ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.14
12:58
кров застрягає в жилах
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати
у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати
у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами
2025.11.14
12:55
Коли на біле кажуть чорне,
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині кожного підряд
охоплює іспанський сором
за збочений електорат,
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині кожного підряд
охоплює іспанський сором
за збочений електорат,
2025.11.14
12:46
От-от почнеться літо.
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.
2025.11.14
12:19
Мій секс на відстані –
прекрасна річ.
Приходьте подивитися –
це варто,
хоча б тому,
що сперма б’є ключем
і йде «запліднення у ваших душах».
Ви не гидайтеся,
прекрасна річ.
Приходьте подивитися –
це варто,
хоча б тому,
що сперма б’є ключем
і йде «запліднення у ваших душах».
Ви не гидайтеся,
2025.11.14
12:09
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
2025.11.14
10:36
Дорога (цикл сонетів)
І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
ОпЕртя, і нічого більш.
І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
ОпЕртя, і нічого більш.
2025.11.14
08:28
За поповнення, за поновлення
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…
2025.11.13
21:46
Уже не літо, а зима.
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
2025.11.13
19:42
Вже двісті літ минуло з тих часів,
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
2025.11.13
19:19
люди говорять а не зна ніхто
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей
багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей
багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві
2025.11.13
19:13
Вогнем оманливих ідей
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!
«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!
«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно
2025.11.13
18:52
Вирви досаду з того саду,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,
2025.11.13
13:07
Живи Україно
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
2025.11.13
08:59
Якби ж ми стрілися раніше,
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
2025.11.12
21:52
Перший сніг
розділяє життя
на "до" і "після".
Перший сніг бомбрдує
думки і слова.
Перший сніг розтанув,
як невидимий рукопис,
як зникомі письмена.
розділяє життя
на "до" і "після".
Перший сніг бомбрдує
думки і слова.
Перший сніг розтанув,
як невидимий рукопис,
як зникомі письмена.
2025.11.12
20:09
Ти без довгих прощань застрибнула в останній вагон,
Ти вже бачиш себе у світах на дорозі широкій.
А мені зостається хіба що порожній перон,
Де за спокоєм звичним чатує незвичний неспокій.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ти вже бачиш себе у світах на дорозі широкій.
А мені зостається хіба що порожній перон,
Де за спокоєм звичним чатує незвичний неспокій.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Міф Маковійчук (1967) /
Вірші
Небо в журбі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Небо в журбі
Витрусив дощ
останню краплину.
Вітер хмарину
хилить убік.
Над Україною,
за Україну
Небо в журбі...
...Здригнувся камінь
у бетонних мурах.
Смерекою
лунала
надовкіл
Карпат
розорених
екзема.
Нев’язень Черемош
не втримав повінь,
Зализуючи рани
на собі.
Пінилася
туманом
чорна біль.
Над блискавицями
молилася калина –
Подерта вишиванка
на грудях.
Молила мати
мудрості дитини
Немудрої...
...Дах
тріскався
потугами
підвалин.
Навали хвиль
хребтами берегів
Аркан
здичілий
блідо
танцювали,
Перевертали
греблі
і мости,
Сокири, тартаки,
пливла худоба,
Тонула
здобич
ласих
полювань.
Безтямна спроба
хтивості надміру
Приреченою
на очах
згорала.
Хто збитки рахував,
хто гірко плакав,
Хто
в небі споглядав
незнаний знак...
... Вкотре
у світі
розбився літак
Вкотре
штормами
кричить
океан?
Чийсь
наречений,
чи син,
чи коханий
Впав
у,
як завше,
бездумній війні.
Вибух.
Пожежа.
Убивство.
Теракт.
Страйк.
Революція.
Мітинг.
Повстання.
П’яний вулкан
виплюнув лаву
В
уже
і без того
запльований
світ...
... Ніколи.
Інколи
віхола дум
Перетинає
судини
безодні.
Погляд –
Отець,
мати Господня.
Погляд-у-погляд,
і
... погляд убік.
А
крізь
пронизаний
кризами
вік
Згарищ,
руїн,
обездолення,
воєн,
Гідно
здіймається
втомлений
воїн.
Тріскотом
згустку
негоєних
ран
Пошепки
вдумливо
мовить:
„Кохана,
вибач
надуману
хмару
кохання,
Сотні
намарних
примарних
доріг,
Окрім стежини –
із Богом з Тобою.
На попелищі
безтямного бою,
В безладі
стогону,
крові
і зброї
Заструменіла
молитва
любові,
Послана Богу
за мене
від Тебе.
Перешматоване
громами
небо,
Світе
нікчемних жадань
і потреб,
Мамо і тату,
друже і брате,
Вороже,
над небуттям самострати,
Годі…
злодієм бути собі.
Ні не програвши
й не вигравши
бій,
Я полишаю
світ фальші
і прощ…
...Витрусив дощ
останню краплину.
Вітер хмарину
хилить убік.
Над Україною,
за Україну
Небо в журбі...
Кому хліба,
кому видовищ.
Мені,
дай Боже,
осені...
Із величі
чи поруху,
чи слова
Джерельця
не отруєної мови
І
щоб калина
вишиванкою цвіла.
Щоб листя
жовте-жовте
І небо
синє-синє,
У світі –
срібло
Отчого тепла,
А
в ньому –
України
в Україні.
останню краплину.
Вітер хмарину
хилить убік.
Над Україною,
за Україну
Небо в журбі...
...Здригнувся камінь
у бетонних мурах.
Смерекою
лунала
надовкіл
Карпат
розорених
екзема.
Нев’язень Черемош
не втримав повінь,
Зализуючи рани
на собі.
Пінилася
туманом
чорна біль.
Над блискавицями
молилася калина –
Подерта вишиванка
на грудях.
Молила мати
мудрості дитини
Немудрої...
...Дах
тріскався
потугами
підвалин.
Навали хвиль
хребтами берегів
Аркан
здичілий
блідо
танцювали,
Перевертали
греблі
і мости,
Сокири, тартаки,
пливла худоба,
Тонула
здобич
ласих
полювань.
Безтямна спроба
хтивості надміру
Приреченою
на очах
згорала.
Хто збитки рахував,
хто гірко плакав,
Хто
в небі споглядав
незнаний знак...
... Вкотре
у світі
розбився літак
Вкотре
штормами
кричить
океан?
Чийсь
наречений,
чи син,
чи коханий
Впав
у,
як завше,
бездумній війні.
Вибух.
Пожежа.
Убивство.
Теракт.
Страйк.
Революція.
Мітинг.
Повстання.
П’яний вулкан
виплюнув лаву
В
уже
і без того
запльований
світ...
... Ніколи.
Інколи
віхола дум
Перетинає
судини
безодні.
Погляд –
Отець,
мати Господня.
Погляд-у-погляд,
і
... погляд убік.
А
крізь
пронизаний
кризами
вік
Згарищ,
руїн,
обездолення,
воєн,
Гідно
здіймається
втомлений
воїн.
Тріскотом
згустку
негоєних
ран
Пошепки
вдумливо
мовить:
„Кохана,
вибач
надуману
хмару
кохання,
Сотні
намарних
примарних
доріг,
Окрім стежини –
із Богом з Тобою.
На попелищі
безтямного бою,
В безладі
стогону,
крові
і зброї
Заструменіла
молитва
любові,
Послана Богу
за мене
від Тебе.
Перешматоване
громами
небо,
Світе
нікчемних жадань
і потреб,
Мамо і тату,
друже і брате,
Вороже,
над небуттям самострати,
Годі…
злодієм бути собі.
Ні не програвши
й не вигравши
бій,
Я полишаю
світ фальші
і прощ…
...Витрусив дощ
останню краплину.
Вітер хмарину
хилить убік.
Над Україною,
за Україну
Небо в журбі...
Кому хліба,
кому видовищ.
Мені,
дай Боже,
осені...
Із величі
чи поруху,
чи слова
Джерельця
не отруєної мови
І
щоб калина
вишиванкою цвіла.
Щоб листя
жовте-жовте
І небо
синє-синє,
У світі –
срібло
Отчого тепла,
А
в ньому –
України
в Україні.
| Найвища оцінка | Редакція Майстерень | 5.25 | Любитель поезії / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Жорж Дикий | 5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0936 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0936 seconds