ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в підсумку.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорідне
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
2025.12.12
19:50
По грудках їхав грудень,
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
2025.12.12
14:44
Є чуття у моєму серці
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
Не знаю я що і робити
О ти чудовий світе о світе
Як мені бути і що робити?
Чи знаєш ти що виснував я?
Ти міг би і сам осягнути
Сьогодні всякчас завтра але й учора
Недільно-дівчачий блюз із її горем
2025.12.12
14:03
У мене на грудях ти стогнеш, і довго,
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
звитяжуєш голосно щем.
А рима – проста й заримована Богом,
й окреслена віщим дощем.
Про що ця розмова? Коли ані слова?
Про що нереально тужу?
Ти плачеш білугою, дещо з совою.
2025.12.12
12:51
Марія Лавренюк. Улиянка. Роман. —Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2024. —216 с.
Чи не кожен автор рецензії замислюється над тим, чому не оминув увагою твір того чи іншого письменника, що підштовхнуло його до роздумів про прочитане і, власне, якими б
2025.12.12
07:59
ця присутність незримо гріє
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
ізсередини
як свіча
проростає в думки
надією
вперто спалюючи печаль
її дихання тихше тиші
її голос як неба глиб
2025.12.12
07:34
Дзвінок бентежний тишу зранив —
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
не мріяла узріть тебе
через сніги і океани,
захмарні молитви небес
такого дивного, чужого
без квітів і ковтка води.
Навіщо ж не лишив за рогом
свої непрохані сліди?
2025.12.12
06:55
Заспаний ранок туманиться
Стишено далі в півсні, -
Росами вкрита вівсяниця
Губить краплини ясні.
Чується каркання галичі,
В озері - слески плотви, -
Запах цвітіння вчучається
І шелестіння трави.
Стишено далі в півсні, -
Росами вкрита вівсяниця
Губить краплини ясні.
Чується каркання галичі,
В озері - слески плотви, -
Запах цвітіння вчучається
І шелестіння трави.
2025.12.12
01:13
Чому спізнивсь у школу ти? –
Питає вчителька Сашка Гудзя.
- На рибу з татом нині мали йти,
Та він мене з собою не узяв.
- Тобі ж, напевно, батько пояснив,
Чому до школи йти. Не на ставок.
- Еге ж. Сказав, чому не піду з ним.
Питає вчителька Сашка Гудзя.
- На рибу з татом нині мали йти,
Та він мене з собою не узяв.
- Тобі ж, напевно, батько пояснив,
Чому до школи йти. Не на ставок.
- Еге ж. Сказав, чому не піду з ним.
2025.12.11
21:42
Відколоситься, відголоситься,
Відцвіте, відшумить, відіграє.
Сива осінь - журлива пророчиця
Позбирає лелеки у зграї.
І відплаче дощем, і відмолиться,
Відгорить, порозносить димами.
Побілішає місто та вулиця,
Відцвіте, відшумить, відіграє.
Сива осінь - журлива пророчиця
Позбирає лелеки у зграї.
І відплаче дощем, і відмолиться,
Відгорить, порозносить димами.
Побілішає місто та вулиця,
2025.12.11
21:24
Ітимеш у лютий мороз
Босоніж крізь поле стооке,
Крізь спогади, сосни тривог,
Крізь мороку дивні мороки.
Ітимеш стернею кудись,
До крові поранивши стопи.
Ітимеш у даль чи у вись
Босоніж крізь поле стооке,
Крізь спогади, сосни тривог,
Крізь мороку дивні мороки.
Ітимеш стернею кудись,
До крові поранивши стопи.
Ітимеш у даль чи у вись
2025.12.11
21:00
Розлючений Куремса у шатрі
Своєму собі місця не знаходив.
Кляв і Данила, й дощову погоду,
Й набіги шаленіючих вітрів.
Вже стільки літ він прагне одного:
Розширити монгольські володіння,
В Данила землі відібрати з півдня,
Улуса щоб розширити свого.
Своєму собі місця не знаходив.
Кляв і Данила, й дощову погоду,
Й набіги шаленіючих вітрів.
Вже стільки літ він прагне одного:
Розширити монгольські володіння,
В Данила землі відібрати з півдня,
Улуса щоб розширити свого.
2025.12.11
20:24
Де безмежність засяяла спалахом зірки новОї
Де космічні потоки сплітають галактикам коси,
Там у просторі часу лунає наспІв із любові
Нам про те, що чекає на нас і що вже відбулося.
А любов - вона вічна Чумацького шляху скиталиця,
Не погасне на Обру
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де космічні потоки сплітають галактикам коси,
Там у просторі часу лунає наспІв із любові
Нам про те, що чекає на нас і що вже відбулося.
А любов - вона вічна Чумацького шляху скиталиця,
Не погасне на Обру
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Радкевич (1992) /
Проза
Проза.Адже я кохаю тебе...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Проза.Адже я кохаю тебе...
Нас розділяє максимум 50-т кілометрів.Я у Рівному, а ти в Костополі. Здається, це не так далеко, але сум, туга за тобою переповнює мене...Здається, я тебе не кохаю...але тоді що змінилось за цей місяць? Здається, нічого...
А може? Та, ні...це лише здогадки, які блукають темним лісом у пошуках поживи, у пошуках інформації...
А де губимося ми? Серед темних хащів думок, тернистих почуттів..у цьому лісі ми блукаємо вже давно..з тих пір, як почали розуміти сенс життя та межі його тенет...
Я так за тобою сумую...я не бачила тебе лише три-чотири дні, лише сітки інтернету захопили нас...але там ми не розуміємо інтонації, не бачимо рис обличчя...а що нам важливіше? Сама людина, чи її слова? О,так...тупе запитання, але ми живемо по таким принципам...принципам, що тягнуть за собою безвихідь...
Мені так хотілось написати тобі "Кохаю...", але щось мене стримало...Думка про те що ти можеш завдати болі абсолютно не тішить мене, лише засмучує і вводить в депресію..."А як хотілось би..." лише це тішить наш тупий матеріальний мозок, та руйнує нашу духовність...Чому ми завжди страждаємо через помилки інших? А на свої закриваємо очі?!
Цей біль...ось ця зневага..це все залежить від нас...
Давай ми з тобою сьогодні поглядами зустрінемось на зірці..самій яскравій...нашій...я буду тебе там чекати...сьогодні...завтра..тоді коли мені без тебе сумно і одиноко...Адже я кохаю тебе...Але ніколи тобі цього не скажу..Я закреслю своє минуле заради тебе...Я хочу почати нове життя, нове життя з тобою...адже я кохаю тебе...Пам"ятаєш, той день на качелях? Я сиділа на гойдалці, а ти мене розгойдував..так, той день я пам"ятатиму все своє життя, навіть якщо ми не будемо разом...
Твої очі...в них заховане щось таємниче, ще не розвідане...Я завжди бачу в них себе...але чи довго це триватиме? хто мені дасть відповідь? Цікаво, який колір та запах має моє кохання? І якого кольору твоє кохання до мене?З чим ти можеш його порівняти?
Нас розділяє відстань і час....Ти в іншому місті, а я дома..в себе...Ти зараз солодко спиш...А я думаю про тебе, адже я кохаю тебе...
Субота, 18 квітня 2009 рік.
А може? Та, ні...це лише здогадки, які блукають темним лісом у пошуках поживи, у пошуках інформації...
А де губимося ми? Серед темних хащів думок, тернистих почуттів..у цьому лісі ми блукаємо вже давно..з тих пір, як почали розуміти сенс життя та межі його тенет...
Я так за тобою сумую...я не бачила тебе лише три-чотири дні, лише сітки інтернету захопили нас...але там ми не розуміємо інтонації, не бачимо рис обличчя...а що нам важливіше? Сама людина, чи її слова? О,так...тупе запитання, але ми живемо по таким принципам...принципам, що тягнуть за собою безвихідь...
Мені так хотілось написати тобі "Кохаю...", але щось мене стримало...Думка про те що ти можеш завдати болі абсолютно не тішить мене, лише засмучує і вводить в депресію..."А як хотілось би..." лише це тішить наш тупий матеріальний мозок, та руйнує нашу духовність...Чому ми завжди страждаємо через помилки інших? А на свої закриваємо очі?!
Цей біль...ось ця зневага..це все залежить від нас...
Давай ми з тобою сьогодні поглядами зустрінемось на зірці..самій яскравій...нашій...я буду тебе там чекати...сьогодні...завтра..тоді коли мені без тебе сумно і одиноко...Адже я кохаю тебе...Але ніколи тобі цього не скажу..Я закреслю своє минуле заради тебе...Я хочу почати нове життя, нове життя з тобою...адже я кохаю тебе...Пам"ятаєш, той день на качелях? Я сиділа на гойдалці, а ти мене розгойдував..так, той день я пам"ятатиму все своє життя, навіть якщо ми не будемо разом...
Твої очі...в них заховане щось таємниче, ще не розвідане...Я завжди бачу в них себе...але чи довго це триватиме? хто мені дасть відповідь? Цікаво, який колір та запах має моє кохання? І якого кольору твоє кохання до мене?З чим ти можеш його порівняти?
Нас розділяє відстань і час....Ти в іншому місті, а я дома..в себе...Ти зараз солодко спиш...А я думаю про тебе, адже я кохаю тебе...
Субота, 18 квітня 2009 рік.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1149 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1149 seconds