ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.09.08 08:04
Щира дяка
Свого домігся чоловік
Від любої дружини, -
Тепер йому та гладить бік
І масажує спину.
Не покладає жінка рук
По вечорах не всує,
Раз щодоби хропіння звук,
Як щиру дяку, чує...

Борис Костиря
2025.09.07 21:52
Замети снігу
Я вкриюсь теплою ковдрою снігу
від усіх нещасть, від усіх гризот.
Я перестав існувати для цього світу,
бо я під заметами снігу.
Замети снігу обігріють узимку,
вони занурять у зимовий сон.
Казка снігу повинна бути доброю.
Від усіх катаклізмів

Євген Федчук
2025.09.07 19:06
Маршал перемоги чи кривава бездарність?
Ще один монстр кривавий між «героїв»,
Що носяться із ними москалі.
Ще пошукати треба на Землі,
Хто поливав би отак щедро кров’ю
Своїх солдат поля кривавих битв.
Солдатським трупом він встеляв дорогу,
Хоча не завжди і до перемоги.
Скоріше катом був

Юрій Гундарєв
2025.09.07 14:19
Ракетний удар по Кабміну
Росіяни традиційно заявляють, що б‘ють лише по військових об‘єктах…
Під час нічної масованої атаки на столицю пошкоджено будівлю Кабінету Міністрів України.
Ворожий удар спричинив руйнування даху та верхніх поверхів будівлі, на місці влучання виникла п

Іван Потьомкін
2025.09.07 12:38
***
Уже прощаються із листям дерева,
Стоять оголені, задумані, врочисті.
І раптом всупереч прогнозам падолисту
На дереві однім з’явилися... рожево-білі квіти.
Милуюсь і не відаю, радіть чи сумувать?
Невдовзі вітер і дощі понищать їх несамовито...
Д

Олександр Сушко
2025.09.07 07:01
Чорна стрічка, біла стрічка...
https://www.facebook.com/share/p/1G79yWG3eF/

Віктор Кучерук
2025.09.07 05:44
* * *
Жінки красиві втомлюють мій зір
І білий світ затьмарюють собою, –
Коли зближався з гарною на спір,
То розчинявся в ній перед юрбою.
Мов безвісті, відразу пропадав
Не лиш для інших, а також для себе, –
Отак, буває, покидає, став
У пошуках річок б

Юрій Лазірко
2025.09.06 22:40
Амінна --- український блюз
Чи не тому вуста німі,
що душу відвели зимі
в солодких перегрівах тіла?
Бо брали - що душа хотіла,
а віддавали дні одні
та берегли на старість сили.
Та лічить Бог
на часу вервиці за двох

Борис Костиря
2025.09.06 21:50
* * *
Я в'язну в снігах, ніби в пісках часу.
Я в'язну в часі, наче в снігах.
Погана видимість через снігопад
створює плівку, через яку
можна побачити драму століть.
Сніги засмоктують мене,
як трясовина. У снігах
я потрапляю в пастку,

С М
2025.09.06 13:49
Мейбел (Procol Harum)
Синій хліб не їж, матимеш недуг
Що вбили брата, убили сестру
А курчачий гриль на скошених пісках
Не зрівняю із бобами що у твоїх руках

О, Мейбел, Мейбел
Люблю тебе, дівча
Та я не певний

Віктор Насипаний
2025.09.06 12:39
* * *
Ще день висить на сонця цвяшку.
Давно печуться хмари-калачі.
І небо крадне пізню пташку,
Сплітають синь шипшин кущі.

Прив’яже ніч на нитку тиші
Старий горіх- тепла віщун.
І трави стануть неба вищі.

М Менянин
2025.09.06 11:59
Доріс
Каже батько: годі, сину!
Досить статку!! Рівно спину!!!
Ростив змалку – відпочину,
Боже ж зранку, всім по чину!

06.09.2025р. UA

Віктор Кучерук
2025.09.06 07:19
Доля
І уявити не можу
В снах, або в мріях своїх,
Щоб я на тебе схожу
Стріти колись десь зміг.
Тож не покину ніколи
І не ображу ніяк, –
В мене залюблену долю
Більше не стріну – це факт.

Володимир Бойко
2025.09.06 02:51
Невибагливі думки
Повзучі гади теж літають, якщо їх добряче копнути. Тим, що живуть у вигаданому світі, краще там і помирати. Хочеш проблем собі – створи проблеми іншим. Не дикун боїться цивілізації, а цивілізація дикуна. Люди якщо і змінюються, то не в кращий

Борис Костиря
2025.09.05 21:30
Сніг
Мене жене гостроконечний сніг,
Мов кара неба чи лиха примара.
Як Жан Жене, наздоганяє сміх.
Примарою стає гірка омана.

Мене жене непереможний сніг.
Він вічний, він біблійний і арктичний.
Сніг падає, немовби пес, до ніг

Ярослав Чорногуз
2025.09.05 16:40
Найбільше диво
Зелен-листя поволеньки в'яне,
Опадає додолу, сумне.
Затужу за тобою, кохана,
Щем осінній огорне мене.

Наших зустрічей, Боже, як мало --
Світлих днів у моєму житті.
Наче кинутий я на поталу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Віталій Білець (1975) / Вірші

 За Україну
Мої брати ! Нам так судилось
Іти за рідну землю в бій,
Щоб не топталася по ній
Поган запеклих зграя дика…
Брати мої ! То честь велика
Служити їй !

Вітчизни нам не обирати,
А зрадити – не дай Господь !
Вкраїна в нас одна, як мати,
Їй не вагаймося віддати
І кров, і плоть !

Наш славний Дніпр тече у море,
І сонце ясне сяє нам.
Чому ж тоді те древнє горе
На ймення «розбрат» серця оре
Плугом одвічних драм ?

Брати мої ! Нам всім судилось
За землю рідну йти у бій,
Аби не вешталась по ній
Зухвалих зайд ватага дика…
Мої брати ! То честь велика
Служити їй !




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2009-11-19 19:55:06
Переглядів сторінки твору 2547
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.759 / 5.5  (4.715 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 4.644 / 5.5  (4.621 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.731
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2023.01.11 21:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2009-11-20 01:14:31 ]
Дніпро святий тече у море,
І сонце ясне сяє нам.
Чому ж тоді те древнє горе
На ймення «розбрат» серце оре
Плугом одвічних драм ?

Серця у множині має наголос на другому складі і тоді збивається ритм. А старезна назва Дніпра - Данапр :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Білець (Л.П./М.К.) [ 2009-11-20 17:41:36 ]
Здраствуйте Оксано ! Дякую Вам за Ваш відгук. Я поважаю Вашу думку, але хочу запитати, чи не помічали ви подібного (із наголосами у словах) у класиків ? Думаю, що обов’язково помічали. А у кого нам вчитися, як не у них ?
Бажаю успіхів…

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2009-11-20 23:08:20 ]
Я думаю, що нам треба вчитися сучасної граматики у сучасних школах


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
ккк ох (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-20 09:45:32 ]
(І ще так руки на серці зхрестить)

БРАТИ МОЇ НАМ СУДИЛОСЬ ЙТИ У БІЙ ЗА БАТЬКІВЩИНУ!!
Да тільки ми боягузи такі, що нізащо не покинем рідну оселю..квартиру..щоб шось іти доводити....я вже не кажу у бій.

Який бій, шановний!!!??
Коли в нас армії нема...молодики НЕ хочуть йди служити...

Дожилися, позоріще!!!
Бачив би нас Хмельницький чи Скоропадстький то самі б тоді ворогам все віддали!!!

Голодранці ми і обірванці...а при владі такіж самі тільки хитрі і наглі...скупі і жадібні.
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Білець (Л.П./М.К.) [ 2009-11-20 17:22:02 ]
Вітаю Вас Палагеє ! Ваш розпач мені цілком зрозумілий. Говорити, що Ви неправі не маю жодних підстав. Доказом описаного Вами у відгуку на мій вірш є наша українська дійсність. Однак, чи одужає хворий, якщо у нього немає віри, на одужання ? Звідки візьмуться сили для подолання недуги ? Тому думаю, що писати на зразок:
«Нема кінця твоїй зневірі,
Тут єресь Правду розтина.
І звірі – люди, люди – звірі,
Хоч мати в них усіх одна,
Ота знедолена Вкраїна.
Та що ж зробили з неї ми ?
І ти, і я. Лиха година
Братерство зжерла між людьми…»
не завжди доречно. Вірю, що серед українців є справжні патріоти. Нехай їх мало, але мала розчина заквашує усе тісто (так записано у Книзі книг). Тож не втрачаймо надії, борімося, в тому числі словом… З повагою.