Я, один із «мух» на «оранжевому тлі», з картини «падлючого мистецтва» Дем’яна Херста «Помаранчева революція», був остаточно переконаний у (з)дохлій помаранчевій владі, коли дружина попереднього президента відвідавши чергову виставку «художника», зорганізовану її ж зятем, повідомила: «Я пришла на выставку ради одной картины. Той, где мухи на оранжевом фоне. «Революция» называется…» Це нікого із владоможців не вразило, не взяло за живе. Тож пацієнт скоріше – дохлий, і його можна сміливо відносити до поклонників «падлючого мистецтва», до компанії його гурмана і спонсора Пінчука. Не знаю інтернаціональної назви саме цього напрямку «творчості», і називаю його «падлючим» з подачі самого автора, котрий заявив, що кожну з тварин він узяв до роботи у стані падла.
Ось такі сумні паралелі може викликати твій вірш, Костянтине. Коли моя мама пекла пиріжки на Майдан, а я «пік» поему «Брат Майдан», настрій був більш оптимістичний, хоча істинні «мухи» на трибуні викликали підозру уже тоді :((((
Знаю, що важко знайти риму до Ґонґадзе, Але тут вона – слаба.