Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.05
11:02
Почнімо так сей раз, хоча й не хочеться.
«Пташиний базар» на Куренівці – ключове всьому. Завжди я просив батьків туди хоча би подивитися. На вході корм, нашийники, сачки, гачки, вудки, піддувалки та інші причандали: а за тим поступово – черва на ловлю, р
2025.12.05
09:16
Не джерело, джерельце ти…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
Живого всесвіту, що поруч
Розквіт, цвіту, сто літ цвісти
До того як рвану угору…
Нірвана всіх нірван моїх,
Що поруч квітли розцвітали
Чужі сприймались за своїх
Ми їх не радужно сприймали…
2025.12.05
09:00
Не ламай мене під себе —
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
Хмара сіра на півнеба,
Інша чорна, наче слива,
Мабуть, буде скоро злива.
Не цілуй мене жадано,
Поцілунок не розтане.
Звикну дихати тобою,
Укривати сон габою,
2025.12.04
21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
2025.12.04
19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
2025.12.04
17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2025.12.04
13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
2025.12.04
13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
2025.12.04
10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
2025.12.04
06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
2025.12.04
05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
2025.12.04
03:24
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я.
Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа
2025.12.04
00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити.
Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний.
На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки.
Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе.
Дзеркало душі
2025.12.04
00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
2025.12.03
22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
2025.12.03
21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чевіана Синя (1993) /
Вірші
/
Бакалавр
Крит
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Крит
25/03
Прямые углы между кирпичами из камня
Блики фонарей в пыльном бампере
Ты уходишь туда, где простят все
Простят не спросив
Фиолетовые сопли на фасадах зданий
Пять копеек застряло в подошве
Плоские картинки давят на глаза
Закрываешь их, падаешь в себя
На коньках по люкам цивилизации
Бежит твоя незаметная тень
Спотыкаясь о пластик стаканчики
Под лай собак, под дождливый гнев
Тень не просит прощения у мира ласточек
Ей не быть седым волосом, искренним взглядом,
белой чертой в твоем сегодняшнем облике,
Не пить водку и кричать хриплым голосом
О закладках в опере мадам баттерфляй
Это все подстава, ты не брал мой радар?
Меня заставили ловить корабли руками
Пути на карте искать часами
Граблями процеживать море до дна
Выдирать водоросли и червей из плит
Там ведь нужная надпись была
Из-за нее погиб мальчик Крит -
Теперь он дух острова и ветер холмов
С глазами ястреба и телом медведя
Он споткнулся об выступы букв
Ударился душой об острый звук
Песни собственных похорон –
играл мальчик Ноль, друг или враг –
этого Крит не успел понять
он хотел просто станцевать
Под слова оргазма или боли
Все что надо - чуточку крови
Соленого мяса и спичек от костров
Склеить из них домик для врагов
Посадить рядом вишню,
чтоб корнями уперлась в фундамент
Посадить также якорь
Чтобы легче садиться на плечи
Острова, чтобы мальчик Крит
Дунул – и домик растворился на миг
Облетел земной шарик и вернулся на место
К вишне, к якорю или к семечкам, перцу
Мальчик Крит удивился бы сильно
Что домик не задел его размытый затылок
«Значит все просто?» «Конечно, нет»
Тогда не придумали лампочек, свет
Фонарей, бамперов, крышек от люков
Кирпичей, копеек, коньков и стаканов
Ты, мальчик Ноль, все равно ведь исчез
не верю, что тебя убил железный порез
Ты ушел туда, где прощают все
Не спросив, сколько тебе лет
Мальчик Крит стал просто забыт
В колодце с желе застыл его скелет
Колодец закрыли плитой со словами,
Которых я никогда не узнаю -
Всегда знала, все всегда знали.
P.S. Крит и Ноль знают боль соблазнов
Но ласточки если прощают, то без отмазок.
Прямые углы между кирпичами из камня
Блики фонарей в пыльном бампере
Ты уходишь туда, где простят все
Простят не спросив
Фиолетовые сопли на фасадах зданий
Пять копеек застряло в подошве
Плоские картинки давят на глаза
Закрываешь их, падаешь в себя
На коньках по люкам цивилизации
Бежит твоя незаметная тень
Спотыкаясь о пластик стаканчики
Под лай собак, под дождливый гнев
Тень не просит прощения у мира ласточек
Ей не быть седым волосом, искренним взглядом,
белой чертой в твоем сегодняшнем облике,
Не пить водку и кричать хриплым голосом
О закладках в опере мадам баттерфляй
Это все подстава, ты не брал мой радар?
Меня заставили ловить корабли руками
Пути на карте искать часами
Граблями процеживать море до дна
Выдирать водоросли и червей из плит
Там ведь нужная надпись была
Из-за нее погиб мальчик Крит -
Теперь он дух острова и ветер холмов
С глазами ястреба и телом медведя
Он споткнулся об выступы букв
Ударился душой об острый звук
Песни собственных похорон –
играл мальчик Ноль, друг или враг –
этого Крит не успел понять
он хотел просто станцевать
Под слова оргазма или боли
Все что надо - чуточку крови
Соленого мяса и спичек от костров
Склеить из них домик для врагов
Посадить рядом вишню,
чтоб корнями уперлась в фундамент
Посадить также якорь
Чтобы легче садиться на плечи
Острова, чтобы мальчик Крит
Дунул – и домик растворился на миг
Облетел земной шарик и вернулся на место
К вишне, к якорю или к семечкам, перцу
Мальчик Крит удивился бы сильно
Что домик не задел его размытый затылок
«Значит все просто?» «Конечно, нет»
Тогда не придумали лампочек, свет
Фонарей, бамперов, крышек от люков
Кирпичей, копеек, коньков и стаканов
Ты, мальчик Ноль, все равно ведь исчез
не верю, что тебя убил железный порез
Ты ушел туда, где прощают все
Не спросив, сколько тебе лет
Мальчик Крит стал просто забыт
В колодце с желе застыл его скелет
Колодец закрыли плитой со словами,
Которых я никогда не узнаю -
Всегда знала, все всегда знали.
P.S. Крит и Ноль знают боль соблазнов
Но ласточки если прощают, то без отмазок.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
