*1
…місяць – яйце,
а ніч – переляк;
яйцем викачують порчу…

*2

…місяць на небі,
місяць на річці –
дві жовтих плями
на тілі Вужа-ночі…

*3

…річка натерта туманом,
як окраєць хліба здором,
а зверху часточки часнику – хмаринки…

*4

… місяць повний – сачок,
а зірки – метелики;
їх ніччю ловить Ніч…

*5

…гаркавлення трирічної дитини –
це Світанок,
що промовляє вголос радісно «пливіт…»

*6

…в косметичному салоні
з вивіскою «Липневий день»
собі Поле прокололо
мочку вуха сонячним дощем;
у цю дірку просилило
райдугу-дугу,
три хвилини посиділо…
і зняло сережку…

*7

… півмісяць – погашена марка
на нічному конверті неба…


*8

… сон зашнуровує
мішечок прожитого дня…


*9

СоНяЧнЕ КоЛо – СоНяЧнЕ Коло

… захід, світанок – дві запонки на сорочці Доби…




*10

…місяць – пеньок,
зірки – опеньки,
світанок дістав ножик,
їх зрізав, поклав до кошика…

*11

… ніби шкіра немовляти – озерна гладінь…
Поглядом хочеться не відпускати
озеро це; і відчувати в зіницях
віддзеркалення сонця, дерев, неба;
ось вітерець подув – і немовля полізло:
брижі по воді пробігли…
озеро «агу» проказало…

*12

… Груднева Доба вагітна
(живіт випинається – ніч):
народжує дні-немовлята…


*12

один ліхтар на всю околицю:

світло зверху донизу,
ніби жовта краватка, що пов’язана
на чорній сорочці Ночі…

*13

нічна автотраса узимку:

дорога – ялинка, що упала,
машини – гірлянди на ній…


*14

… Ніч одяглася в снігопад,
мов негритянка у весільну білу сукню…

*15

… миска з молоком – це Місяць;
в ту мить, коли язик цуценяти
лише торкається до молока,
Місяць стає щербатим…

*16

… Сонячне коло світанку,
Сонячне коло заходу –
два ясно-червоних соски:
з одного прискають краплі молока –
зірки…





*17

…дзюрчання в березні струмків –
і є та блискавка на сукні,
що дозволяє поскидать сніги;
бо повсякчас оголюючись,
Весна, мов стриптизерка,
показує усі принади:
вибухнули бруньки - зірвала бюстгальтер,
посохла грязь на дорогах –
зняла панчохи чорні
і т.д…


*18

… дощ – словник,
яким перекладають
мову Неба на мову Землі…


*19

… хмаринки час від часу
вістря Місяця затуляють –
ніби Муха
задніми лапками
крильця чистить…




*20

… як на мишу гюрза,
на землю – дощем гроза
кинулась, прокушуючи краплями
тверду, товсту шкіру землі…


*21

… ніби серця розрив,
Сонце – ось:
розірвалося на небосхилі
і день ожив…


*22

… осінь – моєї душі плагіат…


*23

… вітер – паличка диригентська,
океан – оркестр симфонічний…


*24

… цифра «8» – сніговик без голови,
у якого талія підтанула…

*25

… туя в кучугурі снігу –
як у милі помазок із руків’ям зеленим…


*26

…. між Землею та Хмарами
зграя лебідів на початку березня,
мов закладка у Біблії
між Завітом Старим і Завітом Новим…


*27

Місяць – мантачка для променів Сонця…


*28

Душа стоїть очима
на серфінгу-місяці
і ковзає по зірках…
по тілу аж мурашки лазять –
так хороше…






*29

… предивне світило
налило всім пива – вечір прохолодний
та
поклало
на блюдко-небокрай
рак варений та соковитий –
сонячний захід…


*30

… фотомодель-Роса
на подіумі пелюстки
в ранковій заграві зарюмсано дихає –
відчуває: кар’єра завершується…

*31

… Ти у моїй свідомості – сніг:
сніг робить ночі світлішими…


*32

… подивитися на тебе –
все одно, що солоного з’їсти:
від солоного хочеться пити;
я хочу пити нектар твоїх пестощів,
я хочу пити гранатовий сік твоїх уст
і сп’яніть від напою «Злиття»…
*33

… кохання –
бути потрібним один одному без користі,
після розлуки зустріччю спопелятися;
розквітлий кипарис над проваллям,
який корінням не дозволяє каменю зірватися…


*34

…ніч – це мак в макітрі,
а сонячне проміння – макогін;
світанок: це процес,
коли в макітрі макогоном
Сонце розтирає мак…


*35

З вулика-Всесвіту зірки-бджоли вилітають
і жалять моє серце –
прямісінько у вірш: і серце поезією розпухає…


*36
…про осінній дощ…

Це в душі моїй дощ, а за вікном – поезія ллється …




*37

Я хочу вмерти, як світанок,
як дощ на квітці, щоб життя
продовжувалось
після смерті –
моє продовжувалось життя…


*38

Розтоплюється ніч – світає…
жир бризкає зірками густо, гаряче;
немов кільце картопельки,
підсмажується місяць
на пательні…

*39

Ніч – олія, в яку вмочають надкушений окраєць-місяць і посипають поезією-сіллю. В олію накришилися з окрайця крихти – зорі…


*40

…а павучок на павутині,
як в нотах ключик скрипковий…




*41

Перекладати власні вірші на іншу мову –
все одно, що грати в шахи із самим собою

*42

Над Лісом в дощових смарагдах
Веселка розламалась
духмяно, соковито, зелено і дзвінко,
мов Огірочок молоденький…


*43

Місяць по небу рухається:
вліво-право-
вправо-вліво…
так, ніби яблуко очне
під віком заплющеним
людини, що спить…

*44

… зорепадом Ніч на місяць,
мов на ікону хреститься…


*45

…а Дощ густий, як мед рідкий….


*46

…перевернулось відро з молоком –
розлилася біла трава під ногами…


*47

…дощі на землю пересохлу і порепану,
натхненно-щиро полились,
немов молитви заздоровні…



*48

Ти, мов насичена, міцна, гаряча кава,
що непокоїть ароматом апетит,
ефект такий, коли тебе стрічаю…
У тебе хочу я пролитись коньяком…


*49

…мов бубки виноградні,
вірші Вінграновського:
цукрові, соковиті, з кісточками…


*50

…туман – це небесна сметана світанку…

*51

… а сонцечуба, безкачанно-сердна кукурудза,
мов руки, стебла розвела і шелестить, що літо закінчилось…


*52

Хмаринки – шовковиці білі,
пташки в небі – від них черешки…


*53

Нічне небо – диск вініловий,
очі – голка у програвачі,
«пісочок» в звуці – зірки,
а в центрі диску дірочка – місяць повний…


*54

Достоєвський
так глибоко копнув,
що аж лопата дзенькнула-шкрябнула
об каміння-душі…
вже далі нікуди копати!




з книги "Любовоспас" ISBN 978-966-2131-8, К.: ВЦ "Просвіта", 2008 рік, 1100 - примірників