр Буй
2025.11.30 22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...

Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,

Микола Дудар
2025.11.30 21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…

Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,

Євген Федчук
2025.11.30 19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч

Борис Костиря
2025.11.30 15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.

Іван Потьомкін
2025.11.30 12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,

Тетяна Левицька
2025.11.30 10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад

Віктор Кучерук
2025.11.30 06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Степаненко (1950) / Вірші / Тверді форми

 Сережка з неба
*
Сережку з неба
Я тобі дістану,
Що золотом палає уночі.

Де ж другу взяти? Виловлю її –
У копанці з водою зачерпну.




Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-26 20:53:55
Переглядів сторінки твору 4793
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.891
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.03.30 09:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-27 15:55:50 ]
Вчора якраз придбав Василя Слапчука "Новенький ровер старенького пенсне (книга життя і смерті)". То якраз мені пригадався вірш, який нижче наведу (це до місяця):
------------------------------------
* * *
Фаньо у ставку
місяця з води
кошиком виловлює.
Тичина на березі сидить.
- Не дається, -
скаржиться Фаньо.
- Отак і з поезією, -
Тичина кулаком
щоку підпер.
- Відром попробуйте, -
радить перехожа дівчина.
- Порядні дівчата
самі ночами
не ходять, -
каже Тичина.
- З розумних людей
в одному селі
натовпу не збереш, -
не погоджується Фаньо.

73 відрі
(стільки колодязів у селі)
на березі ставку стоять,
у кожному -
місяць упійманий.

* * *
--------------------------------------

Навів цей вірш, бо Ваша поезія Василю - справжня і живлюща! Вона мені близька і рідна. Так, що мій Вам пошанівок!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 18:47:26 ]
Костянтине, вдячний за добре слово. Ви навели дивовижний діалог. Звідки він? З цієї книжки, що ви придбали?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-03-27 19:21:31 ]
Гарні діалоги, цікава композиція, але ж це у Василя Слапчука не вірш? Структурована під вірш проза?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 19:47:09 ]
Дай боже, щоб вся проза була віршами. Тут, голівне, присутні несподівані повороти думки, образності, яка криється в простоті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-27 18:51:59 ]
Так! Це дивовижна книга.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-27 18:53:49 ]
Дозвольте Я ще одного вірша процитую на Вашій сторінці?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 19:00:49 ]
Прошу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 19:01:32 ]
І справді - чудові рядки, Василю! Щоб побачити всю картину, іноді достатньо кількох мазків Майстра.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 19:08:33 ]
Я ціню Вашу думку. Ви це знаєте.
Василь


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-27 19:04:51 ]
В.Слапчук:

"Новенький ровер старенького пенсне (книга життя і смерті)":

* * *
У нічній тиші чути,
як за селом
коні пасуться -
на зубах трава хрумкає.
- Я покажу тобі,
де цвіркуни
у темряві
дірочки свердлять, -
каже Тичина,
але дівчина недоступна,
ніби квіти
над проваллям.

Спізнилися на останній трамвай.
Тичина жінку проводить.
У Тичини хода нечутна.
Кроки жінки -
цок! цок! цок! -
луна по всьому місту розносить.
- У мене, знаєте,
цвіркун - у сірниковій коробці, -
каже Тичина.

У нього сім`я,
йому не подорозі,
але жінка підступна,
ніби провалля,
що квітами зваблює.

-----------------------------------

Оце поезія!
(Оце во істину Шевченківський лауреат!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 19:12:25 ]
Я вдячний Вам, бо досі нічого кращого я не читав.