ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.05.01 06:29
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.

Артур Курдіновський
2026.04.30 19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!

Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.

хома дідим
2026.04.30 18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно

Євген Федчук
2026.04.30 14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си

Охмуд Песецький
2026.04.30 14:06
Витоки свідомості – це ті джерела,
які не стільки напувають, як живлять
милозвучністю мелодію твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.

Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин

Артур Курдіновський
2026.04.30 11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м

Борис Костиря
2026.04.30 11:15
Нескінченні дощі заливають свідомість.
І ковчег для рятунку уже потонув.
Хто ж допише печальну і змучену повість,
У якій за лаштунками Бог підморгнув?

Хто допише дощі на картині стозвучній
Там, де пензель упав у провалля віків?
Хто допише туман, б

Тетяна Левицька
2026.04.30 09:39
Вітер увірвавсь на ганок,
ходором вся хата.
Не буди мене так рано,
я ще хочу спати.
Додивитись сни рожеві,
дочекатись зливи
і плекати світ у мреві
срібної оливи.

Віктор Кучерук
2026.04.30 05:47
Зоряниці марніють тоді,
Коли жаром займається обрій,
А розбуджений звуками дім
Переповнюють світло і добрість.
Погасають, як іскри, рої
Зоряниць на блідім небосхилі,
Коли родяться вірші мої
І показують крила та силу.

Вікторія Лимар
2026.04.29 23:51
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,

хома дідим
2026.04.29 22:02
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб

С М
2026.04.29 21:39
О, шматяр колує справно
По вулиці вниз і вгору
Я спитав би, у чому справа
Але знаю, він не говорить
І пані до мене лагідні
І пов’яжуть бантики
Але глибоко у серці
Я знаю, не втекти

Володимир Невесенко
2026.04.29 20:34
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.

За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку

Іван Потьомкін
2026.04.29 20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Артур Курдіновський
2026.04.29 19:31
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник

***

Дивлюсь у вибране, зітхаю...

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олеся Овчар (1977) / Вірші

 Наївна жіноча порада
Кожнісінькій жінці, повірте,
Свідомо, а може, і ні,
Щоб серце її обігріти,
Потрібні любові вогні.
У силі своїй безборонна –
Колега, знайома, жона,
Ще досі така невідома –
Живе у чеканні вона.
В чеканні півпогляду, слова,
Ледьдотику серця чи вуст.
Весь світ обійняти готова,
Як тільки повірить комусь.
Як тільки повірить, що Жінка
З великої букви вона –
Займається в ній та іскринка,
Яка спопеляє дотла –
Дотла у бажанні любити
Й відчути в собі цілий світ.

Тож жінці давайте Жінкою жити,
Усі, хто спроможний її зрозуміть!
21.09.09




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-09-21 10:14:04
Переглядів сторінки твору 3273
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.665 / 5  (4.940 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.871 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2016.01.07 22:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Сливчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-21 12:07:47 ]
Моє шанування, п.Олесю!
Хіба вас ЖІНОК легко зрозуміти?
Намагаюсь , якщо не зрозуміти, то просто признатися... і в любові признатися:
В твоїх очах - весь світ,
В твоїх очах, кохана.
Уста - медовий цвіт,
що квітне і не в'яне...
Колись народилися такі рядочки.А ваш вірш - хороший, заслуговує на увагу.Успіхів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-21 14:42:07 ]
Дякую за теплий відгук, пане Богдане. А Ваші рядочки власне і народжені від розуміння Жінки. А якщо таке розуміння взаємне, то це вже Кохання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Сливчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-21 12:28:16 ]
Дорога колего. Вдячний за те , що наші стежини переплітаються на ПМ.
Іду ними , щоб щось взяти для свої душі , в першу чергу. Але повернімось до болючої теми, будь ласка, всього на дві хвилинки.
Володимир Івасюк, - це не просто поет, композитор , художник. То – космос, а космос ще до кінця не вивчений.
1991р. у видавництві «Карпати» вийшла книга Михайла Івасюка «Елегії для сина».Можливо Ви знаєте. Там є вірш «ВЕСНА» . Ось одна строфа:
…ДИВЛЮСЬ В БЛАКИТНЕ НЕБО,
В ТАКЕ, ЯК ТВОЇ ОЧІ,
ТА СОНЦЯ НЕ ВПІЗНАЮ –
ЛИЦЕ ЙОГО В СЛЬОЗАХ…

Вони живі обоє – такі твори не горять, такі МИТЦІ не згасають.
Дякую . Шануймося.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ккк ох (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-21 13:20:19 ]
Весь світ обійняти готова,
Як тільки повірить комусь.--- це точно,
як тільки повіть, закохається, то весь світ їй такий милий!
Жаль що, цього часто не помічають чоловіки.
А зрозуміти нас ви не намагайтесь, це не по силам вам, чоловіки. Ви, краще, просто нас кохайте!
Кохайте! от і все.

п.с. Вас , чоловіки, тех зрозуміти не просто, хоч і керує вами часто інстинкт, чому дивитесь і захоплюєтесь одними, а заміж берете других!!!????



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-21 14:48:25 ]
Дякую, Палагеє, за такий палкий відгук. Це вічна тема, тому можна дискутувати без кінця:))