
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
2025.04.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Чевіана Синя (1993) /
Вірші
Алейрон
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Алейрон
Руки и книги срослись бежевыми щупальцами,
Они ласково листают страницы из стекла
Бархатным ветром заставляют мозг стучать
Как кулаком по летнему дереву
Или по упавшему с него листу
Чердачного шифера
Пальцы бегут, играя гаммы
Потными пальцами заполняй стаканы
Пряча наперстки в суставы и в небо
Кинь в него улыбкой, она тебе не нужна
В этом городе счастья все мертвы
Кто хотел, тот забыл
Кто не сумел, тот помнит
Код на двери
Последние ворота, выпусти стадо
Баранов, желаний,
отпусти свою пустоту
Она скучает по небу
По белому мрамору метро или поэтов
Кто сказал, что они забыты? Я помню
Помню сколько ступенек в твоем доме
И цвет окон в отражении глаз
Вкус дождя на плитах надгробий
И запах огня около вечной реки
Дракоша... Северные ложки
Дерутся за наклейку с твоим королем
катана вцепилась во взгляд толкиениста
Вот что значит неожиданная встреча в нашем метро
Возле фонаря, что казался самым ярким
Пока мы не вышли на грязную улицу
Теперь наш фонарь – солнце
Мы плывем к нему, гребя только справа
Каноэ помогает чешуйчатым хвостом
Ему тоже холодно в алейроне модерна
Под ворсинами перхоти узлы лучей
Солнечных лучей
Они все короче
Мы плывем к солнцу уже не гребя
Канаты лучей все толще
Волос все меньше
Пускай, у солнца нет зеркал,
У него нет друзей или врагов
У него есть луна
И надежда на то, что мы доплывем
Не сгорев
Никогда не сгорев
В море его слез
Желтых солнечных слез
Пожарь мне яичницу на них, если я вернусь
К утру
Они ласково листают страницы из стекла
Бархатным ветром заставляют мозг стучать
Как кулаком по летнему дереву
Или по упавшему с него листу
Чердачного шифера
Пальцы бегут, играя гаммы
Потными пальцами заполняй стаканы
Пряча наперстки в суставы и в небо
Кинь в него улыбкой, она тебе не нужна
В этом городе счастья все мертвы
Кто хотел, тот забыл
Кто не сумел, тот помнит
Код на двери
Последние ворота, выпусти стадо
Баранов, желаний,
отпусти свою пустоту
Она скучает по небу
По белому мрамору метро или поэтов
Кто сказал, что они забыты? Я помню
Помню сколько ступенек в твоем доме
И цвет окон в отражении глаз
Вкус дождя на плитах надгробий
И запах огня около вечной реки
Дракоша... Северные ложки
Дерутся за наклейку с твоим королем
катана вцепилась во взгляд толкиениста
Вот что значит неожиданная встреча в нашем метро
Возле фонаря, что казался самым ярким
Пока мы не вышли на грязную улицу
Теперь наш фонарь – солнце
Мы плывем к нему, гребя только справа
Каноэ помогает чешуйчатым хвостом
Ему тоже холодно в алейроне модерна
Под ворсинами перхоти узлы лучей
Солнечных лучей
Они все короче
Мы плывем к солнцу уже не гребя
Канаты лучей все толще
Волос все меньше
Пускай, у солнца нет зеркал,
У него нет друзей или врагов
У него есть луна
И надежда на то, что мы доплывем
Не сгорев
Никогда не сгорев
В море его слез
Желтых солнечных слез
Пожарь мне яичницу на них, если я вернусь
К утру
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію