ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.03.22 01:23
Йшов Час – невблаганний як сама Галактика (а може ще більш невблаганніший). Асистент Морока Анатолій продовжував працювати на кафедрі фітопатології – у його свідомості ця кафедра була єдиним можливим світом буття. Думки в нього роїлися навколо жуків-скрип

Ігор Терен
2026.03.21 22:05
                  І
Вертаюся в часи нічні
у нереальні сни,
коли були щасливі дні
і не було війни,
аби забутися на час
або відволіктись
від потойбічного колись

Юхим Семеняко
2026.03.21 16:58
Підтримуючи аналітичну практику "пиріжкарень", напишу про "сирітський" вірш на своїй сторінці. На ній і забезпечу свій допис відповідними гіперпосиланнями, технологія створення яких відома нашим штатним співробітникам. Природно, що видалити її зможу

Борис Костиря
2026.03.21 13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.

Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами

Охмуд Песецький
2026.03.21 09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.

Панує пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,

Тетяна Левицька
2026.03.21 08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?

Віктор Кучерук
2026.03.21 07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело

Ольга Олеандра
2026.03.20 21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.

Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос

Олена Побийголод
2026.03.20 19:41
Михайло Голодний (1903-1949)

В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.

Іван Потьомкін
2026.03.20 18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Юрко Бужанин
2026.03.20 16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?

Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг

Сергій Губерначук
2026.03.20 15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.

Борис Костиря
2026.03.20 11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.

Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись

Юхим Семеняко
2026.03.20 10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом

Охмуд Песецький
2026.03.20 08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.

Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,

Віктор Кучерук
2026.03.20 07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Богдан Сливчук (1966) / Вірші

 * * *
(найперший вірш)

СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА

На Личакові стояла стара мати,
Батько похилився у журбі.
Скільки міг би ти ще написати,
Та лежиш давно в сирій землі.

На Личакові стояла стара мати,
Батько задивився вдалину.
Мав ти, СИНУ з нами зустрічати
Тридцять першу сонячну весну...

І не раз підпалено могилу.
А навколо – квіти і весна.
Не помер. Кати тебе убили!
Бо любов – провина і вина...

...Із тих пір пройшло часу немало,
Знов шумить рікою «Водограй».
Знов „Червона рута” зазвучала
І пісні лунають на весь край.












© Богдан Сливчук, 1989 р. м. Івано-Франківськ (Станіслав)





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-10-26 22:10:53
Переглядів сторінки твору 2619
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.826 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.677 / 5.37)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.741
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2016.03.20 16:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Сливчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-26 22:30:27 ]
Шановні шанувальники творчості В. Івасюка!

У вівторок 27 жовтня , о 23 год. 40 хв. на "ІНТЕРІ" фільм про ІВАСЮКА - "ІДЕАЛЬНЕ ВБИВСТВО," , фільм вже показували...
але,

можливо когось це зацікавить ? ДЯКУЮ.
З поваго Б.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-27 08:47:36 ]
Недарма ж говорять - кращі ідуть першими... Вічна та світла йому пам'ять. Проба пера вдала, пане Богдане.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Сливчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-27 13:25:43 ]
Дякую , Патарочко!
Йдуть і такі молоді , а то й зовсім ЮНІ. Івасюк... Симоненко...Антонич...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Міф Маковійчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-27 13:52:48 ]
Дякую, Богдане. Знав і батька Володимира, дуже поважаю його сестру Оксану. З гуртом "Смерічка" у нас взагалі чудові творчі стосунки (пісні "Жовті квіти" та "Казка весна"). От жили б зараз Володимир Івасюк, Назарій Яремчук... Не було б тієї безхребетної безідейної хохлівської попси. Добра, Миру, Світла і Віри!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Сливчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-27 22:41:24 ]
ІГОРЕ, дякую щиро!
Саме у Івано-Франківську, бачив світлої пам’яті Михайла Івасюка. Прослухав його спогади про СИНА, на вечорі пам’яті Володі, побачив , як плакали люди, слухаючи Михайла Григоровича… Десь через три – чотири години написав і цього вірша. З того часу пишу , пишу коли пишеться…
Зо два роки вже минуло, як був на похороні досить молодої людини. Священик (греко-католик) сказав, приблизно, такі слова: ГОСПОДЬ ЗАБИРАЄ ВПЕРШУ ЧЕРГУ ЦВІТ, НАМОЛОДШИХ, НАЖАЛЬ. ЗАБИРАЄ ТИХ – ЩО СВІТЯТЬ, ЦЕ НАПЕВНО, ТОМУ ЩОБ ТИМ КОТРІ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ВИДНІШЕ БУЛО ЖИТИ І ЙТИ ДО ЯКОЇСЬ МЕТИ, ЗАБИРАЄ , ЯКБИ ТО НЕ БУЛО БОЛЯЧЕ РІДНИМ І ВСІМ НАМ…
А МИХАЙЛО ІВАСЮК НАПИСАВ НПИСАВ:
У мене вже немає болю,
У мене вже немає слів.
Я вже не той , що був раніше,
Я вже повік закам’янів…
Нехай земля їм буде пухом…