Розбіжимось, як прийде час,
Як ніде буде куди дітись,
Любові, коли зникне зглаз
І мрії ладні утопитись.

Як в знак розірвемо зв’язки, -
Бажання з іншими ділити
Один без одного – сумні,
Та доведеться якось жити.

Ти зникнеш з поля зору знов
І не на день, і не на роки.
Колись розтопчемо любов
І збиті будуть всі пороги.

Кудись поїдеш ти на рік
І знов затримаєшся вчасно,
Та зрозумій – назавжди
Ти їдеш і мовчиш напрасно.

І якось викреслить роки,
(більш ніж чотири роки поспіль),
Всі мрії, почуття, думки
І непроглядні зриви злості.

Немов подолані бар’єри,
Немов перейдені степи,
І ми, немов ті браконьєри
З думок ті викреслим роки.

Як прикро, що все закінчиться,
Як прикро, що так хочеш ти.
Назавжди прикро розходиться
Й в дорозі самому вже йти.

Як прикро, що нема продовжень,
Як прикро, що тобі дарма
Ці роки знищити – це злочин,
Але сказав ти ці слова.

На жаль, розійдемось ми скоро,
Любов цю доведеться вбить.
Попереду – судьби закони,
Та вміє той прощатись, хто так умів любить
******************************************

12,05,2006