
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.30
09:11
Позбивав до крові ноги,
Бо вернув, куди не слід
І приводили дороги
Тільки в гущу різних бід.
Наче маятник, невпинно
Коливався з боку в бік, -
Не дивився на годинник
І рокам утратив лік.
Бо вернув, куди не слід
І приводили дороги
Тільки в гущу різних бід.
Наче маятник, невпинно
Коливався з боку в бік, -
Не дивився на годинник
І рокам утратив лік.
2025.09.30
00:24
На часі характер козачий
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.
та гомін в народі ходячий,
де влучне нагальне слівце
всім правду говорить про це.
Вставай на молитву, народе,
це теж, тільки в Дусі, городи –
проси, сповідаючи гріх,
за рідних і близьких своїх.
2025.09.29
22:17
Телефон, викинутий у плесо озера,
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.
ніби потонула під водою
Атлантида. Скільки болю і відчаю
пішло під воду! Що змушує
різко кинути телефон
невідомо куди, у прірву?
Це невмотивований імпульс,
який пробігає тілом.
2025.09.29
20:23
Скаржились ангели на Господа Бога, що Він потурає Ізраїлю.
«Якже Мені не потурати тому,- одповів Всевишній,- кому Я наказав: «Їж і будеш ситий і наситишся, і поблагословиш Господа, Бога твого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі» («Повторення Закону», 8:1
2025.09.29
16:23
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,
2025.09.29
12:42
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!
2025.09.29
09:32
вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…
Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…
Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.
2025.09.28
23:30
Імперське мислення просто так не вивітрюється – воно вибивається із голови разом із мізками.
У московитів слова «раб», «рабство», «работа» – немовби з одного кореня.
Казки про кощія безсмертного полюбляють пристаркуваті диктатори.
Велич великих
2025.09.28
22:26
Краса, схована в сірий,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,
2025.09.28
19:24
Поцілунок в івриті й зброя
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк
2025.09.28
19:18
Син увечері прийшов та й спитав у тата:
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби
2025.09.28
18:33
Так буває чомусь не раз –
У житті ми то вниз, то вгору.
І важливо завжди якраз,
Щоби був хтось надійний поруч.
---------------
Скільки доля відмірить путь?
Не страшить ні печаль, ні старість.
Коли двоє життям ідуть,
У житті ми то вниз, то вгору.
І важливо завжди якраз,
Щоби був хтось надійний поруч.
---------------
Скільки доля відмірить путь?
Не страшить ні печаль, ні старість.
Коли двоє життям ідуть,
2025.09.28
16:19
чуєш а ну глянь за вікно а що діється
о слухай та дощ
надворі дощить ото маєш
а не морочся тим
все буде собі якось іще
настає щось прекрасне тямиш
кайфуй собі у похмурий день
ей ей я чув тебе друзяко падай кайфуй
о слухай та дощ
надворі дощить ото маєш
а не морочся тим
все буде собі якось іще
настає щось прекрасне тямиш
кайфуй собі у похмурий день
ей ей я чув тебе друзяко падай кайфуй
2025.09.28
14:11
Відірвати планують руку.
Пропонують протез натомість
І щоб – розпачу ані звуку,
Зараз вимкнемо вам свідомість.
“Поступитися”- кажуть, – “треба”!
І зі скальпелем всі у чергу.
“Он ще друга, дивись, у тебе”–
І вже сіли на шию зверху.
Пропонують протез натомість
І щоб – розпачу ані звуку,
Зараз вимкнемо вам свідомість.
“Поступитися”- кажуть, – “треба”!
І зі скальпелем всі у чергу.
“Он ще друга, дивись, у тебе”–
І вже сіли на шию зверху.
2025.09.28
13:41
Осіння тиша барви розливає,
І прохолода обіймає ранки.
А вересень готує склянку чаю,
Міркує, творить з листя витинанки.
Аквамарином ваблять небокраї.
Троянди пишні квітнуть біля ґанку.
Осіння тиша барви розливає,
І прохолода обіймає ранки.
А вересень готує склянку чаю,
Міркує, творить з листя витинанки.
Аквамарином ваблять небокраї.
Троянди пишні квітнуть біля ґанку.
Осіння тиша барви розливає,
2025.09.28
12:23
Цілоденно понад нами,
Всюди сіючи далі, -
Поодинці і клинами
Відлітають журавлі.
Летючи у вічний вирій,
Тужно звуки видають
Про бажання жити в мирі,
Про земну коротку путь...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всюди сіючи далі, -
Поодинці і клинами
Відлітають журавлі.
Летючи у вічний вирій,
Тужно звуки видають
Про бажання жити в мирі,
Про земну коротку путь...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ігор Міф Маковійчук (1967) /
Вірші
Небо в журбі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Небо в журбі
Витрусив дощ
останню краплину.
Вітер хмарину
хилить убік.
Над Україною,
за Україну
Небо в журбі...
...Здригнувся камінь
у бетонних мурах.
Смерекою
лунала
надовкіл
Карпат
розорених
екзема.
Нев’язень Черемош
не втримав повінь,
Зализуючи рани
на собі.
Пінилася
туманом
чорна біль.
Над блискавицями
молилася калина –
Подерта вишиванка
на грудях.
Молила мати
мудрості дитини
Немудрої...
...Дах
тріскався
потугами
підвалин.
Навали хвиль
хребтами берегів
Аркан
здичілий
блідо
танцювали,
Перевертали
греблі
і мости,
Сокири, тартаки,
пливла худоба,
Тонула
здобич
ласих
полювань.
Безтямна спроба
хтивості надміру
Приреченою
на очах
згорала.
Хто збитки рахував,
хто гірко плакав,
Хто
в небі споглядав
незнаний знак...
... Вкотре
у світі
розбився літак
Вкотре
штормами
кричить
океан?
Чийсь
наречений,
чи син,
чи коханий
Впав
у,
як завше,
бездумній війні.
Вибух.
Пожежа.
Убивство.
Теракт.
Страйк.
Революція.
Мітинг.
Повстання.
П’яний вулкан
виплюнув лаву
В
уже
і без того
запльований
світ...
... Ніколи.
Інколи
віхола дум
Перетинає
судини
безодні.
Погляд –
Отець,
мати Господня.
Погляд-у-погляд,
і
... погляд убік.
А
крізь
пронизаний
кризами
вік
Згарищ,
руїн,
обездолення,
воєн,
Гідно
здіймається
втомлений
воїн.
Тріскотом
згустку
негоєних
ран
Пошепки
вдумливо
мовить:
„Кохана,
вибач
надуману
хмару
кохання,
Сотні
намарних
примарних
доріг,
Окрім стежини –
із Богом з Тобою.
На попелищі
безтямного бою,
В безладі
стогону,
крові
і зброї
Заструменіла
молитва
любові,
Послана Богу
за мене
від Тебе.
Перешматоване
громами
небо,
Світе
нікчемних жадань
і потреб,
Мамо і тату,
друже і брате,
Вороже,
над небуттям самострати,
Годі…
злодієм бути собі.
Ні не програвши
й не вигравши
бій,
Я полишаю
світ фальші
і прощ…
...Витрусив дощ
останню краплину.
Вітер хмарину
хилить убік.
Над Україною,
за Україну
Небо в журбі...
Кому хліба,
кому видовищ.
Мені,
дай Боже,
осені...
Із величі
чи поруху,
чи слова
Джерельця
не отруєної мови
І
щоб калина
вишиванкою цвіла.
Щоб листя
жовте-жовте
І небо
синє-синє,
У світі –
срібло
Отчого тепла,
А
в ньому –
України
в Україні.
останню краплину.
Вітер хмарину
хилить убік.
Над Україною,
за Україну
Небо в журбі...
...Здригнувся камінь
у бетонних мурах.
Смерекою
лунала
надовкіл
Карпат
розорених
екзема.
Нев’язень Черемош
не втримав повінь,
Зализуючи рани
на собі.
Пінилася
туманом
чорна біль.
Над блискавицями
молилася калина –
Подерта вишиванка
на грудях.
Молила мати
мудрості дитини
Немудрої...
...Дах
тріскався
потугами
підвалин.
Навали хвиль
хребтами берегів
Аркан
здичілий
блідо
танцювали,
Перевертали
греблі
і мости,
Сокири, тартаки,
пливла худоба,
Тонула
здобич
ласих
полювань.
Безтямна спроба
хтивості надміру
Приреченою
на очах
згорала.
Хто збитки рахував,
хто гірко плакав,
Хто
в небі споглядав
незнаний знак...
... Вкотре
у світі
розбився літак
Вкотре
штормами
кричить
океан?
Чийсь
наречений,
чи син,
чи коханий
Впав
у,
як завше,
бездумній війні.
Вибух.
Пожежа.
Убивство.
Теракт.
Страйк.
Революція.
Мітинг.
Повстання.
П’яний вулкан
виплюнув лаву
В
уже
і без того
запльований
світ...
... Ніколи.
Інколи
віхола дум
Перетинає
судини
безодні.
Погляд –
Отець,
мати Господня.
Погляд-у-погляд,
і
... погляд убік.
А
крізь
пронизаний
кризами
вік
Згарищ,
руїн,
обездолення,
воєн,
Гідно
здіймається
втомлений
воїн.
Тріскотом
згустку
негоєних
ран
Пошепки
вдумливо
мовить:
„Кохана,
вибач
надуману
хмару
кохання,
Сотні
намарних
примарних
доріг,
Окрім стежини –
із Богом з Тобою.
На попелищі
безтямного бою,
В безладі
стогону,
крові
і зброї
Заструменіла
молитва
любові,
Послана Богу
за мене
від Тебе.
Перешматоване
громами
небо,
Світе
нікчемних жадань
і потреб,
Мамо і тату,
друже і брате,
Вороже,
над небуттям самострати,
Годі…
злодієм бути собі.
Ні не програвши
й не вигравши
бій,
Я полишаю
світ фальші
і прощ…
...Витрусив дощ
останню краплину.
Вітер хмарину
хилить убік.
Над Україною,
за Україну
Небо в журбі...
Кому хліба,
кому видовищ.
Мені,
дай Боже,
осені...
Із величі
чи поруху,
чи слова
Джерельця
не отруєної мови
І
щоб калина
вишиванкою цвіла.
Щоб листя
жовте-жовте
І небо
синє-синє,
У світі –
срібло
Отчого тепла,
А
в ньому –
України
в Україні.
Найвища оцінка | Редакція Майстерень | 5.25 | Любитель поезії / Майстер-клас |
Найнижча оцінка | Жорж Дикий | 5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію