ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мирослава Меленчук (1983) / Вірші

 ***
Ти - ранок,
А я - трава.
Світанок -
І знов жива!
Росою
Кохаєш ти.
Косою...
Горять мости.




Найвища оцінка Петро Паливода 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Майстер Рим 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-07-19 09:37:26
Переглядів сторінки твору 3625
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.412 / 5.21  (4.862 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 5.183 / 5  (4.804 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.903
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2024.08.29 15:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Петро Паливода (М.К./М.К.) [ 2006-07-19 09:45:05 ]
Кількома словами створено чудову картину. Крім того, люблю короткі поетичні форми.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-07-19 12:43:29 ]
Він - заблукав і загубився у своїх справах. Вона - живе собі щодня звичайно, чекаючи на нього завжди. Єдина можливість зустрітися - світанок, коли він прокидається біля неї, ніким не сполоханим і ще нічим не заклопотаним. Тільки тепер він її, а вона його. Раптом телефонний дзвінок. Все обірвалося. Хто і чому обірвав - не цікаво їй, його знову забрали. Ніхто не помер, він сам по-собі і вона без нього. Але тепер потрібно знову, щоб "виросла" мить, коли він кохатиме її. "Згоріли мости" - у неї вкрали щастя, не питаючи, "спалили" єднання і хтозна чи сонцем. ЇЇ знання не втішить...
Пане Дикий Джордже, Вам не зовсім до душі моя гра в асоціації? Якщо Петро побачив те, чого не побачили Ви, то його оцінка має прирівнюватись до Вашої, бо Ви геніальніші? Мені важливі обидві думки, але невизнання Вами думки Петра, як такої, що має право на існування мене бентежить. І знаєте, чому, поставивши оцінку "5", Ви коментуєте, що загалом і має бути, і чому раніше, коли я вперше публікувалася тут, то наштовхнулася на неоднозначне ставлення до оцінювання і коментування іншими авторами "Майстерень"? Ставивши "4", вони не вказували на помилки, хоча, схоже, що вірш таки чимось не сподобався, чогось не вистачає... Але от чому і чого? - мовчання. Як тоді щодо пріоритетів цього сайту - рости і вдосконалюватись? Я не звинувачую у цьому Вас особисто, лише хочу знати Вашу позицію, якщо у Вас на мене знайдеться часу і Вашої ласки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2006-07-19 13:12:54 ]
Мирославо, звичайно, оцінювання - процес тонкий, але на ньому побудований цей ресурс. Ми, редактори, даємо коментарі творчості кожного поета, різним своїм оцінкам його віршам. Коли віршів досить багато, то проміжні оцінки "3", "4", "5", а часто і "1" і "2" проходять ніби з тими самими попередніми поясненнями. Це теж колись реалізується на сторінці рецензій до творчості кожного автора. Мені до вподоби, до душі, ваша гра в асоціації, але я відчув деякі моменти, які, як на мене, "випадають" - даремно ви не звернули увагу у своїх роздумах на подвійність асоціацій в кінці, на ідею заграви сонця. Тобто тягнути різноплановість, різне розуміння до самого кінця. Це я би відчув, як "прекрасно".
Я це говорю, Мирославо, тільки від свого імені, інші редактори безумовно мають своє сприйняття. Успіхів вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2006-07-19 13:38:00 ]
Дякую!
Я знову наважуся Вам донести, що немає у вірші СОНЦЯ, якого так Вам хочеться. Не лише сонце "палить мости". Якби сонце висушило росу, то наступного ранку знову був би момент, коли роса мала б з'явитися. Погодьтеся, значно більша ймовірність того, що наступний ранок буде з росою, аніж те, що назавтра трава відросте. "Горять мости" - асоціація з розлукою, не визначеною часом, але, безумовно, можливою, як і побудова нових мостів. Ви мене не відчули, а не багатоплановість. Ви "попливли". Ви не стали ранком, а втілились туманом...
І пробачте мені мою впертість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2006-07-19 14:34:33 ]
Відчув, відчув вас, Мирославо, просто трохи про інше говорив. А впертість повинна бути, інакше як себе знайти.
Успіху у цій нелегкій справі!