Привіт, Віталію. Непогана ранкова замальовка, але маю кілька порад. "Чай ще у чайнику ...
Чашка ще..." - забагато зібралось шиплячих. Мрії - крадуть, а у тебе "краде", можливо: "Мрія, що знову не збудеться"? І ці дві "Й" на початках рядків, як на мене, зайві, можна без них.

І тобі привіт, Віталію :). Дякую за слушні зауваження. Поспішив публікувати, щойно крапку поставивши. З шиплячими нажаль справді перебір, але і сам вірш не претендує на лаври першості, то просто ранкові роздуми.
А от мрії справді крадуть от тільки не мене і не в цьому творі. Тут самі мрії є об'єктом крадіжки. Їх краде час, справи, думки про буденність. Ось так і виходить, що непоганий приємний ранок перетворюється у покрокове вирішення справ, одна за одною, а мрії не терплять поспіху, тому йдуть, чекатимуть кращих часів.
Дякую за увагу і за авторську оцінку.

Гарно. Нехай завжди у Вас, Віталію, буде час на мрії і нехай вони збуваються!

Дякую, Ірино... Дякую, що забігли подивитися :) Час будемо шукати, хоча, знаєте як воно - кожної секунди здійснюється маленька мрія, просто ми не помічаємо :)

О, чайна кантата... :)

Пощастило тобі з чайником, Віталіку, - збурює чай... А мій чайнИк - тільки окріп готує :)
Проте, колись я була суцільним "чайником" біля компа, та завдяки твоїм порадам, я уже - ас :)

А на плиті бурлить чайник,
Чекати я на нього звик...
Чекаю я і - моя чашка -
Удвох чекати нам не важко :)

:) як же приємно знову побачити тих кілька слів від дорогої людини. Дякую, Оксано, за те що не оминула увагою і за чудо-віршик))))

:) Рада, що сподобалося :)

оцей дуже і дуже, ритм у нього приємнющий