Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.14
18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне
2026.08.14
17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish
2026.08.14
13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.
2026.08.14
12:49
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо
2026.08.14
12:03
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.
2026.08.14
11:15
Плетусь зажурена з «Сільпо»
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
2026.08.14
11:05
Битва за Фароський міст: кохання на руїнах світу
Генеральний штурм Ганімеда почався на світанку, коли море навколо Фароського маяка покрилося сотнями єгипетських човнів. Новий командувач кинув у бій усе. Битва на вузькому молу перетворилася на кривав
2026.08.14
10:52
Що ви, керманичі кпину?
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-
-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-
-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки
2026.08.14
07:29
Зникають сни приємні завжди
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.
2026.08.14
04:58
Нещирість професійно тисне руку
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.
Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.
Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,
2026.08.13
23:50
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокі
2026.08.13
22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
2026.08.13
18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
2026.08.13
18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
2026.08.13
15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
2026.08.13
13:19
Яскраве сонячне проміння.
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віталій Дудка (1987) /
Вірші
Ночь как колчан…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ночь как колчан…
Ночь как колчан, а сны как стрелы
Что разлетаются по дням,
И если все в колчан поспели
Всю блажь и будущее нам-
Расскажут, где они летали
Что будет каплями вперед
Какие у хозяина печали,
Замок ли сильный у ворот.
Ворота хворь не пропускают
И от проказы берегут
Вот так по дню они летают,
Со дня все новости несут.
На утро стрелы разлетятся
Для них луч солнца будет лук
И будут целый день скитаться
Чтоб на ночь нанести наук.
И скатерть на столе сно-дивном
Расстелют, и начнется пир
И на пиру польются ливнем
Рассказы как устроен мир.
Но пир последний не такой
И не играют, не смеются
Тревожной радости покой
И дрожь с молчаньем не уймутся
И лук ослаблен с тетивой…
И тут на арфе заиграла
Старуха смерть.
И свою сагу про: тебя, тебе сказала
И не крести пустую дверь
И песнь про: жизнь твою закончив
Взяла лишь горсточку земли
Тут зазвенели в колокольчик
Два филина, сидя на статуи в пыли.
Шепнув тебе: Чтоб –„ взор направил
На статую, коль видишь ты,
Он царство мертвых тут возглавил
На статуи твои черты”
„Но я ведь молод, шлюха в черном
Еще не все сны досмотрел”
„Я лишь посредник в царстве морном,
Такой не чистый мой удел”
Рассунулись на небе тучи
И трещина пошла в земли
Тут два великих и могучих
Взяли по горсточке земли.
И между ними спор был ясен,
Хозяин колчана бил чист
И шаг назад тут был напрасен
Тут новый мир, тут чистый лист
„И я отдал колчан со снами,
А с колчаном отдал ей злость
Секунда взгляда между нами-
В моей руке земли лишь горсть”…
© Дудка В.Р.
Что разлетаются по дням,
И если все в колчан поспели
Всю блажь и будущее нам-
Расскажут, где они летали
Что будет каплями вперед
Какие у хозяина печали,
Замок ли сильный у ворот.
Ворота хворь не пропускают
И от проказы берегут
Вот так по дню они летают,
Со дня все новости несут.
На утро стрелы разлетятся
Для них луч солнца будет лук
И будут целый день скитаться
Чтоб на ночь нанести наук.
И скатерть на столе сно-дивном
Расстелют, и начнется пир
И на пиру польются ливнем
Рассказы как устроен мир.
Но пир последний не такой
И не играют, не смеются
Тревожной радости покой
И дрожь с молчаньем не уймутся
И лук ослаблен с тетивой…
И тут на арфе заиграла
Старуха смерть.
И свою сагу про: тебя, тебе сказала
И не крести пустую дверь
И песнь про: жизнь твою закончив
Взяла лишь горсточку земли
Тут зазвенели в колокольчик
Два филина, сидя на статуи в пыли.
Шепнув тебе: Чтоб –„ взор направил
На статую, коль видишь ты,
Он царство мертвых тут возглавил
На статуи твои черты”
„Но я ведь молод, шлюха в черном
Еще не все сны досмотрел”
„Я лишь посредник в царстве морном,
Такой не чистый мой удел”
Рассунулись на небе тучи
И трещина пошла в земли
Тут два великих и могучих
Взяли по горсточке земли.
И между ними спор был ясен,
Хозяин колчана бил чист
И шаг назад тут был напрасен
Тут новый мир, тут чистый лист
„И я отдал колчан со снами,
А с колчаном отдал ей злость
Секунда взгляда между нами-
В моей руке земли лишь горсть”…
© Дудка В.Р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
