Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.27
23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей
2026.10.27
21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св
2026.10.27
17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.
Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,
2026.10.27
15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
2026.10.27
13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.
Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни
2026.10.27
06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.27
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
2026.09.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Фінника Дойчева (1986) /
Вірші
Мне так надо
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мне так надо
а ты вся такая неправильная. смешная.
с копотью.
негармоничная. передернута. откровенно местами скованна.
а ты вся такая цветно_черно-белая.
неумытая.
монолитно-эфемерная. Lavazzой-пропитая.
а ты вся такая с глазами_болью.
с губами нежными. немного хриплая. угольно-снежная.
а ты вся такая не_моя, блять.
не его. не наша.
таких, как ты можно только чувствовать.
залпом пить, и после каждого - надрывно кашлять.
а ты вся такая кусками. обрывами.
обертками шоколадными. табачными срывами.
смешными T-shirts и волосами_по_ветру_разливами.
а ты вся такая "пользователь ограничил доступ к профилю".
мятная на вкус. на слух стерва ты.
а ты вся такая Она.
знаешь, как это?
взять вас за руки, обоих, подтолкнуть к алтарю.
сидеть в первом ряду, улыбаться губами. глазами шептать "не люблю, не люблю, не люблю"
до этого еще пару дней в туалете блевать, мол, "сама себе докажу".
после речь толкать про взаимность и счастье, и на удачу, и за мир, и прочую лабуду.
а ты вся такая немного с дрожью. в светлом платье.
как идет оно тебе, знаешь? вряд ли.
сама себя считаешь не такой и умной, не красивой ни_разу (а сам - не урод ли?)
не желанной, ни теплой, ни той, которой бы дорожил.
а ты не такая, нет. просто он многое пережил.
многое переболел. перенюхал. перетошнил. перетрахал (хоть говорил, что любил,
врет, сука, ведь любил и меня, говорил "ты у меня последняя", оказалось не навсегда)
просто он пресыщен немного. и слишком он.
я его сторонилась долго. вот он все чувства и шашкой наголо.
а ты...ты вся такая. не такая, как я.
хоть тебе смешно это слушать, но эмоционально родная.
да.
ты сидишь где-то там. по другую сторону монитора
протяжничаешь "Мэдре". а может и вовсе на украинском меня к черту шлешь,
отправляя и-мэйл.
просто ты извини меня.
я буду писать.
я буду придумывать. тебя сочинять.
я буду выковыривать из себя рифмы. из тебя ответ.
я буду болеть нами тремя.
нервно каждой веной "бум-бум" от твоего_его "привет".
просто мне сейчас уже давно пора.
а тебя здесь, может, и нет.
а он молчит, хоть и горит в скайпе зеленый свет.
просто я снова сегодня буду ставить пивной рекорд.
а ты, знаешь...не хочешь, не знай меня.
хочешь, продолжай любить его.
только оставайся всегда такой.
с копотью.
негармоничная. передернута. откровенно местами скованна.
а ты вся такая цветно_черно-белая.
неумытая.
монолитно-эфемерная. Lavazzой-пропитая.
а ты вся такая с глазами_болью.
с губами нежными. немного хриплая. угольно-снежная.
а ты вся такая не_моя, блять.
не его. не наша.
таких, как ты можно только чувствовать.
залпом пить, и после каждого - надрывно кашлять.
а ты вся такая кусками. обрывами.
обертками шоколадными. табачными срывами.
смешными T-shirts и волосами_по_ветру_разливами.
а ты вся такая "пользователь ограничил доступ к профилю".
мятная на вкус. на слух стерва ты.
а ты вся такая Она.
знаешь, как это?
взять вас за руки, обоих, подтолкнуть к алтарю.
сидеть в первом ряду, улыбаться губами. глазами шептать "не люблю, не люблю, не люблю"
до этого еще пару дней в туалете блевать, мол, "сама себе докажу".
после речь толкать про взаимность и счастье, и на удачу, и за мир, и прочую лабуду.
а ты вся такая немного с дрожью. в светлом платье.
как идет оно тебе, знаешь? вряд ли.
сама себя считаешь не такой и умной, не красивой ни_разу (а сам - не урод ли?)
не желанной, ни теплой, ни той, которой бы дорожил.
а ты не такая, нет. просто он многое пережил.
многое переболел. перенюхал. перетошнил. перетрахал (хоть говорил, что любил,
врет, сука, ведь любил и меня, говорил "ты у меня последняя", оказалось не навсегда)
просто он пресыщен немного. и слишком он.
я его сторонилась долго. вот он все чувства и шашкой наголо.
а ты...ты вся такая. не такая, как я.
хоть тебе смешно это слушать, но эмоционально родная.
да.
ты сидишь где-то там. по другую сторону монитора
протяжничаешь "Мэдре". а может и вовсе на украинском меня к черту шлешь,
отправляя и-мэйл.
просто ты извини меня.
я буду писать.
я буду придумывать. тебя сочинять.
я буду выковыривать из себя рифмы. из тебя ответ.
я буду болеть нами тремя.
нервно каждой веной "бум-бум" от твоего_его "привет".
просто мне сейчас уже давно пора.
а тебя здесь, может, и нет.
а он молчит, хоть и горит в скайпе зеленый свет.
просто я снова сегодня буду ставить пивной рекорд.
а ты, знаешь...не хочешь, не знай меня.
хочешь, продолжай любить его.
только оставайся всегда такой.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Минералы – это окаменевшие сердца."
• Перейти на сторінку •
"Коли у мене не залишиться твоїх фотографій, я спалю Лувр"
• Перейти на сторінку •
"Коли у мене не залишиться твоїх фотографій, я спалю Лувр"
Про публікацію
