Для неї складають поеми, перед нею вклоняється світ,
чоловіки захоплюються нею,вони стелять троянди до ніг...
А вона все зітхає, а їй серед них не потрібен ніхто,
тепер сидитьу кімнаті сама й попиває благородне вино.
Чоловіки у слід їй зітхають, а жінки просто ненавидять її,
зневажливим поглядом проводятьу слід, немає для них їдкіше змії...
Нікого не кохає, - горда і несамовита, - земна орхідея,
для жінок - розпусниця і звабниця, а для чоловіків - лілея..
але у тілі неземної краси, живе душа одинока,
там є річка кохання, ще ніким не займана та глибока.
Стоїть на балконі розкішного будинку, попиває вино,
під впливом гордого погляду стає п"янкішим воно.
Неприступна, зваблива, але одинока в душі вона,
хотіли б ми вірити, що насправді вона не така,
що насправді, і її душі панує кохання й весна,
але сумніви Наші розвіє перевернутий келих вина...