ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.29
19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник
***
Дивлюсь у вибране, зітхаю...
2026.04.29
12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, по тім
2026.04.29
11:27
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.
Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини
2026.04.29
10:34
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.04.29
10:08
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.
2026.04.29
07:10
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Радкевич (1992) /
Проза
Проза.Адже я кохаю тебе...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Проза.Адже я кохаю тебе...
Нас розділяє максимум 50-т кілометрів.Я у Рівному, а ти в Костополі. Здається, це не так далеко, але сум, туга за тобою переповнює мене...Здається, я тебе не кохаю...але тоді що змінилось за цей місяць? Здається, нічого...
А може? Та, ні...це лише здогадки, які блукають темним лісом у пошуках поживи, у пошуках інформації...
А де губимося ми? Серед темних хащів думок, тернистих почуттів..у цьому лісі ми блукаємо вже давно..з тих пір, як почали розуміти сенс життя та межі його тенет...
Я так за тобою сумую...я не бачила тебе лише три-чотири дні, лише сітки інтернету захопили нас...але там ми не розуміємо інтонації, не бачимо рис обличчя...а що нам важливіше? Сама людина, чи її слова? О,так...тупе запитання, але ми живемо по таким принципам...принципам, що тягнуть за собою безвихідь...
Мені так хотілось написати тобі "Кохаю...", але щось мене стримало...Думка про те що ти можеш завдати болі абсолютно не тішить мене, лише засмучує і вводить в депресію..."А як хотілось би..." лише це тішить наш тупий матеріальний мозок, та руйнує нашу духовність...Чому ми завжди страждаємо через помилки інших? А на свої закриваємо очі?!
Цей біль...ось ця зневага..це все залежить від нас...
Давай ми з тобою сьогодні поглядами зустрінемось на зірці..самій яскравій...нашій...я буду тебе там чекати...сьогодні...завтра..тоді коли мені без тебе сумно і одиноко...Адже я кохаю тебе...Але ніколи тобі цього не скажу..Я закреслю своє минуле заради тебе...Я хочу почати нове життя, нове життя з тобою...адже я кохаю тебе...Пам"ятаєш, той день на качелях? Я сиділа на гойдалці, а ти мене розгойдував..так, той день я пам"ятатиму все своє життя, навіть якщо ми не будемо разом...
Твої очі...в них заховане щось таємниче, ще не розвідане...Я завжди бачу в них себе...але чи довго це триватиме? хто мені дасть відповідь? Цікаво, який колір та запах має моє кохання? І якого кольору твоє кохання до мене?З чим ти можеш його порівняти?
Нас розділяє відстань і час....Ти в іншому місті, а я дома..в себе...Ти зараз солодко спиш...А я думаю про тебе, адже я кохаю тебе...
Субота, 18 квітня 2009 рік.
А може? Та, ні...це лише здогадки, які блукають темним лісом у пошуках поживи, у пошуках інформації...
А де губимося ми? Серед темних хащів думок, тернистих почуттів..у цьому лісі ми блукаємо вже давно..з тих пір, як почали розуміти сенс життя та межі його тенет...
Я так за тобою сумую...я не бачила тебе лише три-чотири дні, лише сітки інтернету захопили нас...але там ми не розуміємо інтонації, не бачимо рис обличчя...а що нам важливіше? Сама людина, чи її слова? О,так...тупе запитання, але ми живемо по таким принципам...принципам, що тягнуть за собою безвихідь...
Мені так хотілось написати тобі "Кохаю...", але щось мене стримало...Думка про те що ти можеш завдати болі абсолютно не тішить мене, лише засмучує і вводить в депресію..."А як хотілось би..." лише це тішить наш тупий матеріальний мозок, та руйнує нашу духовність...Чому ми завжди страждаємо через помилки інших? А на свої закриваємо очі?!
Цей біль...ось ця зневага..це все залежить від нас...
Давай ми з тобою сьогодні поглядами зустрінемось на зірці..самій яскравій...нашій...я буду тебе там чекати...сьогодні...завтра..тоді коли мені без тебе сумно і одиноко...Адже я кохаю тебе...Але ніколи тобі цього не скажу..Я закреслю своє минуле заради тебе...Я хочу почати нове життя, нове життя з тобою...адже я кохаю тебе...Пам"ятаєш, той день на качелях? Я сиділа на гойдалці, а ти мене розгойдував..так, той день я пам"ятатиму все своє життя, навіть якщо ми не будемо разом...
Твої очі...в них заховане щось таємниче, ще не розвідане...Я завжди бачу в них себе...але чи довго це триватиме? хто мені дасть відповідь? Цікаво, який колір та запах має моє кохання? І якого кольору твоє кохання до мене?З чим ти можеш його порівняти?
Нас розділяє відстань і час....Ти в іншому місті, а я дома..в себе...Ти зараз солодко спиш...А я думаю про тебе, адже я кохаю тебе...
Субота, 18 квітня 2009 рік.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3666 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3666 seconds