Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.28
07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
2026.07.28
07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo)
«У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає
2026.07.28
00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
2026.07.27
22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
2026.07.27
21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
2026.07.27
14:27
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
2026.07.27
13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
2026.07.27
10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
2026.07.27
08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
2026.07.27
06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
2026.07.27
06:01
Штрих II: Маска великого імені
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Варіації на тему української народної пісні «У сусіда хата біла», ор. 18
Минуло кілька років, і містом покотилася чутка. Лемберзькі музичні салони польської та австрійської
2026.07.27
01:40
Липню! Напишімо спільний вірш,
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.
Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.
Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
2026.07.27
00:13
Теслярі із Антананаріву
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.
Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.
Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
2026.07.04
2026.06.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чевіана Синя (1993) /
Вірші
/
Бакалавр
Крит
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Крит
25/03
Прямые углы между кирпичами из камня
Блики фонарей в пыльном бампере
Ты уходишь туда, где простят все
Простят не спросив
Фиолетовые сопли на фасадах зданий
Пять копеек застряло в подошве
Плоские картинки давят на глаза
Закрываешь их, падаешь в себя
На коньках по люкам цивилизации
Бежит твоя незаметная тень
Спотыкаясь о пластик стаканчики
Под лай собак, под дождливый гнев
Тень не просит прощения у мира ласточек
Ей не быть седым волосом, искренним взглядом,
белой чертой в твоем сегодняшнем облике,
Не пить водку и кричать хриплым голосом
О закладках в опере мадам баттерфляй
Это все подстава, ты не брал мой радар?
Меня заставили ловить корабли руками
Пути на карте искать часами
Граблями процеживать море до дна
Выдирать водоросли и червей из плит
Там ведь нужная надпись была
Из-за нее погиб мальчик Крит -
Теперь он дух острова и ветер холмов
С глазами ястреба и телом медведя
Он споткнулся об выступы букв
Ударился душой об острый звук
Песни собственных похорон –
играл мальчик Ноль, друг или враг –
этого Крит не успел понять
он хотел просто станцевать
Под слова оргазма или боли
Все что надо - чуточку крови
Соленого мяса и спичек от костров
Склеить из них домик для врагов
Посадить рядом вишню,
чтоб корнями уперлась в фундамент
Посадить также якорь
Чтобы легче садиться на плечи
Острова, чтобы мальчик Крит
Дунул – и домик растворился на миг
Облетел земной шарик и вернулся на место
К вишне, к якорю или к семечкам, перцу
Мальчик Крит удивился бы сильно
Что домик не задел его размытый затылок
«Значит все просто?» «Конечно, нет»
Тогда не придумали лампочек, свет
Фонарей, бамперов, крышек от люков
Кирпичей, копеек, коньков и стаканов
Ты, мальчик Ноль, все равно ведь исчез
не верю, что тебя убил железный порез
Ты ушел туда, где прощают все
Не спросив, сколько тебе лет
Мальчик Крит стал просто забыт
В колодце с желе застыл его скелет
Колодец закрыли плитой со словами,
Которых я никогда не узнаю -
Всегда знала, все всегда знали.
P.S. Крит и Ноль знают боль соблазнов
Но ласточки если прощают, то без отмазок.
Прямые углы между кирпичами из камня
Блики фонарей в пыльном бампере
Ты уходишь туда, где простят все
Простят не спросив
Фиолетовые сопли на фасадах зданий
Пять копеек застряло в подошве
Плоские картинки давят на глаза
Закрываешь их, падаешь в себя
На коньках по люкам цивилизации
Бежит твоя незаметная тень
Спотыкаясь о пластик стаканчики
Под лай собак, под дождливый гнев
Тень не просит прощения у мира ласточек
Ей не быть седым волосом, искренним взглядом,
белой чертой в твоем сегодняшнем облике,
Не пить водку и кричать хриплым голосом
О закладках в опере мадам баттерфляй
Это все подстава, ты не брал мой радар?
Меня заставили ловить корабли руками
Пути на карте искать часами
Граблями процеживать море до дна
Выдирать водоросли и червей из плит
Там ведь нужная надпись была
Из-за нее погиб мальчик Крит -
Теперь он дух острова и ветер холмов
С глазами ястреба и телом медведя
Он споткнулся об выступы букв
Ударился душой об острый звук
Песни собственных похорон –
играл мальчик Ноль, друг или враг –
этого Крит не успел понять
он хотел просто станцевать
Под слова оргазма или боли
Все что надо - чуточку крови
Соленого мяса и спичек от костров
Склеить из них домик для врагов
Посадить рядом вишню,
чтоб корнями уперлась в фундамент
Посадить также якорь
Чтобы легче садиться на плечи
Острова, чтобы мальчик Крит
Дунул – и домик растворился на миг
Облетел земной шарик и вернулся на место
К вишне, к якорю или к семечкам, перцу
Мальчик Крит удивился бы сильно
Что домик не задел его размытый затылок
«Значит все просто?» «Конечно, нет»
Тогда не придумали лампочек, свет
Фонарей, бамперов, крышек от люков
Кирпичей, копеек, коньков и стаканов
Ты, мальчик Ноль, все равно ведь исчез
не верю, что тебя убил железный порез
Ты ушел туда, где прощают все
Не спросив, сколько тебе лет
Мальчик Крит стал просто забыт
В колодце с желе застыл его скелет
Колодец закрыли плитой со словами,
Которых я никогда не узнаю -
Всегда знала, все всегда знали.
P.S. Крит и Ноль знают боль соблазнов
Но ласточки если прощают, то без отмазок.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
