Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.18
20:22
Над річкою тулилося село.
Із пагорба у воду зазирало.
У нім дулібів плем’я проживало
Та господарство, як могло, вело.
Раніше ліс під річку підступав,
Але його дуліби скорчували.
Тепер колосся ячмені здіймали
Від лісу аж до річкових заплав.
Із пагорба у воду зазирало.
У нім дулібів плем’я проживало
Та господарство, як могло, вело.
Раніше ліс під річку підступав,
Але його дуліби скорчували.
Тепер колосся ячмені здіймали
Від лісу аж до річкових заплав.
2025.12.18
13:58
Назирці у сутінках вилискуєш,
бродить сказ у амбасадах кіс,
зирком!
місце для десанту висмалиш…
зірка!
зопалу упала в ліс, –
може, серце не моє, зурочене
покотилося і запалило хмиз?
бродить сказ у амбасадах кіс,
зирком!
місце для десанту висмалиш…
зірка!
зопалу упала в ліс, –
може, серце не моє, зурочене
покотилося і запалило хмиз?
2025.12.18
13:19
Ми так відвикли від зими.
Вона ж вернулася раптово.
Так серед поля ковили
Слова вриваються у мову.
Події увірвуться враз
У тихоплинний рай розмаю,
Здіймаючи в новий екстаз,
Вона ж вернулася раптово.
Так серед поля ковили
Слова вриваються у мову.
Події увірвуться враз
У тихоплинний рай розмаю,
Здіймаючи в новий екстаз,
2025.12.18
07:24
Набуду щастя й поділюся
Обов'язково з вами ним, -
Вділю частки і щирий усміх
Нужденним, немічним, старим.
Бо сам такий, як ви, і разом
Вчуваю радість чи то сум, -
Бо серце, знаю, стисне спазма,
Як набуття не рознесу.
Обов'язково з вами ним, -
Вділю частки і щирий усміх
Нужденним, немічним, старим.
Бо сам такий, як ви, і разом
Вчуваю радість чи то сум, -
Бо серце, знаю, стисне спазма,
Як набуття не рознесу.
2025.12.18
00:08
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.
2025.12.17
23:48
Ворог наш такий як є –
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
віднімає, топче, б’є.
Чи настав, чи настає
час забрати все своє.
Спадок наш, країв Земля –
зазіхання від кремля.
Ця околиця Русі
2025.12.17
20:15
У жодну віру не вкладається життя.
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
Усі вони – лиш скалки мудрості Всевишнього.
Усі вони – одне лиш каяття
За скоєні й нескоєні гріхи супроти Істини.
***
Як поєднать здоровий глузд із вірою,
Аби лишилася ще й шпарка на дива,
2025.12.17
16:51
Кришталеві
Води огортають все у синь
Прохолодну
Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день
Води огортають все у синь
Прохолодну
Чуйна, грішна
Ця любов є над усе красива
Знаю, де лишився би
Свій почавши день
2025.12.17
14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.
Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім
2025.12.17
12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає
2025.12.17
10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно
Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати
2025.12.17
00:04
Привіт!
Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр
2025.12.16
17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.
Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,
2025.12.16
13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.
Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові
2025.12.16
13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".
Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.
2025.12.16
12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Сегеда /
Проза
Алло, це газета?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Алло, це газета?
- Слухайте, як ви можете?
- Та спасибі, помаленьку…
- Та як же ви могли оце таке написати? Оце читаю, і мороз мене тіпає. Ви туто пишете про нашого лідера: «Учора він відвідав село»…
- А що – не доїхав?
- Треба було написати: «Учора Він відвідав село», або даже навіть тако: «ВІН відвідав село». Ви що не знаєте, що Він – месія і на днях врятує народ? Ви ж серйозна газета! Чи ви газет не читаєте, що не знаєте, як правильно писати? Ви другий раз дивіться, бо перестану вас читати і буду вами завертати івасі.
- Та йдіть ви… і пишіть нам. І Ви пишіть, і Він хай пише, і Його Вона…
***
- Алодобридень! Або кличте зразу адвоката, або я вас зараз там всіх обанкротю. Буду з вами судитися, поки вас не закрию, щоб ви знали! Це ж треба було мене так перекрутити! Так уже мене скорчити! Та ви ж мені там вивернули все, що я казав. А я ж казав, що те, що кажу, не пишіть, бо скажу, що не я.
- То так би і казали.
- От я через суд закрию вас, як слон Моську. Я вже газету «Дзеркало села» закрив і досками забив, і ви збирайтесь… А ви там зараз часом мене не записуєте? Що це там у вас клацає? Діктофона включили?
- Нє, це я зубами. Дуже вас боюся. Напишем, що не ви, що не казали, що не ротом, і що ви німий…
***
- Добридня вам бажаю. А прошу, чи можу я мати розмову з паном головним редактором? То ви, я перепрошую, маєте нас за щурів?
- Та ми вас не маєм.
- В десятім числі ви дали за нас матер’ял, і на тім же листі ліворуч додолу маєте замітку за щурів. Читач то потрактує за зневагу і здумає, що ви нас маєте щурами. Нам прикро.
- То ж фото ваше коло вас, а їхнє коло них. Думаєте, наш читач щурів не знає? Чи думаєте, що щурам не прикро?..
***
- Слухайте, ми би просили вас трохи сумлінніше нас висвітлювати.
- Та ви й так не затемнені.
- Ваш журналіст прийшов на наші збори і написав, що ми на початку десятьом роздали. А до кінця і не досидів, пішов писати чи на пиво. І не написав, що ми в кінці п’ятьох послали, а шістьох покрили. Хіба ж так можна?
- То шліть і крийте на початку. Чи нам роздайте, то до кінця досидим…
***
- Здрастуйте, але ви нас так підвели. А ми ж так з вами співпрацювали, ми ж вас так запрошували, ви ж до нас так приходили… Ви ж стільки написали гарно про наших котиків, і про кицьочок, і про котеняток їхніх. Ми ж вам так вірили, одне хотіли подарити. А ви нам, як грім у спину – взяли і написали про їхніх собак! Та ви ж добре знаєте, що собаки їхні воняють і котика нашого чуть не загризли – ми ж вам прес-реліз посилали. Ми з вами більше дружити не будем. І фотки котиків наших не дамо.
- Та не переживайте: як вони вам виздихають, то ми цілий розворот присвятимо…
- Та спасибі, помаленьку…
- Та як же ви могли оце таке написати? Оце читаю, і мороз мене тіпає. Ви туто пишете про нашого лідера: «Учора він відвідав село»…
- А що – не доїхав?
- Треба було написати: «Учора Він відвідав село», або даже навіть тако: «ВІН відвідав село». Ви що не знаєте, що Він – месія і на днях врятує народ? Ви ж серйозна газета! Чи ви газет не читаєте, що не знаєте, як правильно писати? Ви другий раз дивіться, бо перестану вас читати і буду вами завертати івасі.
- Та йдіть ви… і пишіть нам. І Ви пишіть, і Він хай пише, і Його Вона…
***
- Алодобридень! Або кличте зразу адвоката, або я вас зараз там всіх обанкротю. Буду з вами судитися, поки вас не закрию, щоб ви знали! Це ж треба було мене так перекрутити! Так уже мене скорчити! Та ви ж мені там вивернули все, що я казав. А я ж казав, що те, що кажу, не пишіть, бо скажу, що не я.
- То так би і казали.
- От я через суд закрию вас, як слон Моську. Я вже газету «Дзеркало села» закрив і досками забив, і ви збирайтесь… А ви там зараз часом мене не записуєте? Що це там у вас клацає? Діктофона включили?
- Нє, це я зубами. Дуже вас боюся. Напишем, що не ви, що не казали, що не ротом, і що ви німий…
***
- Добридня вам бажаю. А прошу, чи можу я мати розмову з паном головним редактором? То ви, я перепрошую, маєте нас за щурів?
- Та ми вас не маєм.
- В десятім числі ви дали за нас матер’ял, і на тім же листі ліворуч додолу маєте замітку за щурів. Читач то потрактує за зневагу і здумає, що ви нас маєте щурами. Нам прикро.
- То ж фото ваше коло вас, а їхнє коло них. Думаєте, наш читач щурів не знає? Чи думаєте, що щурам не прикро?..
***
- Слухайте, ми би просили вас трохи сумлінніше нас висвітлювати.
- Та ви й так не затемнені.
- Ваш журналіст прийшов на наші збори і написав, що ми на початку десятьом роздали. А до кінця і не досидів, пішов писати чи на пиво. І не написав, що ми в кінці п’ятьох послали, а шістьох покрили. Хіба ж так можна?
- То шліть і крийте на початку. Чи нам роздайте, то до кінця досидим…
***
- Здрастуйте, але ви нас так підвели. А ми ж так з вами співпрацювали, ми ж вас так запрошували, ви ж до нас так приходили… Ви ж стільки написали гарно про наших котиків, і про кицьочок, і про котеняток їхніх. Ми ж вам так вірили, одне хотіли подарити. А ви нам, як грім у спину – взяли і написали про їхніх собак! Та ви ж добре знаєте, що собаки їхні воняють і котика нашого чуть не загризли – ми ж вам прес-реліз посилали. Ми з вами більше дружити не будем. І фотки котиків наших не дамо.
- Та не переживайте: як вони вам виздихають, то ми цілий розворот присвятимо…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
