Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.31
18:05
роздум)
Демократія вмирає в темряві,
коли людство живе в брехні,
коли істини втрачені терміни
коли слабне народу гнів.
Ось наразі, як приклад, зі Штатами:
проковтнув той народ брехню,
Демократія вмирає в темряві,
коли людство живе в брехні,
коли істини втрачені терміни
коли слабне народу гнів.
Ось наразі, як приклад, зі Штатами:
проковтнув той народ брехню,
2025.12.31
16:42
Ми таки дочекалися –
Сама Вічність прийшла до нас
Прийшла старою жебрачкою
У лахмітті дірявому
(Колись оздобленому)
З ясеневою патерицею.
А ми все виглядаємо
Цього дня похмурого,
Сама Вічність прийшла до нас
Прийшла старою жебрачкою
У лахмітті дірявому
(Колись оздобленому)
З ясеневою патерицею.
А ми все виглядаємо
Цього дня похмурого,
2025.12.31
14:31
Хоч Вчора давно проминуло
хоч Завтра в мріях як дитина спить
сьогодні спершись на дитини кулак
читаю все те що мене болить
А має що боліти мене Нині
віра надія і всесильна любов
в старому році пишуть Україні
хоч Завтра в мріях як дитина спить
сьогодні спершись на дитини кулак
читаю все те що мене болить
А має що боліти мене Нині
віра надія і всесильна любов
в старому році пишуть Україні
2025.12.31
14:08
Тут короткий вступ в теорію із зазначенням структур основних частин, відтак ряд початкових пояснень з посиланням на вже опубліковані на наукових сайтах і просто в інтернеті більш докладні документи.
Частина І Монографії
_______________________________
2025.12.31
11:55
Для грішників - пошана й привілеї,
Для праведників - прірва самоти.
Ви думаєте, пекло - під землею,
А біля казана стоять чорти?
Емігрували назавжди лелеки,
Лишилися тепер самі круки.
Гадаєте, що пекло десь далеко?
Для праведників - прірва самоти.
Ви думаєте, пекло - під землею,
А біля казана стоять чорти?
Емігрували назавжди лелеки,
Лишилися тепер самі круки.
Гадаєте, що пекло десь далеко?
2025.12.31
11:48
Безконечно гудуть ваговози
За маршрутами дальніх шляхів.
І лунають нечутні погрози
З глибини первозданних віків.
Безконечно гудуть, протестують
Проти фатуму і небуття,
Залишаючи нам одесную
За маршрутами дальніх шляхів.
І лунають нечутні погрози
З глибини первозданних віків.
Безконечно гудуть, протестують
Проти фатуму і небуття,
Залишаючи нам одесную
2025.12.31
10:51
Що мене тримає на цім світі?
Обрубала всі кінці, та в воду.
Ще цвяхи залізні не забиті
у труну соснової колоди.
Витягнула біль із серця глею,
залишила пустці вільне місце.
Разом з самотиною своєю
Обрубала всі кінці, та в воду.
Ще цвяхи залізні не забиті
у труну соснової колоди.
Витягнула біль із серця глею,
залишила пустці вільне місце.
Разом з самотиною своєю
2025.12.31
05:51
Не всі поети
Складають сонети,
Не всі Грети
Є Тунберг Грети.
Ті- люблять сигари,
А ті – сигарети.
Я люблю стейки,
Складають сонети,
Не всі Грети
Є Тунберг Грети.
Ті- люблять сигари,
А ті – сигарети.
Я люблю стейки,
2025.12.30
22:09
Хай лишиться підтекстом
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...
Те, що назовні рветься.
Те, чим обох обдарувала ніч.
Від чого на душі так затишно і тепло,
Що знову кличе летіть навстріч
Одне одному. І то не гріх,
Що станеться між вами,
Що не вдається відтворить словами...
2025.12.30
21:55
Зима притихла, у якійсь мовчанці.
Не хочеться чомусь їй говорити.
Нутро холодне і холодні ритми,
То ж невідомо, що в небесній склянці?
Коктейль ігристий у флюте-фужері?
Нам, мабуть, не дано дізнатись вчасно.
Міркуємо...і каганець не гасне.
Не хочеться чомусь їй говорити.
Нутро холодне і холодні ритми,
То ж невідомо, що в небесній склянці?
Коктейль ігристий у флюте-фужері?
Нам, мабуть, не дано дізнатись вчасно.
Міркуємо...і каганець не гасне.
2025.12.30
21:21
Якби ти був птахом жив у висоті
Тримався за вітер якщо налетить
Вітру казав що відносить ген
”Ось куди я би гайнув у цей день“
Знаю що ти присутній зі мною весь час
Знаю що ти присутній зі мною весь час
О гірська весна кохання
Тримався за вітер якщо налетить
Вітру казав що відносить ген
”Ось куди я би гайнув у цей день“
Знаю що ти присутній зі мною весь час
Знаю що ти присутній зі мною весь час
О гірська весна кохання
2025.12.30
15:56
Безсоння з небом сам на сам
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.
Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля
у серці лють пригріло,
та на поталу не віддам
лихому душу й тіло.
Ти хто такий, і звідкіля —
чорт з табакерки, наче?
Як носить праведна земля
2025.12.30
13:45
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.
2025.12.30
07:48
Антитеза
Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.
А каміння ще доста.
Білий аркуш паперу -
Дивочуд кистеперий,
Поле мінне. Там спалені нерви
В німоті нищать власні гріхи.
А каміння ще доста.
2025.12.29
23:44
Війна – найогидніший засіб розширення територій, але нічого ефективнішого людство ще не вигадало.
Історію України (за Винниченком) не можна читати без брому. Всуціль сфальшовану історію росії краще не читати взагалі.
Путіфренія – тупикове відгалужен
2025.12.29
22:11
Коли світло здолає пітьму
І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.
Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І життя запалає зорею –
Ще когось поцілую, когось обійму,
Але ти вже не станеш моєю.
Коли Місяць на Землю впаде
І до неба злетять океани –
Все на світі тоді стане скрізь і ніде,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.24
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віталій Дудка (1987) /
Вірші
Ночь как колчан…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ночь как колчан…
Ночь как колчан, а сны как стрелы
Что разлетаются по дням,
И если все в колчан поспели
Всю блажь и будущее нам-
Расскажут, где они летали
Что будет каплями вперед
Какие у хозяина печали,
Замок ли сильный у ворот.
Ворота хворь не пропускают
И от проказы берегут
Вот так по дню они летают,
Со дня все новости несут.
На утро стрелы разлетятся
Для них луч солнца будет лук
И будут целый день скитаться
Чтоб на ночь нанести наук.
И скатерть на столе сно-дивном
Расстелют, и начнется пир
И на пиру польются ливнем
Рассказы как устроен мир.
Но пир последний не такой
И не играют, не смеются
Тревожной радости покой
И дрожь с молчаньем не уймутся
И лук ослаблен с тетивой…
И тут на арфе заиграла
Старуха смерть.
И свою сагу про: тебя, тебе сказала
И не крести пустую дверь
И песнь про: жизнь твою закончив
Взяла лишь горсточку земли
Тут зазвенели в колокольчик
Два филина, сидя на статуи в пыли.
Шепнув тебе: Чтоб –„ взор направил
На статую, коль видишь ты,
Он царство мертвых тут возглавил
На статуи твои черты”
„Но я ведь молод, шлюха в черном
Еще не все сны досмотрел”
„Я лишь посредник в царстве морном,
Такой не чистый мой удел”
Рассунулись на небе тучи
И трещина пошла в земли
Тут два великих и могучих
Взяли по горсточке земли.
И между ними спор был ясен,
Хозяин колчана бил чист
И шаг назад тут был напрасен
Тут новый мир, тут чистый лист
„И я отдал колчан со снами,
А с колчаном отдал ей злость
Секунда взгляда между нами-
В моей руке земли лишь горсть”…
© Дудка В.Р.
Что разлетаются по дням,
И если все в колчан поспели
Всю блажь и будущее нам-
Расскажут, где они летали
Что будет каплями вперед
Какие у хозяина печали,
Замок ли сильный у ворот.
Ворота хворь не пропускают
И от проказы берегут
Вот так по дню они летают,
Со дня все новости несут.
На утро стрелы разлетятся
Для них луч солнца будет лук
И будут целый день скитаться
Чтоб на ночь нанести наук.
И скатерть на столе сно-дивном
Расстелют, и начнется пир
И на пиру польются ливнем
Рассказы как устроен мир.
Но пир последний не такой
И не играют, не смеются
Тревожной радости покой
И дрожь с молчаньем не уймутся
И лук ослаблен с тетивой…
И тут на арфе заиграла
Старуха смерть.
И свою сагу про: тебя, тебе сказала
И не крести пустую дверь
И песнь про: жизнь твою закончив
Взяла лишь горсточку земли
Тут зазвенели в колокольчик
Два филина, сидя на статуи в пыли.
Шепнув тебе: Чтоб –„ взор направил
На статую, коль видишь ты,
Он царство мертвых тут возглавил
На статуи твои черты”
„Но я ведь молод, шлюха в черном
Еще не все сны досмотрел”
„Я лишь посредник в царстве морном,
Такой не чистый мой удел”
Рассунулись на небе тучи
И трещина пошла в земли
Тут два великих и могучих
Взяли по горсточке земли.
И между ними спор был ясен,
Хозяин колчана бил чист
И шаг назад тут был напрасен
Тут новый мир, тут чистый лист
„И я отдал колчан со снами,
А с колчаном отдал ей злость
Секунда взгляда между нами-
В моей руке земли лишь горсть”…
© Дудка В.Р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
