ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2025.10.22 13:09
Голова…
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було

Іван Потьомкін
2025.10.22 12:10
орфей
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам”ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні,
Де слово – подув, а не смисл,-
Теж тільки пам”ять.

Віктор Кучерук
2025.10.22 09:35
* * *
Замовкло все поволі і повсюди, -
І згусла темінь оповила двір,
Немов сорочка незасмаглі груди,
Або туман глибокий шумний бір.
Посохлим листям протяги пропахлі
Тягнулися від вікон до дверей,
І десь у сінях тихнули та чахли,
Лиш прілості лишався дов

Борис Костиря
2025.10.21 22:02
Вигнанець
Наш вигнанець поїхав в далеку дорогу,
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.

У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал

Леся Горова
2025.10.21 21:58
Імаго
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?

Сергій СергійКо
2025.10.21 21:37
Страждає небо
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.

Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –

Олена Побийголод
2025.10.21 21:01
Пустомедія
Сценка із життя

(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх

Тетяна Левицька
2025.10.21 19:36
Він любить
Не знаю чому? —
Здогадуюсь,
що любить пітьму
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.

Іван Потьомкін
2025.10.21 11:40
***
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,

Віктор Кучерук
2025.10.21 06:46
* * *
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25

Микола Дудар
2025.10.21 00:08
Він - вона - вони - воно...
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!

Борис Костиря
2025.10.20 22:13
Іржаве листя
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.

Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь (рондо)
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
Фонтан сміявся
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво

Сергій СергійКо
2025.10.20 11:20
Чекаю зустрічі
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр

С М
2025.10.20 09:31
Хто ізлякав тебе? (The Doors)
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі

Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Луцкова (1971) / Вірші

 Писанки
Зариштовано простір м'якими штрихами дерев.
Облітають укотре мої чорнобривці та айстри.
Непомітно, безгрішно, прозоро ця осінь бере
В кольоровий полон, де розписують гори чугайстри.

Мерехтять їхні пензлі. Від барви жовтіють річки,
І відносить вода позолочене пір'я качине.
Я не вірю у жовтень. Уперті мої писачки
На осінньому тлі розсівають веснянки вощини.

Верховіття гудуть. І гуде веретено думок.
Довга нитка дороги прядеться, як завше, - зелена.
Тільки сум опівнічний рясний, мов покоси зірок.
І сестра його туга - занадто густа і черлена.

Несмілива плеяда - сльоза у сузір'ї Хреста -
Зимний гасить вогонь. То згорають птахи перелітні.
Лиш зумій прочитати у писанках-віршах листа:
" Я безмежно люблю тебе. Так, як любила у квітні".

2009

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-11-17 18:31:11
Переглядів сторінки твору 15434
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.09.04 16:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-24 22:54:38 ]
сторінки летять літаки
то стисло то пусто
гудіння джмелів полів
осінніх останніх див..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-18 10:05:34 ]
І гулом бджолиним здаються усі слова,
Як ти розгортаєш барвисте своє веретено...

(за самовільний перехід на "ти" скузі)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-18 22:39:15 ]
:)Давно пора! Mi fa molto piacere :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-18 11:59:06 ]
Ностальгія? Писанки для його чи її?
Світлано а де? Поема де? Про Гальшку поема чи про вас двох, казала викладеш.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-18 23:21:06 ]
Писанки - для неї, що має у собі Вас, його, їх - усіх, кого люблю :)
Саню, хочу погомоніти з Вами (присуває ослінчика ближче до вогню). Про поему. Дивилася на неї. Як на стару свою світлину: там я така із кісками, із розбитими колінцями, у закороткому платтячку...Бачу усі недоліки: колінця можна було б прикрити, м-да, посміхатися не так натягнуто, причесатися, нарешті, по-людськи. Але тоді я була саме такою. І пригадалися слова Майстерень Редакції на мою адресу (що в душу запали раніше, але значення їх розумію тільки тепер): "Є певні відстані-дистанції, які не варто повторно проходити...Якщо є змога на мить перевтілитися в ту, колишню героїню, то це одне, але здебільшого спрацьовує інше..." Саню, спрацьовує інше. (Підводиться із ослінчика, розливає у горнятка гаряче червоне вино із медом і дрібкою кориці, - від грипу, Саню :)Ну от. Вагаюся тепер: то що? Що з поемою робити? Га? Василинка казала, що Ви і стріляти вмієте. Поцілите мою птаху, а я ж пишалася нею колись: ич, поему утяла у першій збірці. Це, Саню, Вам не цаци-пєци...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-11-19 03:14:58 ]
(голосно шепоче збоку:) діло автора, але я б може і не боялася... То - етапи большого путі... Але хто його зна, - закушує з губкою разом і пальчика .... Наперед певна, що там розсипи чарівних знахідок. А як навіть ПМ надихне на 2-гу редакцію, то й що? - мо, коли зберешся (чи ми даром по чужинах...)
Хоча, як трохи страшно, то мона ще і подождать, - у тебе й нового добра - йоййййй... - до сили!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-19 02:50:41 ]
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2009-11-19 14:36:41 ]
Перечитував, кожного разу намагаючись фіксувати сполучник "в" у тому рядку, де його розташовано, але це не вдавалось. Він переходив до наступного, а попередній в цей час поетично нічого не втрачав.
Дякую за вірш. Дуже гарний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-19 23:33:37 ]
О, йессс, Гаррі!.. І також фіксую "в" :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-20 12:48:59 ]
Бог ти мій, Світлано!
Люди в ясному розумі в одну воду входять не по разу і без тіні вагання. Потім караються і не каються. А тут стільки делікатності. А тобі не хочеться минуле повернути хоч на мить? Чи те минуле нинішнє таким прекрасним робить, що згадувать його не хочеться? Почитати дай, по птахах не стріляю. І без Ви. Це не прохання, вимога. Жду.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-22 00:50:07 ]
Вимагаєш!.. І одразу - дві речі :)) По-чоловічому, справді :)) Ок, ОК! Заплющуємо очі і повертаємо минуле :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-22 00:59:35 ]
Писанки - це мистецтво. І Вам на добро)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-22 12:23:34 ]
Всі Вам, Вітре, віддам, тільки не летіть світ-за очі!.. До'?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-26 10:45:38 ]
дуже хороший.
кольоровий і літній.
і сум світлий.
картина така, знаєте... ніби у "Пробудженні життя" - все рухається, міниться, виходить із своїх власних рамок, проте образ лишається чітким і читається рівно. хоча... "Пробудженням..." це буде лише у моїй свідомості. заштрихована картина лісу, писанка обличчя...

дякую за враження.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-26 14:23:51 ]
Нікусю, Ти?!.... Ти.... :))


1   2   3   Переглянути все