ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2026.07.09 19:13
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.

Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,

Євген Федчук
2026.07.09 17:52
Старий Овсій вмовив сина у Базар відвезти.
- Помирати, - сказав, - скоро. У останнє хочу
Своїм славним побратимам «подивитись в очі»,
Бо такий тягар нелегко усе життя нести.
Приїхали. Овсій чомусь пам’ятник минає,
Що поставлений котовцям, полеглим у

Тетяна Левицька
2026.07.09 14:08
Мобільний знову на ходу,
Голівоньку морочить.
Не клич мене, я не прийду
До тебе серед ночі.

Тепер мені по бузині,
Кого ти там щасливиш —
Готую джем у вихідні —

Борис Костиря
2026.07.09 13:53
Ці вибухи потужно пролунали
У чорній нерозгаданій пітьмі
Від пекла невимовного сигналом
В холодній і розпачливій зимі.
У вибухах приречено сконали
Надії у примарній далині.

Ці вершники на трьох шалених конях

Володимир Бойко
2026.07.09 12:00
Розшарпана, розхристана, розколота,
Кривавляться рубці серпа і молота.
Чужі й свої у ордах поєдналися,
Шматують хижо те, що позасталося.

Ненавидять чи люблять - то однаково
І кожен постріл в груди й спину - знаковий.
Смакують кров і нею упиваються

хома дідим
2026.07.09 11:42
може праведним було
може і ніяким
те дитинство та село
і коти й собаки
при колодязі цебро
грядка з огірками
бур’яни уздовж і проз
силосної ями

С М
2026.07.09 09:15
Колись у шахтарських пагорбах, що у Дакоті
Жив був юнак на ім’я Рокі Ракун
Раз його подруга втікла із якимось зухвальцем
І, звісно, Рокі страждав
Мовби заціпило геть
Казав ”Найду, хай там як“
Оце, прибувши до міста, він
Зняв собі кут у місцевім сал

Віктор Кучерук
2026.07.09 07:18
Під кручею, улігшись горілиць,
Я бачу, що, як кубками на таці, -
Гранчасті бані храмів і дзвіниць
В проміннях сонця пишно золотяться.
А вище них - незміряна блакить,
Жива і чиста, ніби милість Божа, -
Красою заохочує так жить,
Що просьбі я відмовит

Роксолана Вірлан
2026.07.09 03:55
Летовиська душа - наскрізний протяг,
твій запізнілий - з-поміж хмар - літак.
- Привіт. Це ж ти!
- Ну, звісно, ж я - та годі
стояти тут - ходім усім увспак.

А потім ще було: і раллі й кросинг,
і казино, і казинаки, і..

Борис Костиря
2026.07.08 13:50
Пробіжка на морозі - це подорож неждана,
Стрибок у невідоме, оновлення душі.
Вона тебе підносить у простір первозданний,
А збоку вболівають замерзлі спориші.

Ти не втечеш, напевно, від лютої юдолі,
Від фатуму, що висне, немов небесний карб,
Від то

Тетяна Левицька
2026.07.08 13:08
Не ловіть мене, як рибку срібну —
Вислизну на глибину із рук.
На шалені витівки ще здібна
Лиш, коли почую серця стук.
Есемески сиплються горохом,
Синь у бороду, а біс в ребро.
Аватарку виклали нівроку,
Та з перини сиплеться перо.

хома дідим
2026.07.08 10:43
на третій день ізранку лишившись врешті-решт на самоті відчиняє вікна знімає покривала із дзеркал запалює ароматичні палички · ставить чайник на газ відкриває закриває холодильник їсти не хочеться · хочеться якомога ретельніше вимити холодильник · після ч

Віктор Кучерук
2026.07.08 06:57
Проганяю ілюзії,
Позбуваюсь надій,
Бо з невірною музою
Я уже сам не свій.
Більш її не затримую,
Не продовжую гру, -
Сам справляюся з римами
І помалу творю.

Катерина Савельєва
2026.07.08 00:50
Серед гiр заховавшись вiд свiту,
Зупинився збентежений час.
Вiн собi не дозволив любити,
Аби вогник в душi не погас.

Сонце й мiсяць за руки взялися,
Танцувавши на небi щодня.
"На шляху, тiльки не помилися", -

Іван Потьомкін
2026.07.07 21:15
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнув би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй сьогодні: "Дзуськи!"

Вячеслав Руденко
2026.07.07 19:47
Так сяйво пам’яті про видихи і вдихи
Є перевтіленням бар’єру срібних сфер,
Бомонд малих отих у спогляданні грифів
Є узбережжям всесвіту вогню без барвників,
Та те що бачить він – не бачимо допіру -
Так мабуть треба, в тому радості нема,
Тікай до ске
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
із циклу "У всесвіті серця"

Ну, прочитаєте мій вірш,
На хвильку стане Вам приємно,
Та я відчую - все даремно,
Вам лиш приємно і не більш.

Я схвилювався так дарма,
Давноминула і сучасна
Ви, як зима оця, прекрасна,
Але й холодна, як зима.

Ну, усміхнетеся на мить,
Ще й заперечите: "Ну що Ви?"
Та однокрилий птах любові
Ніколи в небо не злетить.

7495 р. (від Трипілля) (1987)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-11-19 23:27:25
Переглядів сторінки твору 3892
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.752
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Лавренчук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-20 00:35:14 ]
"Давноминула" - це прикметник?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-20 07:43:25 ]
І що, пане Ярославе, так і не злетів з 1987 року?..Уподоблюсь Станіславському:"Не вірю!!!"
Лише торкнеться майстер струн
У птаха крила виростають,
І розчиняється десь сум...
Он птах у небесах літає!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-20 08:34:05 ]
Так, Світлано, прикметник.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-20 08:38:07 ]
Патаро, доброго дня! Дякую за таку віру у майстра.
Йому приємно. Він справді мало віршів читав у молодості, може тому птах і не злетів тоді. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-20 16:19:46 ]
всі вони пройдуть.. тай справді, пане Ярославе
те вічне, що між рядками
нехай золотиться повсяк час
і слова як пісок, і палаци розтануть і збудуються
щоб розтанути
..за межами королівств пам'яті


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-11-20 17:49:35 ]
"Я схвилювався так дарма"... Значить не для тієї вірш, чи не для того (буває у всіх, напевно). Але вже дяка Їй (чи Йому) за те, що спонукала поета до ще однієї миті натхнення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-11-20 18:27:18 ]
Я б від такого вірша розтанула, як зимова крига...
Шукайте тих, хто оцінить вас, пане Ярославе! ;)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-20 20:08:31 ]
Чогось на Ваш коментар, пане Місяцю, згадалися слова із пісні з репертуару М.Боярського:
Все пройдет: и печаль и радость,
Все пройдет, так устроен свет,
Все пройдет, только верить надо
Что любовь не проходит, нет!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-20 20:19:40 ]
Олесю, ми ж коли пишемо, уявляємо собі свій ідеал і любимо те, нами вимріяне, а вже потім бачимо реальність. Потім я про цей "ідеал" дізнався такі подробиці, що мусив би розчаруватися. Але час минув, і все одно я їй вдячний страшенно за ці вірші. Вона - моя Лаура, і все. А я народився в один день з Петраркою. Хоч і далеко куцому... як кажуть. Мабуть звідси - така платонічна любов і тяга до класики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-11-20 21:01:16 ]
І я про те ж, пане Ярославе. "Любимо те, нами вимріяне". Погоджуюся на всі 100! (А про вдячність за "причетність" до вірша - вже казала :-))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-20 20:34:01 ]
Шасливий, що мене оцінила сама Любовна Муза, та ще й розтанула, як крига. Я - на вершині щастя!