ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.12
21:04
Рука ще пестить Фаберже,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
2026.09.12
21:01
Понеділок. Час до школи
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
2026.09.12
13:06
До давніх каменів я припадаю
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
2026.09.12
12:52
Хоч хилить вітер стебла до стебла,
І тирсу нагинає аж до млості,
Осіннє сонце - часточка тепла,
Як міні-літо зігріває простір.
Радіє вересневий сонцелюб,
Бо золотаві кучері шле сонце.
І для душі якийсь незвичний люкс,
І тирсу нагинає аж до млості,
Осіннє сонце - часточка тепла,
Як міні-літо зігріває простір.
Радіє вересневий сонцелюб,
Бо золотаві кучері шле сонце.
І для душі якийсь незвичний люкс,
2026.09.12
06:15
Душу змучує тривога,
Серце стиснув міцно страх, -
Потяглась моя дорога
По небажаних місцях.
Тут, де палиці в колеса
Уставляють через день,
То не в захваті від п'єси,
То байдужі до пісень.
Серце стиснув міцно страх, -
Потяглась моя дорога
По небажаних місцях.
Тут, де палиці в колеса
Уставляють через день,
То не в захваті від п'єси,
То байдужі до пісень.
2026.09.11
20:41
небосвітло вищезає
пітьма прохолоду ллє
був у тому вищий задум
що у нім було чиє
що із цих думок бездарних
із безрадних цих думок
мріями бреде ліхтарник
в сутінковий вогкий смог
пітьма прохолоду ллє
був у тому вищий задум
що у нім було чиє
що із цих думок бездарних
із безрадних цих думок
мріями бреде ліхтарник
в сутінковий вогкий смог
2026.09.11
18:51
ЦИКЛ І МЕСОПОТАМІЯ (Додаток)
«ВЕЛИЧ І ПОПІЛ НІНЕВІЇ»
(драматичний «ескіз» у ритмічній прозі на три з’яви
в дусі шумеро-аккадського епосу)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Хронос – Час Старого Світу, безпристрасний свідок епох.
«ВЕЛИЧ І ПОПІЛ НІНЕВІЇ»
(драматичний «ескіз» у ритмічній прозі на три з’яви
в дусі шумеро-аккадського епосу)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Хронос – Час Старого Світу, безпристрасний свідок епох.
2026.09.11
16:51
Сексі Сейді, чому, чого
Ти обдурила всіх і кожного
Ти обдурила всіх і кожного
Сексі Сейді, охох, чому, чого?
Сексі Сейді, зламавши гру
На показ виклала усім
На показ виклала усім
Ти обдурила всіх і кожного
Ти обдурила всіх і кожного
Сексі Сейді, охох, чому, чого?
Сексі Сейді, зламавши гру
На показ виклала усім
На показ виклала усім
2026.09.11
15:18
Кручені паничі, ой, кручені.
Як в танкУ, вигинатись научені.
По паркану плетуться з квітами,
далі — вище — вишневими вітами.
Незбагненно плетуться стінами,
щоби ті не були просто сірими.
Як в танкУ, вигинатись научені.
По паркану плетуться з квітами,
далі — вище — вишневими вітами.
Незбагненно плетуться стінами,
щоби ті не були просто сірими.
2026.09.11
13:18
Білка бігає по гілках,
Пильно дивиться донизу,
Білка знає - тут ліщина,
І готова до сюрпризу.
Білка плигає завзято,
Бо угледіла горішки,
І радіє : "Як багато!
Пильно дивиться донизу,
Білка знає - тут ліщина,
І готова до сюрпризу.
Білка плигає завзято,
Бо угледіла горішки,
І радіє : "Як багато!
2026.09.11
12:29
Відбувся у природі збій,
Такий нечуваний, нежданий,
Немовби надійшов прибій,
Такий далекий і жаданий.
Щось у нутрі лісів кричить,
Благаючи про допомогу.
Так думку переплавить мить,
Такий нечуваний, нежданий,
Немовби надійшов прибій,
Такий далекий і жаданий.
Щось у нутрі лісів кричить,
Благаючи про допомогу.
Так думку переплавить мить,
2026.09.11
11:37
Не сумно, ні! — палає бовдур,
Тарган ховається під ковдру,
Тютюн димить, чорніє стовбур,
Годинник грає в стусани.
Хвилеподібно та без зброї,
В лататті білому, героєм,
У сінях сходи брав без бою,
Тарган ховається під ковдру,
Тютюн димить, чорніє стовбур,
Годинник грає в стусани.
Хвилеподібно та без зброї,
В лататті білому, героєм,
У сінях сходи брав без бою,
2026.09.11
06:19
Вдивляюся пильно в обличчя людей
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.
2026.09.10
22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло
2026.09.10
21:28
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
2026.09.10
21:12
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.
Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Радкевич (1992) /
Проза
Проза.Адже я кохаю тебе...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Проза.Адже я кохаю тебе...
Нас розділяє максимум 50-т кілометрів.Я у Рівному, а ти в Костополі. Здається, це не так далеко, але сум, туга за тобою переповнює мене...Здається, я тебе не кохаю...але тоді що змінилось за цей місяць? Здається, нічого...
А може? Та, ні...це лише здогадки, які блукають темним лісом у пошуках поживи, у пошуках інформації...
А де губимося ми? Серед темних хащів думок, тернистих почуттів..у цьому лісі ми блукаємо вже давно..з тих пір, як почали розуміти сенс життя та межі його тенет...
Я так за тобою сумую...я не бачила тебе лише три-чотири дні, лише сітки інтернету захопили нас...але там ми не розуміємо інтонації, не бачимо рис обличчя...а що нам важливіше? Сама людина, чи її слова? О,так...тупе запитання, але ми живемо по таким принципам...принципам, що тягнуть за собою безвихідь...
Мені так хотілось написати тобі "Кохаю...", але щось мене стримало...Думка про те що ти можеш завдати болі абсолютно не тішить мене, лише засмучує і вводить в депресію..."А як хотілось би..." лише це тішить наш тупий матеріальний мозок, та руйнує нашу духовність...Чому ми завжди страждаємо через помилки інших? А на свої закриваємо очі?!
Цей біль...ось ця зневага..це все залежить від нас...
Давай ми з тобою сьогодні поглядами зустрінемось на зірці..самій яскравій...нашій...я буду тебе там чекати...сьогодні...завтра..тоді коли мені без тебе сумно і одиноко...Адже я кохаю тебе...Але ніколи тобі цього не скажу..Я закреслю своє минуле заради тебе...Я хочу почати нове життя, нове життя з тобою...адже я кохаю тебе...Пам"ятаєш, той день на качелях? Я сиділа на гойдалці, а ти мене розгойдував..так, той день я пам"ятатиму все своє життя, навіть якщо ми не будемо разом...
Твої очі...в них заховане щось таємниче, ще не розвідане...Я завжди бачу в них себе...але чи довго це триватиме? хто мені дасть відповідь? Цікаво, який колір та запах має моє кохання? І якого кольору твоє кохання до мене?З чим ти можеш його порівняти?
Нас розділяє відстань і час....Ти в іншому місті, а я дома..в себе...Ти зараз солодко спиш...А я думаю про тебе, адже я кохаю тебе...
Субота, 18 квітня 2009 рік.
А може? Та, ні...це лише здогадки, які блукають темним лісом у пошуках поживи, у пошуках інформації...
А де губимося ми? Серед темних хащів думок, тернистих почуттів..у цьому лісі ми блукаємо вже давно..з тих пір, як почали розуміти сенс життя та межі його тенет...
Я так за тобою сумую...я не бачила тебе лише три-чотири дні, лише сітки інтернету захопили нас...але там ми не розуміємо інтонації, не бачимо рис обличчя...а що нам важливіше? Сама людина, чи її слова? О,так...тупе запитання, але ми живемо по таким принципам...принципам, що тягнуть за собою безвихідь...
Мені так хотілось написати тобі "Кохаю...", але щось мене стримало...Думка про те що ти можеш завдати болі абсолютно не тішить мене, лише засмучує і вводить в депресію..."А як хотілось би..." лише це тішить наш тупий матеріальний мозок, та руйнує нашу духовність...Чому ми завжди страждаємо через помилки інших? А на свої закриваємо очі?!
Цей біль...ось ця зневага..це все залежить від нас...
Давай ми з тобою сьогодні поглядами зустрінемось на зірці..самій яскравій...нашій...я буду тебе там чекати...сьогодні...завтра..тоді коли мені без тебе сумно і одиноко...Адже я кохаю тебе...Але ніколи тобі цього не скажу..Я закреслю своє минуле заради тебе...Я хочу почати нове життя, нове життя з тобою...адже я кохаю тебе...Пам"ятаєш, той день на качелях? Я сиділа на гойдалці, а ти мене розгойдував..так, той день я пам"ятатиму все своє життя, навіть якщо ми не будемо разом...
Твої очі...в них заховане щось таємниче, ще не розвідане...Я завжди бачу в них себе...але чи довго це триватиме? хто мені дасть відповідь? Цікаво, який колір та запах має моє кохання? І якого кольору твоє кохання до мене?З чим ти можеш його порівняти?
Нас розділяє відстань і час....Ти в іншому місті, а я дома..в себе...Ти зараз солодко спиш...А я думаю про тебе, адже я кохаю тебе...
Субота, 18 квітня 2009 рік.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1839 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1839 seconds