Дві хмаринки–любоньки
Плинули у небі,
Та шукали доленьки,
Але не для себе,

Не за себе плакали
Танучи дощами,
Дощами – слізьми рясними,

Сумними очами,

Дивились на землю,
До красної луки,
Де дівчина плаче -
Та серденька муки,

Молитвою ллються
Сягають до неба,
Журливо питають
Невже тобі треба,

Щоб дівчина щира
Душу згубила,
Душу згубила,
Себе знапастила …

Що ж тепер робити -
Доля безталанна,
Як же мені жити,
Де ж моє кохання,

Де ж мій милий–серденько,
Куди ж він подівся,
Куди ж він подівся –
Де, запропастився …


Минають дні та місяці,
А милого немає,
Немає хоча б вістоньки
Чи він пам’ятає

Тії очі чорнії,
Квітки у волоссі
Ті обійми палкії,
Розплетені коси …

Там де луки красні
Де пташки співають,
Де річки прозорі
Погляд відбивають,

Там кохала милого,
Пестила в обіймах,
Цілувала голубочка
Й поглядом ласкавим

Брала душу милого,
В свої щирі очі,
У дівоче серденько,
Що давно тріпоче …

Та немає милого –
Згинув на чужині,
На чужину працювати
Подавсь з батьківщини,

Обіцяв побратися
Як заробить гроші,
Оті людські радощі
Аби життя хороше,

Гроші неабиякі,
Кошти чималенькі,
Такі, що не отримаєш
На батьківщині-неньки …


Плинуть хмари-любоньки
У краї далекі,
Журливо пролітають
Неподалік лелеки,

Поряд пролітають,
Крилами махають,
А на них дівочі
Сльози накрапають…


***


30.07.09