ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.21
22:19
що тут вигадувати що ліпити
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
2026.04.21
21:35
А ти ж казав мені: «Не плач,
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
2026.04.21
16:09
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
2026.04.21
14:09
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
2026.04.21
13:50
Людям справді великим манія величі ні до чого.
Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій.
Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог.
Дика природа надто чутлива до диких звичаїв.
Коли відчуваєш листопад у квітні –
2026.04.21
12:01
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…
2026.04.21
11:38
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
2026.04.21
08:53
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
2026.04.21
05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
2026.04.20
20:28
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
2026.04.20
20:16
Під очеретом хата зустрічала
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
2026.04.20
17:51
усе це буде не про нас
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
2026.04.20
17:42
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2026.04.20
17:30
Чи прислухаєшся до зір,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
2026.04.20
15:08
Долинають спогади тремтливі
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
2026.04.20
10:33
Олександр Чуркін (1903-1971)
В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
2026.03.28
2026.03.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чевіана Синя (1993) /
Вірші
/
Бакалавр
Крит
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Крит
25/03
Прямые углы между кирпичами из камня
Блики фонарей в пыльном бампере
Ты уходишь туда, где простят все
Простят не спросив
Фиолетовые сопли на фасадах зданий
Пять копеек застряло в подошве
Плоские картинки давят на глаза
Закрываешь их, падаешь в себя
На коньках по люкам цивилизации
Бежит твоя незаметная тень
Спотыкаясь о пластик стаканчики
Под лай собак, под дождливый гнев
Тень не просит прощения у мира ласточек
Ей не быть седым волосом, искренним взглядом,
белой чертой в твоем сегодняшнем облике,
Не пить водку и кричать хриплым голосом
О закладках в опере мадам баттерфляй
Это все подстава, ты не брал мой радар?
Меня заставили ловить корабли руками
Пути на карте искать часами
Граблями процеживать море до дна
Выдирать водоросли и червей из плит
Там ведь нужная надпись была
Из-за нее погиб мальчик Крит -
Теперь он дух острова и ветер холмов
С глазами ястреба и телом медведя
Он споткнулся об выступы букв
Ударился душой об острый звук
Песни собственных похорон –
играл мальчик Ноль, друг или враг –
этого Крит не успел понять
он хотел просто станцевать
Под слова оргазма или боли
Все что надо - чуточку крови
Соленого мяса и спичек от костров
Склеить из них домик для врагов
Посадить рядом вишню,
чтоб корнями уперлась в фундамент
Посадить также якорь
Чтобы легче садиться на плечи
Острова, чтобы мальчик Крит
Дунул – и домик растворился на миг
Облетел земной шарик и вернулся на место
К вишне, к якорю или к семечкам, перцу
Мальчик Крит удивился бы сильно
Что домик не задел его размытый затылок
«Значит все просто?» «Конечно, нет»
Тогда не придумали лампочек, свет
Фонарей, бамперов, крышек от люков
Кирпичей, копеек, коньков и стаканов
Ты, мальчик Ноль, все равно ведь исчез
не верю, что тебя убил железный порез
Ты ушел туда, где прощают все
Не спросив, сколько тебе лет
Мальчик Крит стал просто забыт
В колодце с желе застыл его скелет
Колодец закрыли плитой со словами,
Которых я никогда не узнаю -
Всегда знала, все всегда знали.
P.S. Крит и Ноль знают боль соблазнов
Но ласточки если прощают, то без отмазок.
Прямые углы между кирпичами из камня
Блики фонарей в пыльном бампере
Ты уходишь туда, где простят все
Простят не спросив
Фиолетовые сопли на фасадах зданий
Пять копеек застряло в подошве
Плоские картинки давят на глаза
Закрываешь их, падаешь в себя
На коньках по люкам цивилизации
Бежит твоя незаметная тень
Спотыкаясь о пластик стаканчики
Под лай собак, под дождливый гнев
Тень не просит прощения у мира ласточек
Ей не быть седым волосом, искренним взглядом,
белой чертой в твоем сегодняшнем облике,
Не пить водку и кричать хриплым голосом
О закладках в опере мадам баттерфляй
Это все подстава, ты не брал мой радар?
Меня заставили ловить корабли руками
Пути на карте искать часами
Граблями процеживать море до дна
Выдирать водоросли и червей из плит
Там ведь нужная надпись была
Из-за нее погиб мальчик Крит -
Теперь он дух острова и ветер холмов
С глазами ястреба и телом медведя
Он споткнулся об выступы букв
Ударился душой об острый звук
Песни собственных похорон –
играл мальчик Ноль, друг или враг –
этого Крит не успел понять
он хотел просто станцевать
Под слова оргазма или боли
Все что надо - чуточку крови
Соленого мяса и спичек от костров
Склеить из них домик для врагов
Посадить рядом вишню,
чтоб корнями уперлась в фундамент
Посадить также якорь
Чтобы легче садиться на плечи
Острова, чтобы мальчик Крит
Дунул – и домик растворился на миг
Облетел земной шарик и вернулся на место
К вишне, к якорю или к семечкам, перцу
Мальчик Крит удивился бы сильно
Что домик не задел его размытый затылок
«Значит все просто?» «Конечно, нет»
Тогда не придумали лампочек, свет
Фонарей, бамперов, крышек от люков
Кирпичей, копеек, коньков и стаканов
Ты, мальчик Ноль, все равно ведь исчез
не верю, что тебя убил железный порез
Ты ушел туда, где прощают все
Не спросив, сколько тебе лет
Мальчик Крит стал просто забыт
В колодце с желе застыл его скелет
Колодец закрыли плитой со словами,
Которых я никогда не узнаю -
Всегда знала, все всегда знали.
P.S. Крит и Ноль знают боль соблазнов
Но ласточки если прощают, то без отмазок.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1431 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1431 seconds